Війна згуртувала чотири ключові напрями — громаду, громадянське суспільство, культуру та бізнес

У Києві 5—6 жовтня відбудеться просвітній фестиваль "Освіта Дивосвіту 2024", який поєднає виставку для батьків і майбутніх учнів та форум, присвячений обговоренню майбутнього освіти. Виставка відкриє доступ до освітніх можливостей, від дитячих садочків до програм для дорослих, а форум зосередиться на необхідності змін у суспільстві та освіті, зокрема в контексті сучасних викликів. Експерти з різних галузей протягом двох днів представлять свої напрацювання і практичні кейси, спрямовані на трансформацію освітнього процесу в Україні.

Однією з ключових спікерок фестивалю стане Марина Дяченко — співзасновниця та СЕО MANEZH company. В інтерв’ю вона розмірковує про взаємодію освіти та бізнесу — тему, яка набуває все більшої актуальності в сучасній Україні. Ми дізнаємось, як така співпраця відкриває нові можливості для розвитку обох сфер, і чому для сучасного бізнесу важливо працювати в тісній взаємодії з освітніми закладами. Розглянемо також вплив війни на ці процеси та з'ясуємо, які нові виклики й перспективи постають перед українським суспільством у ці непрості часи.

- Розкажіть, будь ласка, про вашу тему на форумі. Як співпраця між освітою та бізнесом може впливати на розвиток обох сфер?

- Співпраця між освітою і бізнесом відкриває нові горизонти, адже освіта розвиває чуттєвість підприємців. Ця якість, особливо – інтуїція, стає визначальною в інформаційному світі. Бізнесу важливо відчувати, яку інформацію варто використовувати, на кого звертати увагу, з ким співпрацювати, кого залучати до команди. Інтуїція – це жіноча риса, яка допомагає сучасним підприємцям приймати правильні рішення.

Культура та мистецтво розширюють коло контактів підприємця, що може привести до нових партнерів або клієнтів. Часто бізнес обмежує себе в рамках своєї галузі, але насправді можливостей значно більше, ніж здається на перший погляд.

Це також позитивно впливає на корпоративну культуру. Наприклад, стратегії, розроблені у креативних просторах поза межами офісу, дозволяють співробітникам проявити свої приховані таланти. Завершення таких заходів культурною подією, яка звертається до національної ідентичності, ще більше відкриває людей. Це може стосуватися нашої історії, традицій, мови – усе, що допомагає утвердитися в ролі сильної нації.

Формування національної свідомості базується на розумінні нашої історії, ментальності, традицій та культури. Це дає нам силу та впевненість у нашому майбутньому як нації номер один.

Бізнес також має враховувати важливість громадських ініціатив, адже молодь сьогодні орієнтована на громади, а не лише на гроші. Історично в Україні рішення приймала громада, і ця традиція залишається актуальною. Молоді важливо знайти сенс, і бізнес повинен розмовляти з ними одною мовою, підтримуючи громадські проєкти.

Люди освіти часто недооцінені, але саме вони формують національну свідомість. Дослідники, які все життя присвятили своїй справі, накопичили неоціненні знання, які ми повинні зберегти. Створюючи книги, відео чи інші ресурси, ми зберігаємо людину як бренд, а це надає освітянам нові можливості для заробітку, зв'язків і впевненості.

- Які першочергові питання стосуються взаємодії освіти і бізнесу? Чому це так актуально в Україні саме зараз?

- Однією з ключових проблем сучасної освіти є її відірваність від практики. Студенти часто виходять з університетів з теоретичними знаннями, але без реальних навичок. Практичний досвід може передати лише той, хто сам пройшов шлях помилок і досягнень, змінивши свої стратегії на основі власного досвіду. Саме такі люди — підприємці чи практики — здатні надати студентам реальні інструменти, засновані на результатах.

Тому важливо, щоб студенти, студентські ради й викладачі взаємодіяли з практиками, і не тільки в межах університету, а й на підприємствах. Це дає можливість студентам побачити реальне виробництво, рівень відповідальності та функції бізнесу, що допомагає їм усвідомлено обирати свій професійний шлях.

Якщо студент розуміє, що обрана спеціальність не відповідає його очікуванням, він може змінити курс, перейти на заочну форму навчання і почати практикуватися. Це відкриває нові можливості для розвитку. Перебуваючи у виробничому середовищі, студенти стають більш зрілими, розуміючи, що тепер відповідальність за їхні дії лежить на них самих, а не на викладачах.

Така взаємодія з бізнесом допомагає студентам усвідомити, що вони вже є частиною реального життя. Вони починають серйозніше ставитися до навчання, до комунікації з роботодавцями та до планування власної кар'єри. Співпраця між освітою і бізнесом сприяє швидшому формуванню відповідальності за своє майбутнє.

- Як війна вплинула на взаємодію між бізнесом та освітніми закладами? Які нові можливості або виклики виникли у цьому напрямку?

- Війна насамперед руйнує, але водночас створює простір для нового. Вона дала поштовх для формування нової філософії в управлінні, освіті та взаємодії між освітою, бізнесом і суспільством. Завдяки волонтерському руху та добровольцям люди почали діяти на соціальному рівні, об'єднуючи громади для взаємодопомоги та впливу. Війна згуртувала чотири ключові напрями — громаду, громадянське суспільство, культуру та бізнес. Це і є найважливіший результат, який принесла війна.

Мої зв'язки в цих сферах розширилися, що дозволило змінити підходи до управління, відкриваючи нові можливості для бізнес-освіти та взаємодії з державними установами через грантові програми. Це сприяло також зростанню моєї свідомості й формуванню національної ідентичності. Глибше усвідомлення незламності української нації підкріплює впевненість, що перемога — неминуча та обґрунтована.

Відроджується дух української аристократії. Підприємці стають активнішими, багато з них перетворюються на меценатів, які підтримують українську науку та культуру. Це сприяє не лише внутрішньому розвитку, але й робить Україну більш помітною на міжнародній арені. Формування власного культурного продукту дозволяє краще комунікувати про Україну з зовнішнім світом. Якщо раніше світ знав переважно російську культуру, то зараз настав час української.

- Якими практичними кейсами ви можете поділитися щодо успішної співпраці бізнесу та освіти? Які були найбільш ефективні підходи?

- По-перше, наша взаємодія з освітніми закладами, зокрема університетами, почалася ще до війни. Я завжди розуміла, що ключ до успіху — це молодь, яка випереджає свій час. Ми маємо вчитися у молоді, бути гнучкими й розуміти їхній світ, щоб адаптувати стратегії та продукти до їхнього стилю життя та потреб. Те, що сьогодні лише тенденція, завтра стане трендом.

Ми організовували й продовжуємо проводити екскурсії для студентів різних факультетів разом з їхніми викладачами. Це групи по 15-25 осіб, з якими обговорюємо теми від вакансій та підбору персоналу до історії компанії й управлінських систем, таких як кайдзен. Цей взаємообмін надзвичайно корисний.

Ось приклад: наш теперішній керівник напряму зовнішніх сонцезахисних систем, Костянтин, почав свій шлях у нашій компанії після відвідування одного з наших заходів у їхньому технікумі. Спочатку він разом з другом прийшов працювати на літні канікули, а пізніше перейшов на заочне навчання та залишився працювати. З часом він став керівником напряму, знайшов у нас свою дружину, і тепер у них народилася дитина. Це один з багатьох прикладів того, як наша компанія стає частиною життя людей.

Ще один цікавий приклад — співпраця з Черкаським національним університетом імені Богдана Хмельницького. На базі нашого арт-простору & кавʼярні MORRIS SPACE ми раз на місяць проводимо філософські дебати зі студентами. Ці заходи, що проходять у красивих естетичних просторах, допомагають студентам розвивати смак, мислення та свідомість. Завдяки співпраці зі студентськими радами Східноєвропейського університету, Банківського коледжу та Черкаського технічного університету, найкращі студенти мають можливість безкоштовно брати участь у цих заходах, а також приєднатися до нашої команди.

Маємо також спільні проєкти з викладачами. Наприклад, дослідження студентів про Олександру Шулешко, яка під час війни врятувала 125 дітей, включно з 45 єврейськими дітьми. Її історія стала основою для студентських досліджень і допомогла їм розвиватися як спікерам.

Ми також інтегруємо різні дисципліни в наші лекції. Наприклад, під час філософських зустрічей слухаємо музику Бортнянського, аналізуємо творчість Катерини Білокур, об'єднуємо мистецтво й філософію, залучаючи таких спікерів, як Павло Крептов і Нелія Недосєко. Ми також читаємо вірші та аналізуємо музику, написану на тексти відомих поетів. Чим більше людина спілкується мовою мистецтва, тим впевненіше вона себе почуває. Це важливо як для студентів, так і для викладачів, адже це формує національну ідентичність та глибоке розуміння нашої культури.

- Як саме бізнес може допомогти осучаснити освітнє середовище, зробити його більш адаптованим до потреб сучасного ринку?

- Хочу навести практичний приклад. Ми започаткували нову екскурсію містом, яка не лише розповідає історію, а й поєднує її з відвідуванням музеїв, пам'ятників і розповідями про важливі події. Спочатку ми проводимо лекцію з використанням слайдів, потім робимо перерву на каву, після чого вирушаємо на прогулянку містом, де можна побачити все на власні очі. Це допомагає глибше засвоїти інформацію, залучаючи кілька органів чуття: слух, зір і безпосереднє сприйняття під час екскурсії.

Цікавий випадок стався з нашим музичним училищем, яке вже понад 40 років очолює його директор — Хороший Валентин Іванович. Він знайшов старий орган на смітнику в Одесі й відреставрував його. Ця історія довго залишалася невідомою навіть студентам, які займалися дослідженнями на цю тему. Одна зі студенток, Ася, розповіла про це викладачам, що дало поштовх для поглибленої роботи. У результаті ми створили екскурсію під назвою "Детектив органу".

Також ми долучили історію Владислава Городецького, який був архітектором будівлі училища. Під час екскурсії викладач може зіграти на органі твори Баха. Це робить екскурсію не тільки пізнавальною, але й захопливою.

- Які компетенції варто розвивати в учнів та студентів, щоб вони були затребуваними на ринку праці? Як бізнес може сприяти цьому процесу?

- Молодь дійсно активна, має сформовану громадську позицію та безліч ідей, але часто їй бракує системного мислення для їхньої реалізації. У школі нас навчали мислити структуровано, переходити від загального до конкретного або навпаки. Це розвивало аналітичні навички. Я пам'ятаю вправи, де потрібно було складати логічну розповідь з набору фраз, що стимулювало мислення. Сьогодні ж через великий інформаційний потік, який не вимагає глибокого аналізу, багато хто менш структурований. В епоху Google відповіді можна знайти за лічені секунди, не заглиблюючись у дослідження.

Раніше, щоб знайти інформацію, ми читали книги, відвідували бібліотеки, робили власні дослідження. Тому важливо, щоб бізнес і освіта співпрацювали через практичні завдання, дискусії та активну взаємодію. Це допоможе розвивати мислення та залучати молодь.

Ще один важливий аспект — вихід за межі навчальних закладів. Наприклад, наш заклад вже співпрацює з обласною військовою адміністрацією, яка підтримує напрями культури, спорту і молоді. Перше нагородження на День українського благодійника вони проведуть спільно з підприємцями в нашому арт-просторі & кавʼярні MORRIS SPACE. Це відкриває нові можливості для взаємодії між бізнесом і молоддю. Неможливо досягти результатів, залишаючись лише в кабінеті. Такі заходи допомагають вийти за рамки звичного та створити нові простори для розвитку через співпрацю між різними секторами.