Висотою з багатоповерхівку: яким був найбільший вітряний млин України

Млинарство здавна було невіддільною частиною життя українців, адже для багатьох громад молоти зерно на борошно означало забезпечити себе хлібом, основою щоденного харчування. З розвитком технологій та урбанізації традиційні млини поступово втратили своє значення, поступаючись сучасному обладнанню.

Однак величні вітряки, що залишилися на наших землях, зберігають історію, дух часу та спогади про минулі покоління. Мало хто знає, що один із таких млинів — вітряк у селі Колонщина під Києвом, імовірно, є найбільшим у своєму роді на території України. У Facebook-спільноті Україна Інкогніта поділились світлинами цієї важливої споруди.

Колонщинський вітряк: справжній гігант

Вітряк у Колонщині збудували у 1945 році, одразу після завершення Другої світової війни. Його масштаби вражають: висота конструкції дорівнювала приблизно чотирьом-п'яти поверхам, а з крилами вітряк здавався ще вищим.

Це був не просто млин, а справжнє промислове підприємство, здатне виробляти за добу до 16 тонн борошна або 5 тонн крупи. Високі технології для свого часу зробили цей вітряк зразком ефективності: аеродинамічні крила з автоматичним налаштуванням проти вітру працювали майже весь рік — до 350 днів. Завдяки спеціальним механізмам млин забезпечував високі оберти навіть при слабкому вітрі, а надлишок енергії можна було використовувати для роботи іншого обладнання.

Тут приїздили молоти зерно навіть із Житомирщини. Поруч із млином був адміністративний будинок із готелем для подорожніх. Після занепаду будівлю почали використовувати як склад для сіна, а адмінбудинок перетворили на житло для тих, хто потребував дах над головою.

Млин працював до середини 1970-х років, поступово втрачаючи свою роль через аварійний стан. Згідно зі свідченнями місцевих жителів, на той момент у ньому мололи навіть каву та спеції. Проте згодом конструкція почала руйнуватися: дах обвалився, обладнання вивезли, а крила стали історією. У 2020 році млин перейшов у приватну власність із планами перетворити його на ресторан. Проте стан будівлі досі залишається незадовільним, хоча її історична цінність — беззаперечна.

Раніше ми розповідали, як жили на Полтавщині понад 100 років тому.