Що означали автомобільні номери в СРСР: секрет, про який мало хто знає

Наявність автомобіля в Радянському Союзі вважалося ознакою "статусу" людини. Тоді існувало своєрідне правило: "машина — це розкіш, а не засіб пересування". Водночас про людину чимало могла сказати географічна приналежність автомобіля та його власника.

"Телеграф" розповідає про те, якими були автомобільні номери в СРСР та УРСР зокрема, а також що вони могли означати.

Що відомо про номери в СРСР

Перші автомобільні номери з’явилися у Радянському Союзі ще 1931 року — до 1991 року реєстраційні знаки нерідко змінювалися. Це було пов’язано з низкою факторів, включаючи приєднання до СРСР нових територій, а також скасування та реорганізацію тих чи інших суб’єктів "Великого та могутнього".

З початку 1960-х популярність набули номерів чорного кольору з чотирма цифрами та трьома білими літерами за ними. Передні номери були прямокутними, а задні квадратними. Для військових автомобілів та причепів номери зробили з двома літерами. А у 1980-х роках стали видавати номери білого кольору.

Нерідко зустрічалися номерні знаки, які у сучасного покоління можуть спричинити посмішку і навіть сміх. Так, у Ленінградській області були номери "ЛОХ". Також зустрічався номер із літерами "ОГО" — його можна було побачити у фільмі "Діамантова рука".

Якими були номери в Українській РСР

Автомобільні номери радянських часів на території України, як і в інших союзних республіках, починалися з першої літери залежно від конкретного регіону. Наприклад, номери з літерами "ДНР" видавалися на Дніпропетровщині.

Номери "ХАЧ" видавалися у Харківській області.

На Полтавщині видавалися номери з літерами "ПОХ".

Номери "СУР" належали до Сумської області.

Номери "ДОХ" видавалися на Донеччині.

Раніше "Телеграф" також розповідав, чому за часів СРСР кожен водій був мимоволі механіком.