Таким його майже ніхто вже не пам’ятає: як раніше виглядав Саржин яр у Харкові

Сьогодні Саржин яр є одним з найвідоміших та найулюбленіших місць відпочинку у Харкові. Природний парк із мінеральним джерелом, велосипедними доріжками, містками, водоймами та тінистими алеями давно став справжнім острівцем природи у серці великого міста. Але раніше це місце виглядало зовсім інакше.

Історія Саржиного яру сягає корінням у давнину — задовго до появи самого Харкова. Археологи знаходили тут сліди стародавніх поселень, зокрема часів скіфів. Перша письмова згадка про місцевість належить до 1779 року, коли на цьому місці знаходилася невелика слобідка, що належала обер-камермейстеру Скрипову, де проживали 32 особи з сім’ями. На карті Харківського повіту 1788 року поселення вже позначено як хутір Саржин, названий, швидше за все, від назви річки Саржинка, що протікала тут. Походження назви остаточно не з’ясовано, але вона, на думку дослідників, пов’язана з гідронімами.

Спочатку Саржин яр був дикою балкою. Чиста вода, дерева, що ростуть на схилах і струмки зробили це місце привабливим для перших поселень. З часом, особливо в XIX-XX століттях, у міру розширення Харкова, ця територія все більше ставала частиною міста.

Активний доброустрій Саржиного яру розпочався у XX столітті. Після Другої світової війни джерело мінеральної води в яру стало широко відомим і популярним серед городян, а сам яр — улюбленим місцем для прогулянок і відпочинку.

У 1960-х роках архітектор Володимир Васильєв побудував над джерелом павільйон у вигляді бетонної зірки — він став відомим символом Саржиного яру. А 1971 року тут з’явилася канатна дорога, яка з’єднувала вулицю Сумську з Павловим Полем через парк Горького. Вона простяглася майже на 1,4 км, а поїздка займала від 10 до 18 хвилин — пасажирам відкривалися гарні краєвиди на зелену балку.

На початку 2000-х розпочалася масштабна реконструкція. До 350-річчя Харкова 2004 року оновили територію біля джерела. Тоді навіть розглядався амбітний проєкт побудови станції метро з метромостом через яр, але його так і не реалізували. Справжня трансформація відбулася у 2014–2019 роках: з’явилися велоестакада, мости, система штучних озер, спортивні та дитячі майданчики, зони відпочинку.