Радянська влада знищила його як "ворога": чому відомого режисера Леся Курбаса розстріляли (фото)

Лесь Курбас був українським режисером і засновником театру "Березіль". Він створив багато новаторських постановок, але став жертвою сталінських репресій.

Лесь Курбас, повне ім’я якого Олександр-Зенон Степанович Курбас, був видатним українським театральним діячем, режисером, актором, драматургом, публіцистом та перекладачем. Засновник театру "Березіль", він став однією з ключових постатей українського культурного відродження та жертвою сталінських репресій. У 1925 році йому присвоїли звання Народного артиста Української РСР. "Телеграф" вирішив детально розповісти про життя українця.

Ранні роки та освіта

Народився Курбас 25 лютого 1887 року в місті Самбір у родині акторів. Батьки прагнули дати синові гарну освіту, попри складні матеріальні умови. Навчався в Тернопільській гімназії та Львівському університеті, де активно підтримував українізацію вищої освіти. Пізніше продовжив навчання у Віденському університеті на філософському факультеті, слухав лекції зі славістики та закінчив драматичну школу при Віденській консерваторії.

Творчий шлях

Повернувшись на Галичину, Курбас почав працювати у театрах Гната Хоткевича та "Руська бесіда". У 1915 році він заснував перший стаціонарний український професійний театр у Тернополі – "Тернопільські театральні вечори".

У 1916 році на запрошення Миколи Садовського переїхав до Києва, де заснував студію молодих акторів, що згодом перетворилася на "Молодий театр". Цей театр став лабораторією новаторських форм для сучасної та класичної драматургії, а з його учасників згодом виникли кілька українських театрів.

З 1919 року Курбас працював режисером Київського оперного театру "Музична драма". У 1920 році він організував Київський драматичний театр ("Кийдрамте") і гастролював містами Київщини.

Найбільший вплив на український театр Курбас здійснив через свій філософський театр "Березіль", заснований у Харкові.

Конфлікт із владою та репресії

Постановки Куліша, зокрема "Народний Малахій" та "Мина Мазайло", не отримали підтримки радянських критиків. Курбаса звинуватили у "похмурості" та викривленні радянської реальності. Його творчі експерименти часто не сприймали широкі маси, зокрема виставу "Маклена Ґраса", яка мала глибокий філософський зміст. Попри це, Курбас продовжував боротися проти спрощення та вульгаризації мистецтва.

5 жовтня 1933 року його звільнили з посади художнього керівника і директора театру "Березіль" через "позицію українського націоналіста" та нібито "невідповідність театру завданням радянського мистецтва". На захист Курбаса виступили лише четверо акторів.

6 жовтня 1933 року Курбас виїхав до Москви, працював постановником у Малому театрі та ставив "Короля Ліра" за Шекспіром у Єврейському театрі під керівництвом Соломона Міхоелса.

Арешт, ув’язнення та загибель

25 грудня 1933 року його заарештували за нібито участь у контрреволюційній діяльності та підготовку замаху на другого секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Після тривалих допитів 10 березня Курбас підписав протокол про "контрреволюційність". У березні 1934 року його перевезли до Харкова, а 9 квітня того ж року суд засудив його до п’яти років ув’язнення. Він відбував покарання на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, ставив п’єси для ув’язнених.

У 1936 році його перевели до Соловецького табору особливого призначення, де Курбас створив театр та поставив "Аристократів" Погодіна і "Учня диявола" Шоу. Наприкінці 1936 року його відправили на острів Анзер, де він ставив "Маленькі трагедії" Пушкіна.

9 жовтня 1937 року рішенням особливої трійки НКВД його засудили до страти разом з 1824 іншими ув’язненими Соловецького табору. Лесь Курбас був розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.

Після його смерті з’являлися неправдиві відомості про його життя, зокрема у 1942 році в журналі "Волинь" стверджували, що він нібито працює перевізником на Мурмані. У 1961 році вдові Курбаса, Валентині Чистяковій, повідомили про його смерть нібито 15 листопада 1942 року.

Лесь Курбас похований у Харкові на 13-му цвинтарі. У 1993 році тут встановили пам’ятник-пантеон родині Курбасів, куди привезли землю з Соловків, поряд з могилами матері та дружини режисера.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, чому стратили українського прозаїка Валер'яна Підмогильного.