Пивзавод, кірха та острів, якого більше немає: яким був Житомир 120 років тому

Житомир належить до найстаріших міст України. За місцевою легендою, його заснували у 884 році, а ім’я місту нібито дав дружинник, який служив князям Аскольду та Діру. Він відмовився служити Олегу і пішов жити до лісів на берегах Кам’янки та Тетерева. Згодом поселення перетворилося на укріплений пункт: на тридцятиметровому урвищі над річкою стояв дерев’яний замок, який захищав місто не одне століття.

Від тієї епохи не залишилося нічого, окрім легенди. Натомість збереглися фотографії кінця XIX та початку XX століття. Добірку історичних знімків Житомира було опубліковано на Facebook-сторінці Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного.

На одному зі знімків зображена Соборна площа — історичний центр міста. У різні часи вона мала й іншу назву — площа Олександра II. На фотографії видно Спасо-Преображенський собор і каплицю, збудовану на пам’ять про скасування кріпосного права 19 лютого 1861 року.

Ще один знімок кінця XIX століття — лютеранська кірха на нинішній вулиці Коцюбинського, 5. Будівлю звели на місці колишнього русла річки Поповки за проєктом міського архітектора Арнольда Єнша. У другій половині 1930-х років кірху переобладнали під спортзал товариства "Динамо", яке обслуговувало в тому числі НКВС. Після війни церкву так і не повернули віруючим, спортклуб продовжував працювати в цих стінах. До східного фасаду тоді ж прибудували триповерхову коробку для потреб адміністрації клубу, через що було зруйновано апсиду з вівтарем. У такому вигляді будівля простояла до початку 1990-х. Громаді євангельських християн-баптистів кірху повернули лише у 1990 році, після довгих років звернень і клопотань.

На одній із ретро-листівок початку XX століття — будівля Житомирської міської публічної бібліотеки. Двоповерховий будинок для книгозбірні збудували у 1897 році. Архітектура будівлі поєднує елементи неоросійського та неоренесансного стилів. Бібліотека пропрацювала в цій будівлі понад 80 років. У повоєнні роки до будинку прибудували додаткове крило, а наприкінці 1970-х фонди головної обласної бібліотеки переїхали до нової п’ятиповерхової будівлі. З 1979 року стару будівлю займає обласна бібліотека для дітей.

Також на знімках зафіксовано "Слов’янський пивоварний завод" на березі річки Кам’янки. Його заснували чехи Йозеф Махачек і Богдан Янса у 1878 році. Підприємство швидко стало провідним виробником пива на Волині. Завод пережив дві світові війни та радянський період, а після розпаду СРСР продовжив працювати вже як "Житомирпиво", залишаючись одним із найбільших виробників пива в Україні. Але у 2015 році підприємство зупинило випуск продукції.

Ще одна деталь міського пейзажу минулого, яку сьогодні вже не знайти — острів на річці Тетерів, трохи вище того місця, де в неї впадає Кам’янка. На острові був невеликий пляж, атракціони та місця для відпочинку. У якийсь момент навіть обговорювали проєкт "Казкового містечка" на цій території. Але у 1980-х роках лівий рукав Тетерева, який огинав острів, почав замулюватися і зрештою пересох остаточно. Разом із рукавом річки зник і сам острів.