Українська антикорупційна система гниє, але своїх не здає

Читать на русском
Автор
10454
Українська антикорупційна система гниє, але своїх не здає Новина оновлена 10 червня 2024, 08:30

Як добре відомо, кожен українець хоче двох речей: щоб у державі не було корупції і щоб кум вирішив питання, коли щось трапиться. Схоже, цей сумний жарт уже реалізували в Національному агентстві з питань запобігання корупції.

Реформи тривають

Там днями за рекомендаціями трьох іноземних експертів провели структурні зміни: розділили функції внутрішнього контролю та запобігання корупції всередині відомства, а також створили відділ, який перевірятиме лише декларації працівників розвідувальних органів та секретоносіїв. Зазвичай подібні "реформи" на державній службі у нас реалізують або якщо немає результатів роботи і треба якось приховати та пояснити неефективність діяльності, або під конкретну особу, — коли зʼявився правильний кандидат на відповідальну посаду.

Втім, у даному випадку подрібнення і запровадження поглибленої спеціалізації цікаве тими завданнями, які виконуватимуть новоутворені підрозділи, а точніше — обʼєктами їхньої уваги. Фактично, із загальної маси чиновників виокремлена привілейована група, якою в особливому порядку опікуватиметься обмежене коло фахівців. Зрозуміло, ці внутрішні зміни можна пояснити питаннями забезпечення національної безпеки, підвищенням ефективності фінансового контролю, особливостями моніторингу способу життя і декларування працівників спецслужб, організацією функціонування реєстру НАЗК та ще десятком слушних причин. Але давайте поглянемо на ситуацію в практичному аспекті корупціогенних чинників.

Останнім часом в Україні досить часто трапляються випадки, коли на палких борців з корупцією падає тінь недоброчесності. Тут би держава особливо мала бути зацікавлена вивчити наявні докази та зʼясувати всі обставини. А далі два наслідки: або показове покарання недостойників, або (якщо обвинувачення виявилися безпідставними), — максимально публічне відстоювання бездоганної репутації. Але ж українські антикорупційні органи "честь мундиру" охороняють чомусь інакше.

Криптоаномалії

У травні цього року у деклараціях детектива Національного антикорупційного бюро Маркіяна Слоневського за 2021, 2022 та 2023 роки знайшли купу неузгодженостей і відвертої брехні Неповні або неправдиві відомості стосувалися як майна, так і активів.

Хоча для того, хто сам бореться з корупцією, дрібниць у дотриманні антикорупційних вимог бути не може, деякі нестиковки і прогалини можна було б списати на неуважність чи неохайність. Наприклад, чиновник чомусь забув вказати факт користування родичами квартирою і житловим будинком, або не зазначив вартість задекларованого нерухомого майна за останньою грошовою оцінкою. Також у деклараціях сплила невідповідність вказаного власника з відомостями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також цікавими порушеннями є приховування факту володіння членом сімʼї обʼєктом незавершеного будівництва та наявність задекларованого доходу від продажу рухомого майна без зазначення правочину, за яким було отримано кошти.

Ще одні аномалії у документах були повʼязані із нематеріальними активами у вигляді криптовалюти, яких держслужбовець задекларував з півтора десятки видів. При цьому, якщо у 2021 році він мав 28 криптогаманців, а у 2022-му колекція поповнилася ще двома, то в наступному році детектив позбувся майже всіх, залишивши лише один.

За даними аудиту, проведеного аналітиками стосовно задекларованої інформації (документ є у розпорядженні редакції), трансакції за частиною гаманців взагалі не здійснювалися (так звані порожні адреси). Одну з адрес знайшли у декларації іншого суб’єкта декларування, а деякі — взагалі не існували. Також , щодо різних задекларованих видів криптовалют іноді зазначалася одна публічна адреса (що неможливо технічно). І, крім іншого, було знайдено кілька посилань, на яких зазначена детективом адреса фігурувала як депозитна та могла використовуватися для пожертвувань та шахрайства!

Коли трансакцій за гаманцями не проводилося, субʼєкт декларування показав дохід від продажу криптовалюти. І навпаки, коли зникли всі гаманці, доходу чомусь не виявилося.

Російський слід і злив інформації

Але найбільш цікава інформація повʼязана із таким собі Владиславом Іскендеровим, який останні три роки повертав нашому детективу борги з процентами (37850 грн., 139000 грн. та 164650 грн.). При цьому розділ "Грошові активи" жодної попередньої декларації Слоневського не містить інформації про передачу цих коштів у борг.

Усе б нічого, але цей Іскандеров (який начебто мав зобовʼязання перед українським детективом НАБУ щонайменше на 340 тис. грн.), за російськими реєстраційними базами є єдиним власником підприємства "ОНИКС ГРУПП" країни-агресора, яке з 2014 року працює у Бєлгороді і виконує держзамовлення РФ. Точніше працювало і виконувало…

Бо за дивним збігом обставин через чотири дні після появи у НАЗК повідомлення про корупцію детектива НАБУ, його російський партнер раптово приймає рішення про припинення свого підприємства та виключення юридичної особи з державних реєстрів.

І як тут не згадати нещодавній скандал всередині НАБУ зі зливом інформації у кримінальних справах та як спосіб вирішення проблеми — усунення заступника очільника бюро Гізо Углави?Між іншим, він принаймні рік після призначення на одну з ключових посад в Україні мав подвійне громадянство. Жодних документів про вихід з громадянства Грузії чи декларації про це ніхто не бачив. Тим не менше, тоді це не завадило Службі безпеки надати йому допуск до державної таємниці, що ілюструє підхід спецслужби до виконання своїх завдань. Очевидний збій в роботі НАБУ є одним із проявів перманентного реформування. Як відомо, за наслідками чергових змін, що тривають з 2023 року, детективи підпорядковані адміністратору, який не наділений процесуальними повноважень у розумінні Кримінального процесуального кодексу. При цьому, хоча він і має доступ до інформації про розслідування НАБУ, водночас не несе відповідальності за поводження з нею.

Суцільний конфлікт інтересів

Але всі виявлені у деклараціях Слоневського недостовірні та неповні відомості, а також докладні розʼяснення і посилання на нормативні документи у повідомленні про корупцію, чомусь не справили враження на НАЗК. У відповідь на прохання провести повну перевірку декларацій детектива НАБУ у відомстві зауважили, що "у звʼязку з відсутністю в наданій Вами інформації фактичних даних про відображення Слоневським відомостей, що стосуються майна або іншого об’єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, питання щодо проведення повної перевірки декларації вказаної особи може бути вирішено після їх надання".

Ще кілька років тому така інформація точно привернула б увагу НАЗК. Але сьогодні там закривають очі. Чому так?

Можливо тому, що голова НАЗК Віктор Павлущик до призначення на цю посаду у лютому 2024 року також досить тривалий час працював детективом та старшим детективом НАБУ? Можливо тому, що Артем Ситник, який днями пішов посади заступника голови НАЗК, з квітня 2015 року по квітень 2022 року очолював НАБУ? А може тому, що в НАЗК він згідно розподілу обовʼязків опікувався Департаментом моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства про конфлікт інтересів та запобігання корупції та Управлінням проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій?

Тож і детектив, до декларації якого сьогодні виникли запитання, і очільники органу, який мав би приділити більше уваги цим запитанням, в один і той же період працювали разом у НАБУ. Формування сталих взаємовідносин? Потрапляння у залежність? Є всі підстави для виникнення реального конфлікту інтересів! Але чи повідомляли посадові особи НАЗК про це під час попереднього розгляду повідомлення про корупцію стосовно Слоневського? Навряд. А відтак, вимоги антикорупційного законодавства в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та Правила етичної поведінки тут дотримані не були.

Видимість змін

На прикладі пересічного детектива НАБУ, який є лише гвинтиком (можливо з іржею) в антикорупційному механізмі, ми бачимо, що цей механізм не відчуває і навіть не має бажання бачити загроз існуванню. Система захищає себе, безапеляційно покриваючи співробітників, попри закон, логіку і здоровий глузд.

І запроваджені колись високі стандарти чистоти не хочуть виконувати навіть ті, хто стояв у витоків усіх останніх антикорупційних реформ. Реформатори не бажають жити за створеними ними правилами. Виходить, що у підсумку маємо замкнене коло спотвореної та вже зношеної моделі. А виконання рекомендацій міжнародних партнерів щодо внутрішніх перетворень в антикорупційних органах наразі створюють видимість змін. Якими можна обдурити (і то тимчасово) іноземців, далеких від українських реалій. Як свідчить практика нормотворення в Україні, чим більше змін уноситься до первинно запровадженої моделі, тим більш вразливою вона стає для впливу корупційних факторів. Тож поява у НАЗК нових підрозділів лише посилить закритість і кулуарність вирішення питань у напрямі, зворотньому від демократичних цінностей.

При цьому ми бачимо, що квазіаудит НАЗК сьогодні здійснюють лише три іноземних експерти за методичної підтримки самих антикорупціонерів. А от державний контроль за відомством, зокрема парламентський, відсутній. При цьому проти самих народних депутатів здійснюється кримінальне переслідування і за менш значні порушення, ніж ті, які ми розглянули у цій статті. Це свідчить про вибірковість покарання, а значить — наявний політичний тиск. І комусь він дуже вигідний. Ми маємо правове збочення, що посягає на фундаментальний принципу розподілу влади.