Агресивна оборона України і брак танків у Росії: західні експерти аналізують перебіг війни

Читать на русском
Автор
3211
Що західні аналітики пишуть про перебіг війни в Україні Новина оновлена 13 березня 2024, 19:18
Що західні аналітики пишуть про перебіг війни в Україні. Фото 82 окрема десантно-штурмова бригада

Як західні експерти оцінюють ситуацію на фронті в Україні?

Президент Володимир Зеленський в інтерв’ю французьким медіа розповів, що станом на березень 2024 року ситуація на лінії фронту є "набагато кращою, аніж протягом останніх трьох місяців". Глава держави зазначив, що наступ Росії зупинено, а окупанти зазнають великих втрат.

"Телеграф" проаналізував, про що на тлі заяв українського лідера пишуть західні військові аналітики.

Бій на чотирьох фронтах

Як йдеться в аналізі Центру Європейської ініціативи щодо стійкості, керівництву України зараз доводиться вести "війну на багато фронтів" — і мова не лише про бойові дії.

Першим "фронтом" експерти називають, власне, наземну війну. Україна намагається відновити боєздатні сили після понесених за два роки втрат. Водночас втрати Росії на полі бою перевищують 400 тисяч солдатів.

"Попри такі втрати Росія продовжує атаки "м’ясними хвилями" у стилі радянського генерала Жукова. Ці атаки змушують українську армію перейти до оборони, особливо з огляду на обмеження зовнішньої допомоги та демографічні реалії: приблизно 40 мільйонів жителів України проти 143 мільйонів жителів Росії. Зараз завдання полягає в тому, щоб створити стійкі війська, які зможуть протистояти цим атакам", — йдеться у матеріалі.

Другим "фронтом", на думку аналітиків, є моральні проблеми в українській армії:

"В інтерв’ю та інших контактах з військами на фронті багато хто каже, що вони дедалі більше почуваються виснаженими, бо воюють у війні, хід якої визначається окопами, артилерійськими обстрілами і точними атаками безпілотників-камікадзе". Зазначається, що напруження в лавах ЗСУ додало усунення Зеленським генерала Валерія Залужного з посади головнокомандувача ЗСУ.

Третій "фронт" — це українське суспільство, а точніше — його ставлення до питання мобілізації. Навіть в самому уряді розділилися думки щодо варіантів того, як збільшити кількість живої сили для української армії.

Четвертим і найважчим "фронтом" називається міжнародна підтримка та допомога.

"Настає "втома донорів", оскільки Росія поширює пропаганду про те, що західна допомога "витікає" через корупцію. Триваюча політична дисфункція США зупинила військову допомогу Україні, що призвело до втрати Авдіївки. Щоб зберегти міжнародну підтримку та допомогу, Зеленський має надалі вести стратегічну комунікацію, подібно до тієї, що демонструвала українські перемоги на початку 2022 року і засвідчила міжнародну спільноту в готовності України боротися та протистояти російським силам".

Водночас главі державі варто продовжувати зусилля, що демонструють ефективну боротьбу з корупцією та втілення реформ.

"Зухвалі атаки як, наприклад, на Чорноморський флот Росії, також допомагають заручитися міжнародною підтримкою… демонструючи, що Україна може завдати значних руйнувань за рахунок мінімальних інвестицій від західних донорів", — вважають експерти.

Робота з кожним із "фронтів" для президента Зеленського — непросте, але необхідне завдання, підсумовують вони.

Чому заговорили про контрнаступ

Днями командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Павлюк заявив, лінію фронту буде стабілізовано, і Україна почне готуватися до контрнаступу для перехоплення ініціативи. Раніше про подібну підготовку в інтерв’ю західним медіа заявляв президент Зеленський.

Та, на думку військового стратега Міка Раяна, спланувати, підготувати і здійснити широкомасштабний контрнаступ цього року для України буде складно через низку викликів.

По-перше – нестача особового складу: "Нестача солдатів на передовій відчувається найбільш гостро, і це вплинуло на те, що росіяни змогли повільно просуватися на сході та півдні протягом останніх місяців", — пише Раян.

По-друге – нестача вогневої потужності:

"Зараз Україна відчуває брак артилерійських боєприпасів — як для зброї радянської епохи, так і для західного озброєння — а також брак боєприпасів для протиповітряної оборони. Це стало причиною недавнього виходу з Авдіївки.

Без нового пакету допомоги від Сполучених Штатів мало надії на розв’язання поточних проблем і ще менше шансів створити запаси, необхідні для будь-якого широкомасштабного контрнаступу".

По-третє – російські ресурси. Аналітик зазначає, що Росія має живу силу та боєприпаси, щоб продовжувати свої наступальні операції та потенційно розширити їх із настанням весни.

Натомість однією з причин, чому військово-політичне керівництво України знову заявляє про наступальній дії, може бути надсилання сигналу союзникам на Заході:

"Спекулюючи про можливий контрнаступ 2024 року, Зеленський, можливо, сигналізує тим, хто підтримує, Україну — і особливо тим, хто вагається — що Україна не здається і продовжує планувати звільнення території, захопленої Росією. Це нагадування друзям і ворогам, що Україна раніше робила неможливе і має намір зробити це знову в майбутньому".

Раян вважає, що зараз оборонна стратегія є єдиним реалістичним варіантом для України, щоб мінімізувати переваги РФ та відновити українські збройні сили. Проте коментарі Зеленського та Павлюка можуть означати намір українців вести агресивну оборону та вдаватися до локальних контратак, аби використати російські слабкі місці та попередити атаки противника.

Що стане обмеженням для РФ

11 березня американський канал CNN опублікував інформацію про те, що Росія виробляє втричі більше артилерійських снарядів, аніж США та Європа для потреб України.

"Росія виробляє близько 250 тисяч артилерійських боєприпасів на місяць, або близько трьох мільйонів на рік, згідно з оцінками розвідки НАТО щодо російського оборонного виробництва, — йдеться у матеріалі. — Разом США та Європа мають потужності виробляти лише близько 1,2 млн боєприпасів щорічно для відправлення до Києва".

"Їхня бойова машина працює на повну потужність", — сказав представник розвідки.

При цьому російські виробничі потужності мають обмеження і, ймовірно, досягнуть піку наступного року. Найбільшою проблемою для Росії залишається виробництво танків та іншої бронетехніки. Москва випускає близько 125 танків на місяць, але переважна більшість — це старі моделі після ремонту. І хоча Росія має на зберіганні близько п’яти тисяч танків, "ймовірно, великий відсоток з них не підлягає ремонту і придатний лише для того, щоб розібрати на частини", — сказав чиновник НАТО журналістам.

Як прогнозує американський військовий аналітик Майкл Кофман, основним обмежувальним чинником для росіян цього року стане саме наявність техніки.

"Проблема передусім полягає у швидкості заміни і нарощування сил. Більшість розгорнутого російського озброєння виводиться зі складів, що неухильно проїдає свій радянський спадок. Подивіться на Т-55, які в деяких випадках використовують як "бойові таксі"", — написав він.

Тож він радить вести дискусії радше про темпи відновлення сил Росією і про час, необхідний окупантам для створення додаткових військових формувань цього року. І тут Москва зіштовхнеться з низкою викликів.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розбирався, чим французька армія може посилити ЗСУ, і якою буде реакція Кремля на можливе введення закордонних військ в Україну.