"Закон про мобілізацію ще не прийнятий, а вже зашкодив державі" – Дмитро Разумков про помилки влади та план "Б" для України

Читать на русском
Автор
10751
Дмитро Разумков Новина оновлена 04 квітня 2024, 07:51
Дмитро Разумков. Фото telegraf.com.ua

Законопроєкт двічі вносили в Раду, після чого почались намагання хоч якось його "допиляти" до прийнятної форми

На третьому році повномасштабного вторгнення РФ на політичному "фронті" України відчувається серйозна криза: депутати від монобільшості прагнуть скласти мандати, відповідальність за посилення мобілізації, наче гарячу картоплину, перекидають між собою президент, уряд і парламент, а ситуація з допомогою США все ще лишається непевною.

Один із політиків, хто жорстоко критикує чинну владу, а особливо президента, є ексспікер Верховної Ради, народний депутат Дмитро Разумков.

Чи мала змогу влада підготуватися до зниження рівня міжнародної підтримки? Чому Рада досі тягне з ухваленням нових правил мобілізації, чи будуть все ж таки мобілізовані 18-річні? Відповіді на ці запитання читайте в першій частині інтерв’ю Дмитра Разумкова "Телеграфу".

План України

Пане Дмитре, ви досить жорстко критикуєте чинну владу. Назвіть топ-3 екзистенційних претензії до влади.

— Корупція, некомпетентність і відсутність патріотизму.

— Про відсутність патріотизму давайте детальніше. Що маєте на увазі?

— Сьогодні багато з того, що робиться – шкодить країні. Я зараз не кажу, чому це відбувається, бо це може бути відсутність спроможності побудови стратегії або відсутність команди, неадекватність сприйняття міжнародних процесів, бажання влади, а не бажання перемоги країни.

Ну от давайте тоді конкретно: ви критикували владу через те, що у неї не було плану "Б" на випадок, якщо допомога партнерів, насамперед США, буде скорочуватись…

— Ви правильно зазначили, але це сказав не я. Це сказав міністр фінансів України [Сергій] Марченко, це сказала перший віцепрем’єр — міністр економіки Юлія Свириденко, голова комітету з питань бюджету Роксолана Підласа, нарешті це сказав президент. Наприкінці минулого року всі вони говорили про те, що у нас немає плану "Б", є тільки план "А".

В тих реаліях і з тими викликами, і невідомими, які були наприкінці 2023 року, занесений у стіни Верховної Ради бюджет був надто оптимістичний. А у владі розповідали, що все пораховано, жодних проблем нема і не буде. А сьогодні я чую розмови від тих самих представників влади, що нам не вистачає грошей і нам треба мати вже навіть не план "Б", а план "В".

Зараз перекладати на американців відповідальність за те, що вони не виділяють кошти… Ну вибачте… От останнє, про що говорив президент: якщо нам гроші не дадуть, ми будемо відступати і таким чином зменшувати лінію оборони. Мені шкода, що верховний головнокомандуючий не розуміє, що відступ – це не зменшення лінії оборони, це може бути навіть збільшення протяжності цієї лінії.

А що, на вашу думку, мали зробити наприкінці 2023 року? Припустимо, тоді б об’єктивно врахували, що міжнародна підтримка зменшиться, і що далі? Власна економіка все одно зруйнована і коштів взяти ніде. Який план міг бути, коли чудес не буває?

— Взагалі-то цей план мав з'явитись в квітні 2022 року, а не наприкінці 2023-го. Це той період часу, коли ми здобули першу перемогу: українська армія відтиснула ворога від Києва та Чернігова. І вже на той момент мали зрозуміти, що допомога міжнародних партнерів не буде вічна. Тому, щоб самостійно забезпечити державу, ми мали перезапустити свою економіку.

Наприклад?

— На той момент ми отримували велику частину грошей як гранти і пільгові кредити від 1 до 3% річних. І ми мали забезпечити кредитні програми [для бізнесу] під гарантії держави (у разі, якщо, крий Боже, знову з якимось підприємством щось станеться) на територіях, де ворог був викинутий з нашої держави. Або допомагати тим підприємствам, які провели релокацію на західні кордони. І в першу чергу допомагати тим, хто повернувся на звільнені території, адже повернення підприємств забезпечує відновлення економіки, створення або відновлення робочих місць, сплату податків, зарплат і таким чином люди прив’язуються до території.

А український бізнес на початку повномасштабного вторгнення повірив владі. Але помилився… З правильного, що зробив президент, і я його підтримую в цьому, коли він сказав, що гарантує українському бізнесу, що податки не будуть збільшуватись до кінця війни і не буде перевірок. Та він збрехав і все повернули як було.

Наступне питання: перехід на новий етап української економіки. Ми вже тоді розуміли, що у нас є проблеми з портами і треба було перейти на новий рівень: від сировинної економіки на переробку. Це зняло б частину сьогоднішніх проблем, ми везли б готову продукцію, а вона займає менше місця, має абсолютно іншу додану вартість і по багатьох аспектах вона б не становила конкуренцію європейським країнам. І, таким чином, транзитувати і реалізовувати її за кордоном було б легше.

Велика мобілізація

Поговоримо про мобілізацію. На вашу думку, чому епопея з законопроєктом досі тягнеться?

— Бо влада сама не знає, що потрібно. 2022 року стояли черги у військкомати. І багатьом тоді казали: йдіть додому, ви нам не потрібні. Чому так відбувалося? Тому що влада жила в ілюзіях і людям навіювала цю ілюзію про війну на два-три тижні. А людей на той момент треба було залучати, готувати.

Повертаючись до питання, чому законопроєкт досі не прийнято, можу сказати, що він абсолютно недолугий, неякісний і порожній. Я не розумію, навіщо президент його через Кабмін заносив, причому два рази заносили фактично один і той же законопроєкт, але другий [варіант] був ще гірший. Я розумію, що президент, як завжди, намагається перекласти з себе відповідальність. Він перекладав [відповідальність] спочатку на військових, коли розповідав, що військові його написали. Це неправда! Військові законопроєкти не пишуть. Коли розповідають, що це законопроєкт Кабміну, це також не правда. Заніс його [міністр оборони Рустем] Умєров, а хто подав цей законопроєкт Умєрову? Хоч щось Кабмін приймає без Офісу президента, без Зеленського і без Єрмака? (Андрій Єрмак, керівник Офісу президента. — Ред.) Ні! Все проходить виключно через погодження з вищеозначеними державними діячами. І так само було тут.

А далі почались намагання цей законопроєкт хоч якось "допиляти" до "удобоварімої" форми. Близько половини правок до президентського законопроєкту подано від "Слуги народу". І там нема спаму. Там всі правки адекватні. Навіть президентська фракція розуміє, що цей закон — абсолютно поганий. Цей законопроєкт писали або бездарі, або зрадники.

Прямо аж так?

— Я поясню чому. Він ще не прийнятий, а вже зашкодив державі: з фінансового сектору люди вивели 27,4 млрд гривень лише за січень (мається на увазі зняття готівки і депозитів населенням з банківських рахунків. — Ред.). Це більший удар для фінансової системи, аніж завдала Росія на початку широкомасштабного вторгнення.

Крім того, у нас відбуваються розлучення, переписування авто на рідних, бо в законопроєкті була норма про блокування права розпоряджатися і керувати автомобілями. Плюс ще заклали норми про обмеження консульських послуг. Це призвело до того, що люди, які виїхали за кордон, вже переоформили паспорти на 10 років і зараз роблять все для того, щоб не вступати в контакт з українською владою.

А мобілізація 18-річних? Після того, як ви повідомили, що цю норму можуть включити в текст законопроєкту до другого читання, в комітеті з нацбезпеки і оборони інформацію спростували.

— Ми знайшли цю норму і я не знаю, це була помилка людей, які не знають, що вони пишуть, чи це було зроблено навмисне. Але заклали норму так, що з'являлася можливість мобілізувати людину після проходження базової військової служби, яку людина могла пройти у 18 років. І коли я поставив пряме запитання на комітеті, чи можуть мобілізувати з 18 років, відповідь була "Так". Я впевнений, що вона вже не пройде, тому що ми дали такий резонанс, що далі протяути її через зал буде неможливо.

А окрім мобілізації 18-річних, які ще несподіванки можуть з’явитися до другого читання законопроєкту?

— Я думаю, що там вже глобально нічого не зміниться. Це, мабуть, одна з найбільш проблемних речей, яка була.

У фракції партії "Слуга народу" кажуть, що прибрали з законопроєкту найбільш суперечливі норми: блокування рахунків, обмеження надання консульських послуг тощо. Це дійсно так?

— Так. Залишилося ще запитання по транспорту. Але! Вірити не можна. Кілька тижнів тому була заява від членів комітету про те, що не будуть знижувати вік [мобілізації] до 25 років, тому що це було проголосовано в іншому законопроєкті, який рік лежав на підписі у президента. Та відбувається одне з крайніх засідань комітету і вони змінюють позицію і знижують рівень до 25 років. То як вірити тоді? І це не до колег по парламенту запитання. Вони отримали вказівку з Офісу президента і вони знову вимушені, похиливши голову, робити речі, за які їм самостійно буде потім соромно.

Тобто сюрпризи ще можуть бути?

— Звісно, що так.

А як щодо коштів на велику мобілізацію? Вони є в бюджеті?

— В кожному законопроєкті, який подають у Верховну Раду, пишуть його вартість для бюджету. Знаєте, скільки на розсуд президента, його оточення і Кабміну буде коштувати мобілізація згідно з цим законопроєктом?

Давайте вгадаю: "не потребує додаткових видатків із державного бюджету"?

— Абсолютно вірно. Але це абсурд. У владі настільки відсутня комунікація між собою, що Роксолана Підласа сказала, скільки мобілізація буде коштувати бюджету – 722 мільярди гривень. А це фактично плюс 20% до того бюджету, який був вже прийнятий. І де брати ці кошти, ніхто не може пояснити. Міжнародну допомогу ви не можете направити на потреби національної безпеки.

*Що ж так вкурвлює у діях Зеленського його колишнього близького соратника? У що може перетворитися Рада, яку неможливо змінити під час війни? Чи готові депутати показати приклад і мобілізуватися, та чи справді президент будує диктатуру в Україні? Про це та інше читайте в другій частині інтерв’ю.