Чому світло відключають ночами і чи залежимо ми ще від Росії, — пояснює експертка з ядерної енергетики

За даними "Укренерго", російські окупанти атакували та вивели з робочого стану всі українські ТЕС, серйозно пошкодили Дніпровську ГЕС у Запоріжжі та продовжують атакувати об’єкти енергетичної інфраструктури. Енергогенерація сьогодні багато в чому спирається на роботу атомних станцій. Але їхні енергоблоки по черзі виводяться на ремонт.

Який зараз стан атомних електростанцій України? Що буде, якщо окупанти підключать Запорізьку АЕС до своєї енергомережі? Чи має сенс зараз інвестувати кошти у будівництво нових енергоблоків Хмельницької АЕС?

Про це та багато іншого "Телеграф" поговорив з незалежним експертом з ядерної енергетики Ольгою Кошарною.

"Атомна" половина генерації

— Наразі українську енергосистему підтримує переважно робота атомних електростанцій плюс імпорт електроенергії з-за кордону. Тож перше питання — у якому насправді зараз наші АЕС?

— На підконтрольній Україні території працюють 9 енергоблоків загальною потужністю 7,3 ГВт. Їхній стан більш-менш нормальний. Атомні станції виробляють понад 50% електроенергії за балансом протягом року.

— Чи можемо ми збільшити виробництво електроенергії за рахунок атомних електростанцій?

— АЕС працюють у базовому режимі. Тобто вийшли на номінальну потужність 1000 МВт/год, і її не можна збільшити або зменшити.

ТЕС та ГЕС забезпечували маневреність енергосистеми. І гідроенергетика — це наші основні маневрені потужності, оскільки вони мають гідроакумулюючі станції, які вночі використовують електроенергію для закачування води у верхнє водосховище, а вдень у години пік з цих водосховищ спускають воду для виробництва електроенергії. ТЕС крім піків споживання також працювали в базі вночі. Тому вночі нам бракує бази лише атомних станцій. Вночі нас відключають. І АЕС цієї проблеми не вирішать.

— У медіа з’являється інформація щодо відключення енергоблоків АЕС на ремонт. Про що мова?

— Це необхідний та плановий процес. Особливість експлуатації АЕС у тому, що раз на рік вони стають на ремонт, як правило, після зимового періоду. У цей час відбувається перезавантаження ядерного палива – переформатування активної зони. Чверть палива вивантажують із активної зони, яка відпрацювала вже три роки, замість нього завантажують свіже ядерне паливо. Те, що було в центрі зони, забирається на периферію і таке інше.

Три блоки зараз на ремонті і техобслуговуванні, інші також по черзі зупинятимуть, щоб до осінньо-зимового періоду, який починається у жовтні, вони були у повній готовності.

Щодо палива… Україна з 2014 року займалася диверсифікацією постачання ядерного палива, щоб не залежати від Росії. Сьогодні половина енергоблоків вже працює на паливі компанії Westinghouse (виробництво палива для реакторів російських ВВЕР-1000 налагоджено у Швеції).

Коли почалося повномасштабне відторгнення, Україна заявила, що розриває всі контракти та відмовляється від російського палива. Хоча контракт із російським "ТВЕЛ" (паливна компанія "Росатома") був укладений на тривалий час.

— Наскільки ми впевнено почуваємося з новим паливом?

— Ми маємо великий досвід його промислової експлуатації, проєкт реалізовувався з 2000 року. Деякі енергоблоки вже повністю завантажені американським паливом.

— Але ж умовно — вивантажити все російське паливо і завантажити повністю американське неможливо?

— Це дорого. Просто тепловиділяючі зборки (ТВЗ) — дорогий продукт ціною понад 1 млн долл. Є економічний сенс використання палива — залежно від розташування тепловидільних зборок в активній зоні у нього різний ступінь вигоряння, і повне використання ТВС займає до трьох років на одному реакторі.

"Енергоатом" — фактично банкрут

— Зараз підвищують вартість електроенергії нібито з метою побудувати нові блоки на Хмельницькій АЕС. Це здається, як мінімум, дивним під час війни. Чи це має сенс?

— Це справді дивно. НАЕК "Енергоатом" не повідомляє, що компанія фактично банкрут. Я робила аналіз їхнього фінансового звіту за 2023 рік: там понад 8 мільярдів чистих збитків за підсумками 2023 року. Має багато кредитів. Він багато заборгував постачальникам товарів та послуг. І як у такому становищі він збирається запускати дороге будівництво, невідомо. Це перше.

Друге. Зрозуміло, що в умовах руйнування потужностей, що генерують, нам потрібно мати плани не до 2050 року, коли невідомо що буде з промисловістю і населенням, а хоча б на рік-два вперед. І зараз немає сенсу заливати бетон і будувати те, що запрацює після 2030-го.

— Які можуть бути адекватні варіанти вирівнювання ситуації?

— Тут багато запитань. Наприклад, міністр доручив "Енергоатому" встановити газотурбінну установку, яку подарували США — 24 МВт, вартістю 15 млн долл. "Енергоатом" не міг її встановити рік. Хоча це робиться за чотири тижні, розумієте?

При тому, що когенераційні установки (для одночасного виробництва електричної та теплової енергії з енергії палива. — Ред .), подаровані США, передали до місцевих територіальних громад — Житомира, Тернополя, Хмельницького. І їх було встановлено давно.

Тому вихід — децентралізація: спиратися на органи місцевого самоврядування, щоб вони ухвалювали рішення, адекватні даній громаді.

І гроші Фонду підтримки енергетики (який за два роки повномасштабної війни зібрав понад 400 млн євро допомоги, з них 393 млн надійшли на рахунок фонду. — Ред .) потрібно передавати місцевим органам самоврядування на реалізацію конкретних проєктів, які спираються на місцеві енергоресурси — торф, тирсу, відходи сільгоспвиробництва тощо.

У нас є виробники котлів, які працюють на соломі, наприклад. Вони є ефективними для невеликих населених пунктів. Ще альтернативою можуть бути теплоелектростанції на біогазі, деревині тощо.

Проблема опалення

— Ми з вами говорили раніше про перспективи Запорізької атомної станції . Якщо росіяни перепідключать її до РАО ЄЕС, у що це виллється для нас?

— Перепідключити АЕС назад до української енергосистеми не проблема. Наразі просто "Енергоатом" платить за електроенергію, яку споживає ЗАЕС для внутрішніх потреб. Станція не працює, але оператор платить. Якщо її підключать до російської енергосистеми, тимчасово платитиме Росія.

Є інший момент. Після деокупації ЗАЕС не можна буде відразу вводити в експлуатацію через замінування. І важко спрогнозувати, скільки знадобиться часу, щоб її "привести до тями". Плюс вони розкрадуть все, що можна зняти та вивезти.

— Крім прийняття стратегії до 2050 року під час війни, які ще є питання експертної спільноти до профільного міністерства?

— Сама стратегія закрита. Вона приймалась без обговорення з експертною спільнотою через введення воєнного стану.

Претензія у тому, що міністерство неправильно розставляє пріоритети. Це непрофесійно. Ми фактично втратили минулий рік. Замість того, щоб займатися децентралізацією енергосистеми, будувати малі генеруючі потужності, розподілені країною, ми чули розмови про нові блоки Хмельницької АЕС.

— Деякі дуже великі компанії за цей час збудували свої енергостанції. Це розпач чи норма?

— Це правильно. Великі промислові підприємства і раніше, ще за радянської влади, мали свої маленькі генеруючі потужності на вугіллі чи газі. Наприклад, металургійні заводи – на газі. У містах були котельні на вугіллі. Це все потрібно відроджувати, розконсервувати, бо проблема опалення стоятиме гостріше за питання з електроенергією.

*Про вчасність чи невчасніть підняття цін на електроенергію для населення, ставлення Європи до російського пального для АЕС, ядерний піар країни — агресора та перспективу розвитку саме атомної енергетики в Європі читайте у другій частині інтерв'ю з експерткою з атомної енергетики Ольгою Кошарною, яка вийде на сайті "Телеграф" завтра, 29 травня о 10:00.