У Путіна є два страхи: Балашов про розділ України, "армію, мову, віру" та свій від’їзд до США

Фото з ілюмінатора літака та підпис: "Мої співчуття". Так, у вересні 2022 року відомий бізнесмен і політик, лідер партії "5.10" Геннадій Балашов у соцмережах попрощався з Україною.

Він перебрався до сонячного штату Флорида (США), щоправда, як зізнається сам бізнесмен, такого життя, як у Києві вже немає: "Економимо", — нарікає Балашов. В Україні ж проти політика відкрито кримінальні справи, а сам він оголошений у розшук.

Що сталося з головним лібертаріанцем країни та його партією, які у нього претензії до чинної влади і чому бізнесмен упевнений у майбутньому розділі України, читайте в інтерв’ю "Телеграфу".

"Тепер я в розшуку"

— Геннадію, розкажіть, чому виїхали з України? У мережі багато конспірологічних теорій, тому давайте з перших вуст.

— Ще 2021 року почали порушувати кримінальні справи: щодо руйнування пам’ятника. Цього ж року був мій виступ із критикою Зеленського. І почалися якісь кручення навколо моєї персони: мені не дали виїхати у 60 років на відпочинок за підробленим рішенням суду, а потім почали порушувати кримінальні справи. Я нарахував, що з 2016 року їх назбиралося вже сім. Три справи дійшли до суду. Я, в принципі, думав, що в суді все закриватимемо, але суд не призначали тривалий час, чи не рік, нічого не було.

Потім почалася війна, я з усіма труднощами зіткнувся: опинився на 17 поверсі, ліфт не працює, електрики немає. Ну, думаю, до суду не викликають, виїду до США, тут побуду. І тут же мені прилетіла повістка до суду. Я повідомив своє нове місце проживання, суддя повідомила, що розглядатиме мою справу у віддаленому режимі. Приходять електронні повістки, я ночами сиджу в ефірі, чекаю на суд, а мені повідомляють — "прокурор не з’явився", "слідчий не з’явився". Потім суддя йде на пенсію, призначають іншого, і відразу мені "паяють" повістку і оголошують у розшук. Тепер я в розшуку і при явці на територію України я буду заарештований на 48 годин і доставлений до суду. А далі, зважаючи на все, продовжиться те, що й було: мене, можливо, триматимуть, як Червінського чи Дубинського.

"Партія зараз у "сплячому" режимі"

— А як ви пояснюєте, чому за вас так міцно взялися?

— Я гадаю, що була загальна установка. Збудували "піраміду", порушили нескінченну кількість кримінальних справ на підприємців. Оскільки великі бізнесмени закінчилися ("знежирили" олігархів), вони [влада] почали дивитися на людей з грошима. Це забудовники, люди, у яких бізнес більш-менш ішов, і вони за 20–30 років накопичили гроші, робили угоди купівлі-продажу. Було прийнято статтю 212 (Умисне ухилення від сплати податків. — Ред. ), брали старі акти купівлі-продажу, які оформлені нотаріально, за них сплачено податки, держава не мала жодних претензій, а у прокурора та слідчого виникали претензії. І почали виходити на політиків.

— У вас було багато нерухомості у столиці. Що з нею зараз? Забрали, заарештували?

— 2021 року суддя за клопотанням слідчого БЕБ заарештувала все майно за угоду по квартирі, яка була за три роки до цього. Я до цього майна доступу не маю. Угода на 200 тисяч доларів, а арештовують майно на 10 мільйонів. Ну це, звісно, круто. Це почерк прокуратури: максимальну кількість нерухомості заарештувати, щоб людина не могла рухатися і вліпити максимальну заставу, щоб "порозумнішала" і відкуплялася. Це все вичавлювання грошей.

— А партія "5.10" продовжує працювати в Україні?

— Так. Партія функціонує, вона звітує, але зараз вона в "сплячому" режимі. Партія готова до виборів, може брати участь. Тут лише питання, чи будуть кошти і чи буде група людей, які хочуть поборотися за владу під гаслами лібертаріанської партії "5.10".

— Тобто на наступних виборах, хоч би коли вони відбулися, "5.10" має всі шанси бути представленою?

— Так. Якби були гроші та кошти на партію, я б зараз уже все покинув і повернувся. Але оскільки зараз все одно нічого не можеш зробити через воєнний стан, то яка різниця — я зараз приїду чи через рік. Від цього моє становище у суді не зміниться.

— Чим ви займаєтесь у США? Просто відпочиваєте чи ведете якийсь бізнес?

— У Штатах намагаюся вивчати людей. І я активно веду свій канал, там 100–150 тисяч переглядів майже щодня.

— І на цю монетизацію можна жити?

— Та ні. Як я можу жити на цю монетизацію в Америці? Америка дуже дорога країна, щоб жити так, як ми жили у Києві. Заощаджуємо…

"Це якийсь мовчазний договорняк"

— У своїх ефірах, інтерв’ю, ви багато говорите про те, що задумано розділ України і нібито задуманий він був 20 років тому. То ким задуманий?

— Справа в тому, що розділ України певною мірою розпочато і в Україні, і в Росії. Суть його полягає у старій НКВСній манері: створювати осередки напруженості на культурологічному рівні. Культурно треба поділити націю, щоб вона перестала бути єдиним народом. Це перші прояви "Україна — не Росія", потім почали говорити про масовану українізацію, утиск української мови… А держава стала на одну зі сторін. Замість примирення відмінностей вона почала їх педалювати. І це проробляли всі президенти і навіть Янукович.

По суті, Зеленський прийшов до влади на тому, що хотіло населення. Населення хотіло культурологічного примирення. Яка різниця, якою мовою говорити. Це ж його гасла! Але це не входило до планів тих, хто ділив Україну. Тому що щоб відтяпати шматок України, то перше, що треба зробити, це відокремити культурно. А потім на основі культурного відділення посварити та чекати на момент. Цей момент настав. Побудова національної держави зазвичай відбувається з опорою на національні відмінності. Щоб Україна відокремилася від імперії (щоб її всю не захопили), вона має сильно відрізнятися культурологічно.

Це дуже серйозно збіглося з ідеологією ЄС та США на території України. Так і збіглися інтереси. Це якийсь мовчазний договорняк, коли всі згодні, всі розуміють, але всередині народ ще не готовий до поділу країни. За ідеєю, кульмінація наближається, коли народ буде згоден на те, що країну треба розділити. Культурологічно. А культурологічно виходить, що це саме там, де зараз стоять російські війська.

— Ну, і чия це операція на вашу думку? Хто організатор?

— Так просто буває в історії. Україна 1991 року впала, як диво державне, просто якесь неймовірне везіння. Без жодної краплі крові така територія, з такими ресурсами, з таким прекрасним народом… Ну, все якось дуже здорово. І, напевно, в Москві виникали питання: а чого це їм так пощастило? Треба ресурсну базу забрати. А із Заходу теж дивилися на Україну, як би її не проґавити. Тому вийшло зіткнення Заходу та Сходу. Тому іноді й не потрібно організатора, так просто складається.

— Президент це розуміє?

— Я гадаю, що він знає, що буде. Ну, або найгірший варіант, що він не знає, що буде. Опитування наближаються до того, що треба закінчувати війну та вести переговори. Але як переговори можуть скінчитися? Ну, припустимо, зупинили вогонь у будь-якому місці, потім сідають за стіл переговорів і завжди висить ця загроза нового вторгнення. Тобто треба щось вирішувати з цією територією. І я приходжу до висновків, що у нас напрошується формування окремої держави на захопленій території.

"У Путіна мета — не допустити кольорових революцій"

— Але водночас люди, які в опитуваннях кажуть, що потрібні переговори, не погоджуються на територіальні поступки і ніколи на це не підуть. Тоді про який розділ може бути мова?

— Це говорить про те, що у людей образа. Це, як мені, м’яко кажучи, Крим не потрібен, але те, що його захопили, мені прикро і це неправильно. Ну, а хто погодиться, коли у вас півкраїни забирають? Так, там не буде мови про половину країни — відсотків 20–30 буде нова Східна Україна.

Росія затіяла всю цю бійню з якою метою? У Путіна мета – не допустити кольорових революцій. Це один його страх. А другий – бажання передачі влади у спадок. Ми не можемо сприймати Путіна як єдиного правителя Росії. Там є коло людей, які мають державні корпорації. Ці державні корпорації (нафтовидобувні, енергетичні, металургійні) мають перейти у спадок. Інакше наступна влада їх забере. У цьому плані "допоміжна" держава просто необхідна, як буфер між цивілізованим Заходом та країною, де влада передається у спадок.

— Якийсь надто песимістичний прогноз для України…

— Ну, це з якого боку подивитися. Дуже здорово впрягся Захід і США, сьогодні можна бути впевненим, що, як мінімум, по Дніпро Україна буде європейською. А можливо, навіть, що Путіна доведуть до стану, коли він буде згоден на дві області.

— Ви часто кажете, що "армія, мова, віра" — помилкова конструкція. Чому ж?

— По-перше, віру не треба вносити до Конституції, бо маємо світську державу. Питання мови розколює націю. Його теж у Конституцію не обов’язково записувати, адже існує Хартія мов, яка не дозволить якійсь мові домінувати на якійсь території (причому за такої кількості російськомовних). Армія?.. Вступ до НАТО, як показав час, це передчасно. Тобто нас в НАТО ніхто не чекає, а ми записали собі до Конституції. Коротше це неконституційні питання, які не повинні бути в Конституції.

"Держава повинна захищати всіх: україномовних та російськомовних однаково"

— Чому ви кажете, що питання мови розколює націю? На мою думку, після широкомасштабного вторгнення склався народний консенсус і українська мова стала інструментом національної ідентифікації.

— Розумієте, коли ім’ям війни, терору, одні люди змушують інших говорити українською мовою, це називається примусом. Для людини рідна мова та, якою з нею говорила його мати і батько. У нас складна культурологічна країна, а коли одна частина України говорить іншій частині України: "валіза, вокзал, Росія", то потім це призводить до того, що може "відплисти" цілий регіон із валізами та людьми. Дуже багато прикладів країн, які саме на культурологічному та релігійному зациклюванні ділилися на більшу кількість частин. Югославія, наприклад, де треба було враховувати етнічні відмінності.

— Зачекайте, але той самий Донбас "відплив", як ви кажете, не через мовне питання, а тому, що туди прийшли росіяни на танках.

— Я з вами погоджуюсь, що туди прийшли росіяни, але що вони підтримали? Ось Лавров виступає в ООН у Нью-Йорку та його промова наполовину присвячена питанням захисту російськомовного населення.

Я розумію, що ви кажете, що у нас цієї проблеми ні в Дніпрі, ні в Донецьку не існувало. Але коли держава починає займати один бік…

— Чому один? Що поганого, якщо країна буде "зшита" однією мовою? Ну, нехай не на кухнях, ну хоча б на рівні державного спілкування.

— Ну, дивіться, ви, скажімо, російськомовний. А суд із вами йде українською мовою, і ви нічого не розумієте. А як щодо освіти? Якою мовою?

— За більш як 30 років незалежності можна було б і навчитися розуміти українську…

— Та хоч 700 років, не має значення. Важливими є права людини. Всі ж таки розуміють, що в міста Донецьк, Луганськ, Дніпро завозили людей з Росії. Всі ж це знають, що ці міста в Російській імперії розвивалися як російськомовні, а в селах зберігалася українська мова. Все це знали і розуміли, але потім починають у зворотньому напрямку все розгортати.

Якщо це робиться поступово у вигляді розвитку української мови, я ж не проти, щоб вона була державною. Але право людини здобувати освіту, юридичні послуги, та навіть вести бізнес тією мовою, яку ти розумієш. Держава, маючи таку країну під собою, не повинна займати жодної сторони. Вона має займати сторону примирення, тобто захищати всіх: україномовних та російськомовних однаково.

"Україну поглинає Європейський Союз"

— Давайте про економіку. Як ставитеся до Гетьманцева та його податкової політики?

— Він сам уже все прокоментував, своє ставлення до людей, до підприємців — обскубувати гусей. Тобто під зав’язку ввести податки і щоб люди займалися вирішенням питань. За великим рахунком, це є основою створення корупційної держави: ви створюєте податкову систему, яку виконати неможливо. Вона незрозуміла, не ясна і в результаті у всіх є робота: у податкової — отримувати свою винагороду, у прокуратури потім перевіряти і тих, і інших і завантаження силового апарату разом із судами. Загалом, ця функція виконується. Там немає жодної економіки. Скільки зможу, стільки і додам, наскільки зможу, так і заплутаю.

— Таке "обскубування", наскільки розумію, у перспективі нічим добрим закінчиться не може?

— Держава стає вразливою щодо зовнішнього управління. Так як такі держави не мають власних виробничих сил (їх просто задушують), то держава руйнується. А державний апарат надмірний, годувати пенсіонерів треба і така держава стає залежною від кредитування. Приходять добровільні помічники. Ось як Білорусь втратила свою суб’єктність. Вони стали повністю проросійськими, бо їм надають послугу. Їм дають газ, гроші виділяють, навіть армію постачають.

А Україна потрапляє під зовнішні запозичення та фактично втрачає свою суверенність. Одна частина держави потрапила територіально під контроль Російської Федерації, а з іншого боку, банківська система, Міністерство фінансів, Міністерство економіки та половина уряду вже керуються західними грошима. Тобто Україну поглинає Європейський Союз.

— І вихід?

— Приєднання до Європейського Союзу та розчинення у країнах ЄС. Врятувало б, якби до влади прийшов, припустимо, лібертаріанець, на кшталт "5.10" та звільнення людей від держави. Основний принцип, щоб повернути суверенність країни, це щоб працювали продуктивні сили в Україні, їхали гроші та багаті люди з усього світу. У цьому плані метод один — позбавити населення держави. Тобто скорочення державного апарату на 50%, усунення 50% роботи міністерств (просто закриваються міністерства) та прибрати податки.

У моєму варіанті ми залишаємо 5% з покупок та 10% соціального податку. І тоді ми фактично вбиваємо всю корупцію на корені, тому що вся корупція — в економіці. І ми стаємо суб’єктною державою, яка не потребує кредитів.

— Ми багато чуємо про моделі розвитку України після перемоги, і багато економістів кажуть, що це буде рай для інвестицій, сюди підуть гроші. Ви погоджуєтесь з такими оцінками?

— Хлинуть корпорації, які захоплюватимуть усі промислові підприємства, всю енергетику, і, відповідно, це буде вже держава під управлінням корпорацій. Корпорації зможуть делегувати у владу своїх представників, вони мають більше грошей, але для малого та середнього бізнесу настануть чорні часи.

— Чому? Корпорації видавлять?

— Так. Своєю здатністю більш ефективно вести бізнес вони видавлюватимуть малий і середній бізнес. Як із сіл видавлюється малий та середній бізнес, оскільки він не продуктивний, у нього немає стільки комбайнів, у нього немає стільки земель, він не може стільки інвестувати, він не може підтримувати свою фінансову систему позиками у великих кількостях, не може виконувати навіть розпорядження державних органів, оскільки він маленький і слабкий. І ми стоїмо на цьому шляху.

Тому я можу припустити, що в міста, безумовно, вливатимуть величезні гроші, буде відновлення величезних підприємств (атом, металургія, агрохолдинги), але люди будуть змушені шукати собі роботу по всій Європі. Якщо нам дадуть європейські паспорти за п’ять років, то у покоління з’явиться можливість користуватися всією Європою щодо працевлаштування, освіти.

"Обвалу гривні не буде"

— Прогноз курсу долара від Геннадія Балашова. Нині понад 40 гривень. Чого чекати у майбутньому?

— Фінансова система країни їй не належить. Вона перебуває під контролем тих, хто дає гроші. Умовно кажучи, це є МВФ. На чолі Національного банку де-факто вже не українські урядовці. Вони навіть не підкоряються президентові. І тому фінансова система цілком у надійних руках. І так, девальвуватимуть гривню, але повільно. Тож обвалу не буде. Обвал завжди буде загрозою. Ось якщо Зеленський чи уряд погано поводитимуться, то загрожуватимуть, що ми вам не дамо наступного траншу. Але націленість — завжди давати транші за політичні пряники.

Наступний етап – забрати контроль над промисловістю. Над енергетикою вже забирають, фінансовий сектор забрали, а далі робитимуть політичні перетворення в країні, призводячи Україну до справжньої парламентської форми правління та ослаблення інституту президента. Я гадаю, такий стандартний план.

У цій ситуації постраждають люди без освіти, які мали свій маленький бізнес, харчувалися від держави за допомогою хабарів. Буде багато незадоволених. І їм, звичайно ж, легко вселяти ненависть до Євросоюзу.