Чому радянські мозаїки стали мистецтвом спротиву і що з ними відбувається тепер

Попри відсутність офіційного державного реєстру, Україна є беззаперечним лідером за кількістю мозаїк на пострадянському просторі. Існує кілька теорій про походження цього мистецького феномену, найпоширеніша з яких пов'язує його з Олімпійськими іграми 1980 року.

Однак насправді історія цих мозаїк набагато глибша та складніша. Радянська влада використовувала їх як потужний інструмент культурної уніфікації – кожне село мало отримати "порцію пропаганди", бути долученим до загальносоюзного наративу. Але парадоксально, ці мозаїки стали чимось більшим, ніж просто пропагандистський інструмент.

Архітектурна революція середини XX століття

Архітектурна реформа середини 1950-х років, особливо масова забудова дешевих споруд, сприяла розквіту мозаїчного мистецтва. Ці твори перетворили звичайні міські простори на справжні галереї просто неба, втілюючи дух свого часу.

Сьогодні мозаїки можна знайти в найрізноманітніших місцях – від автобусних зупинок і житлових будинків до фасадів ресторанів, кафе та магазинів. Кожна з них – це унікальний артефакт, що оповідає свою неповторну історію.

Між пропагандою та самовираженням

Попри те, що багато мозаїк були створені під впливом державної ідеології, вони зберегли унікальну естетичну самобутність. Для художників того часу мозаїки стали свого роду стратегією виживання в жорстко контрольованій мистецькій системі. На відміну від живопису, який піддавався жорсткій цензурі, мозаїки були менш контрольованими, даючи митцям більше простору для творчості.

Радянська мистецька спадщина досі викликає гострі дискусії в українському суспільстві. Про це розповіли відомі мистецтвознавці Євгенія Моляр та Антон Проненко.

Виклики декомунізації

Закон про декомунізацію 2015 року став переломним моментом у ставленні до радянської культурної спадщини. З одного боку, він не поширюється безпосередньо на твори мистецтва, з іншого — викликав чимало суперечок та непорозумінь.

За роки дії закону було втрачено чимало унікальних мистецьких об'єктів. Серед найбільших втрат — скульптура "Дніпровські хвилі" Ернеста Коткова та мозаїка "Ленін і наука" Сергія Світлорусова. Особливо болісною є втрата композицій "Дерево життя" і "Боривітер" Алли Горської, знищених під час російської окупації Маріуполя.

Думки експертів розходяться. Євгенія Моляр наголошує на важливості збереження та контекстуалізації радянського мистецтва. На її думку, державні інституції намагаються уникати цієї теми, тому основна робота ведеться низовими ініціативами.

Антон Проненко, навпаки, вважає захист радянських мозаїк перебільшеним і навіть шкідливим. Він пропонує критично оцінювати кожен твір за двома критеріями: ідеологічною доречністю та мистецькою цінністю.

Раніше "Телеграф" розповідав, з якої будівлі почався український модерн. І показав, як вона виглядає сьогодні.