Росія не виграє війни. Підрахунок "на пальцях" від західних експертів, чому вона ледь тримається

Як довго Росія зможе продовжувати свою агресію проти України? Відповідь на це питання шукали провідні експерти зі США та Європи на круглому столі, який напередодні трирічної річниці початку широкомасштабного вторгнення організував у Вашингтоні Atlantic Council – аналітичний центр при Організації Північноатлантичного договору (НАТО).

"Телеграф" послухав дискусію аналітиків, узагальнив думки, висловлені на заході, і пропонує познайомитися з основними висновками експертів про стан російських ресурсів і спроможність Путіна продовжувати війну.

Солдати закінчуються. Більшість росіян, які бажали воювати за гроші, вже на фронті

Всупереч твердженням російської пропаганди, росіяни здебільшого не горять бажанням безкорисливо воювати за незрозумілі цілі "демілітаризації" та "денацифікації". За гроші – погоджуються, а безкоштовно – ні. За словами Джона Гербста, старшого директора Євразійського центру Атлантичної ради, експосла США в Україні, на початковому етапі вторгнення Кремль спробував було набирати в армію людей безкоштовно, проте часткова мобілізація, оголошена Путіним, спровокувала масові втечі чоловіків за кордон. Надалі з примусовим безкоштовним рекрутингом у Кремлі вирішили не ризикувати. Придумали, як вербувати солдатів за гроші.

Ідея полягала у тому, щоб за підписання контракту на службу в армії платити з регіональних бюджетів, скоротивши таким чином витрати перенапруженого федерального бюджету.

Спочатку ця схема залучення гарматного м’яса працювала. Як зазначає, співробітник Німецького інституту з міжнародних відносин і безпеки (SWP), доктор Яніс Клюге, який проаналізував витрати на вербування рекрутів приблизно у 20 російських регіонах, зі зростанням винагороди кількість новобранців, яких залучають, збільшилася. У 2024 році Кремлю, за словами заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва, нібито вдалося залучити 440 тис. нових солдатів. Проте 2024 року темпи втрат живої сили ЗС РФ зросли. ЗСУ перемололи на фронті минулого року 434 тис. російських солдатів – це приблизно стільки, скільки було призвано.

За оцінкою Яніса Клюге, більшість російських регіонів до кінця 2024 року досягли межі набору, який встановила їм Москва. Модель вербування рекрутів за допомогою фінансових стимулів вже не здатна збільшити чисельність російських військ, погоджуються з німецьким експертом аналітики з американського Інституту вивчення війни (ISW). На їхню думку, навіть вищі бонуси за підписання контракту в майбутньому не зможуть різко наростити приплив новобранців, оскільки більшість громадян Росії, яких стимулюють гроші, вже пішли служити в армію.

Крім того, витрати на бонуси військовослужбовцям виснажили бюджети російських регіонів. Регіональна влада спрямовує для учасників війни в Україні в середньому близько 23% усіх соціальних виплат. Але є регіони, де на рахунки рекрутів та сімей загиблих йде до 83% соціальних витрат. Тобто органи соціального захисту російських суб’єктів віддають контрактникам гроші, які у мирний час йшли на допомогу дітям-сиротам, багатодітним сім’ям, ветеранам, людям з інвалідністю та іншим уразливим верствам населення. Так, наприклад, на виплати контрактникам влада Ставропольського краю виділила у 12 разів більше грошей, ніж дітям-сиротам, та у 6 разів більше, ніж безробітним жителям регіону. Регіональна влада розуміє, що подальше збільшення розміру виплат військовослужбовцям загрожує руйнуванням системи соціального захисту населення. Не випадково губернатор Свердловської області Євген Куйвашев у жовтні 2024 року вмовляв Міністерство оборони Росії скоротити квоту на набір солдатів у його регіоні.

Поточний щомісячний темп набору нових солдатів у Росії дорівнює (чи трохи нижче) темпу втрат її армії. Тому Кремль не може набрати людських ресурсів, необхідних для підтримки нинішнього темпу наступальних операцій, — роблять висновок експерти ISW.

ЗСУ знищують техніку ворога швидше, ніж російський ВПК її відновлює

У Росії існує тільки один завод, що виробляє нові танки, — "Уралвагонзавод" у Нижньому Тагілі. На піку свого виробництва у 2017—2018 роках він виготовляв близько 230 нових танків на рік. Сьогодні "Уралвагонзавод" виробляє не більше 90 нових танків на рік та ще 100 відновлює. Три інші російські танкоремонтні заводи можуть відновлювати близько 17 танків на місяць кожен. Тобто всі підприємства Росії можуть поставити до війська близько 800 танків на рік.

"Курганмашзавод", єдиний у Росії завод з виробництва БМП, на піку свого виробництва у пізні радянські роки виготовляв до 2000 БМП 2 на рік. Перед широкомасштабним вторгненням, в 2021 році "Курганмашзавод" виробив 115 БМП 3. У 2023—2024 роках, кратно збільшивши потужність, "Курганмашзавод", з усіма включеними до його складу виробничими майданчиками, виготовляв і відновлював не більше 60 броньованих машин (БМП, БТР) на місяць, тобто близько 700 на рік.

Серійний випуск нових ствольних артилерійських систем до 2022 року в Росії здійснювався лише на одному підприємстві — "Уралтрансмаш", на якому збиралися нові самохідні установки 2С19М2 "Мста-СМ" та проводилася модернізація старих.

В даний час тільки два заводи в Росії оснащені спеціалізованими верстатами, здатними виготовляти гарматні стволи. Сумарна потужність цих підприємств дозволяє виробляти близько 50 стволів на рік. Для довідки, Україна до жовтня 2024 року вийшла на виробництво майже 20 САУ "Богдана" на місяць.

Експерти вважають, що такі темпи виробництва не дозволяють Росії компенсувати високі втрати бойової техніки.

До останнього часу російську армію рятували запаси радянської бронетехніки та артсистем, що знаходилися на базах зберігання. Наприклад, з 2023 року масовим відновленням бойових машин (БМП, БМД, БТР та МТЛБ різних модифікацій), законсервованих на базах зберігання, займалися не менше 14 підприємств у різних куточках Росії. Але радянський ресурс закінчується — аналітики прогнозують, що Росія повністю вичерпає запаси військового обладнання до кінця 2025 року чи у 2026 році.

Британський міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) оцінив, що Росія в 2024 році змогла побудувати, відремонтувати та відновити близько 1500 танків та 2800 бойових броньованих машин (БМП та БТР). У тому ж році українські війська, за консервативною оцінкою IISS, яка значно відрізняється від даних Генштабу ЗСУ, знищили 1400 російських основних бойових танків та понад 3700 російських БМП та БТР. Тобто кількості поставлених у війська танків ледь вистачило для заміни вибулих, а кількість вироблених і відновлених БМП і БТР і зовсім не покрило втрати.

Експерти зійшлися на думці, що, враховуючи обмежені можливості російської оборонної промисловості та виснаження запасів зброї радянської доби, Москва не зможе в середньостроковій та довгостроковій перспективі компенсувати втрати бойової техніки, що зростають.

Корейські снаряди не допомогли Путіну отримати вогневу перевагу

Найбільшим виробником снарядів у Росії є ВАТ "Завод Пластмас" у Копєйську. З початку війни це підприємство вп’ятеро наростило виробництво боєприпасів. За словами західних експертів, які посилаються на дані розвідки НАТО, сьогодні російські підприємства здатні виробляти до 250 тисяч артилерійських снарядів на місяць. Це приблизно стільки, скільки виробляють країни НАТО разом. Однак навіть такої кількості снарядів Росії не вистачає для підтримки темпу стрільби, який був на початковому етапі вторгнення. За словами аналітиків Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), темп стрільби російської артилерії з червня 2022 року був "досить стабільним" між 7000 і 16 000 пострілів на день, в середньому близько 10 000 на день або близько 300 000. Такий темп стрільби вищий за середній темп виробництва артилерійських пострілів на підприємствах Росії. Дефіцит покривався за рахунок радянських запасів і пізніше постачання з Північної Кореї. До 60% артилерійських снарядів, які російські війська випускали у другій половині 2024 року, були корейськими.

Попереднє співвідношення артилерійської переваги Росії над Україною, що складало 5:1, до грудня 2024 року скоротилося до 1,5:1 і, ймовірно, продовжить знижуватися за збереження поточних тенденцій, вважають експерти з ISW.

Причинами вирівнювання співвідношення артилерійського вогню західні експерти називають обмежені можливості виробничих ліній російських оборонних заводів, труднощі з доставлянням більшої кількості боєприпасів на лінію фронту, удари українських безпілотників по стратегічних запасах боєприпасів на території агресора, а також збільшення постачання артснарядів західними партнерами.

Експерти вважають, що російський ВПК не може виробляти або закуповувати достатньо артилерійських боєприпасів для задоволення поточних оперативних потреб у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

Гроші у РФ все-таки закінчуються

Загальні витрати Росії на оборону в 2024 році становили близько 13,3 трлн рублів, що на 2,5 трлн рублів більше запланованого, підрахував Яніс Клюге. Ця сума становила 7—8% ВВП. У бюджеті частка військових видатків становить 32,5%.

У 2025 році Росія виділила на військові цілі 17 трлн рублів (близько 177 мільярдів доларів США), тобто 7,5% ВВП (на оборону 13,5 трлн рублів і національну безпеку 3,5 трлн рублів). У структурі видатків держбюджету військові витрати становлять близько 41%.

Хоча інтенсивність війни в Україні не сильно змінилася за останній рік, російські витрати на війну зросли і в реальному вираженні, і як частка ВВП, і як частка бюджету, зазначає Яніс Клюге. 2021 року військові витрати Росії становили 3,6% ВВП. Для довідки, серед країн НАТО найбільша частка витрат на оборону до ВВП у Польщі – 4,12%, на другому місці Естонія – 3,43%, витрати США на оборону становлять 3,38%, а вісім країн альянсу ще не досягли 2% ВВП.

Таке величезне фінансове навантаження на бюджет у 2022—2023 роках Москва спромоглася профінансувати за рахунок історичного буму експорту енергоносіїв. "Однак з 2023 року доходи Москви від продажу горючих корисних копалин скоротилися через санкції і падіння цін на горючі корисні копалини", — говорить колишній заступник міністра енергетики Росії Володимир Мілов. В результаті станом на січень 2025 року негативне сальдо платіжного балансу Росії склало 700 млн доларів США в порівнянні з профіцитом у розмірі 2,9 млрд доларів США в січні 2024 року.

Як наслідок, у січні 2025 року дефіцит бюджету Росії збільшився більш ніж у 10 разів — зі 124 млрд рублів (близько 1,3 млрд доларів США) у січні 2024 року до 1,7 трлн рублів (близько 18,6 млрд доларів США) у січні 2025 року.

Дефіцит такого масштабу Москва покриває із Фонду національного добробуту (ФНБ), куди раніше на чорний день складалися гроші від експорту енергоносіїв. До січня 2025 року Москва вичерпала вже дві третини ФНБ. На думку шведського економіста Андерса Ослунда, останні ліквідні резерви Росії можуть закінчитися 2025 року, якщо поточні тенденції збережуться. Грошей у російській скарбничці залишилося не так багато, щоб пережити фінансові проблеми, спричинені, наприклад, зниженням цін на нафту.

На думку Яніса Клюге, у цій ситуації єдиним виходом для Кремля буде скорочення невійськових витрат, підвищення податків та відстрочення інвестиційних витрат. Від цього здатність Росії вести війну в Україні не постраждає, але економічні труднощі послаблять оптимізм населення і змусять уряд йти на політичні компроміси, прогнозує експерт.

Експерти вважають, що Путін останніми місяцями бравурними звітами про могутність своєї армії та успіхи економіки вміло маскує плачевний стан справ у Росії. "Росія не виграє війну — ми знаходимося на стадії її ослаблення, та прав Зеленський, коли каже, що Україна та Захід повинні продовжувати тиск", — підсумував Стівен Фредерік Старр, американський експерт з питань Росії, голова Інституту Центральної Азії та Кавказу Американської ради із зовнішньої політики.

Виснаження — одна з причин, через яку Москва погодилася на переговори про припинення війни, — роблять висновок більшість аналітиків. У такий спосіб Кремль сподівається здобути або дипломатичну перемогу, або перепочинок для відновлення сил для нової атаки на Україну. Однак Сполучені Штати, на думку експертів, можуть використати величезні проблеми, з якими Росія стикається в 2025 році, як важіль для забезпечення критичних поступок Кремля в поточних переговорах.