Лосі можуть зникнути в Україні попри червонокнижний статус: у чому причина

Лось звичайний (Alces alces) – один з найбільших та найвеличніших мешканців українських лісів, який сьогодні перебуває під загрозою повного зникнення. Цей унікальний представник фауни нещодавно офіційно включений до Червоної книги України зі статусом "вразливий".

Наприкінці XIX – середині XX століття лосі на теренах України були майже відсутні. Відродження популяції розпочалося завдяки розселенню з Білорусі, і до кінця минулого століття тварини знову заселили значну частину лісової та лісостепової смуги. Однак це відродження виявилося нетривалим.

Лось – найбільший представник родини оленевих. Довжина його тіла може досягати 3 метрів, а висота – 2 метрів. Тулуб і шия короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, що дозволяє легко переміщатися по нерівній місцевості. Голова велика, горбоноса, з навислою верхньою губою. Під горлом є шкірястий виріст, так звана "сережка", довжиною до 40 см. Шерсть груба, буро-чорна, ноги світло-сірі. Самці мають величезні роги, які можуть важити до 30 кг і скидаються щорічно взимку.

Лосі харчуються різноманітними рослинами: листям, гілками дерев, водними рослинами та грибами. Влітку вони активні вночі, а вдень ховаються від спеки в болотах чи лісах. Взимку вони харчуються вдень і відпочивають вночі, часто лежачи в снігу, щоб зберегти тепло.

Лосі не дуже соціальні, живуть поодинці або в невеликих групах. Вони прудкі, можуть бігати до 56 км/год і добре плавають. З органів чуття у них найкраще розвинені слух і нюх.

Правовий статус та проблеми захисту

Шлях лося до включення в Червону книгу України був складним. У 2009 році перша спроба надати виду охоронний статус не вдалася. У 2018 році адміністративний суд навіть виключив лося з Червоної книги, але це рішення було оскаржене. Лише у 2021 році лось офіційно отримав статус виду, що перебуває під загрозою зникнення.

Однак сам факт перебування в Червоній книзі не гарантує порятунку популяції. Попри повну заборону полювання, чисельність лосів продовжує скорочуватися.

Причини критичного стану популяції

Серед основних факторів, що призводять до скорочення чисельності лосів, можна виділити:

1. Антропогенний вплив: суттєве зменшення площ молодих сосняків, які були традиційними кормовими біотопами для цих тварин.
2. Браконьєрство: масштабне незаконне полювання, яке становить серйозну загрозу виду. Лосі, що не бояться людей, стають легкою здобиччю мисливців.
3. Кліматичні зміни: глобальне потепління негативно впливає на природне середовище існування виду.

Експерти попереджають, що без термінового втручання лось може зникнути в Україні та південній частині Білорусі вже найближчим часом.

Міжнародний досвід порятунку

Показовим є приклад Польщі, яка у 2001 році запровадила безстроковий мораторій на відстріл лося. Завдяки цьому рішенню, чисельність популяції збільшилася більше ніж утричі.

Для збереження лося в Україні науковці пропонують комплекс невідкладних заходів:

• посилення боротьби з браконьєрством;
• відновлення та збільшення площ молодих сосняків;
• введення тривалого мораторію на полювання;
• зміна правил полювання;
• підвищення екологічної свідомості населення.

Збереження лося – це не лише питання захисту біорізноманіття, але й наша моральна відповідальність перед природою та майбутніми поколіннями. Кожен з нас може зробити свій внесок у порятунок цього унікального виду – через просвітницьку діяльність, підтримку природоохоронних ініціатив та усвідомлене ставлення до довкілля.

Раніше "Телеграф" розповідав, чому зубри в Україні зникли з дикої природи. Згідно з останніми даними, сьогодні найбільша відновлена популяція зубрів мешкає у лісах Вінниччини та Львівщини, де нарахували понад 110 особин та 121 особини.