Де в Києві море та які таємниці воно ховає на дні (фото)

Київське море — одна з найвідоміших і водночас загадкових водойм України, яка вже понад півстоліття відіграє важливу роль у житті столиці та навколишніх регіонів. Це величезне рукотворне водосховище, площа якого майже дорівнює площі самого Києва, стало результатом масштабного інженерного проєкту середини XX століття.

Проте за його спокійною поверхнею прихована багата історія, пов’язана з затопленими селами, стародавніми землями та унікальними природними процесами. "Телеграф" пропонує розглянути, як виникло Київське море, яку роль воно відіграє сьогодні, а також дізнаємося про його вплив на екологію, місцеві громади та культурну спадщину регіону.

Історія створення

До затоплення цієї території тут розташовувалося понад півсотні сіл і селищ із надзвичайно родючими землями, відомими своїми баштанами, вишневими садами, городами та садками. Багато з цих населених пунктів мали глибоке історичне коріння: наприклад, село Старосілля, яке згадується ще в XI столітті і пов’язане з княжою історією, зокрема з княгинею Ольгою. На цих землях стояли церкви, а на кладовищах спочивали предки місцевих жителів, що свідчить про багату культурну спадщину регіону.

Ці поселення розташовувалися на родючих заплавних луках, які сприяли розвитку сільського господарства, особливо вирощуванню баштанних культур і вишень. Місцеві жителі займалися землеробством, тваринництвом, а їхній побут був тісно пов’язаний із річкою Дніпро та навколишньою природою.

Починаючи з 1959 року, у зв’язку з будівництвом греблі Київської ГЕС, розпочалося масове переселення мешканців і затоплення земель. Були зруйновані або розібрані будинки, а 52 населені пункти, серед яких Бірки, Толкунська Рудня, Ротичі, Домонтова, Старосілля, Сваром’я, Ошитка, Тарасовичі, Чернин, Новосілки-на-Дніпрі, Окунінове, Новий і Старий Глібів, опинилися під водою. Більшість жителів переселилися у сусідні села, наприклад, мешканців Сваром’я перевезли до Нових Петрівців.

Для створення водосховища було переміщено близько 16 мільйонів кубометрів ґрунту. Після заповнення водойми у 1966 році її довжина сягала близько 100 км, ширина — 14–20 км, а глибина — 14–16 метрів.

Цікаво, що територія Київського моря колись була дном давнього моря в дольодовиковий період, про що свідчать археологічні знахідки морських скам’янілостей і піску на лівому березі Дніпра. Поблизу розташоване стародавнє місто Вишгород, яке має тісний зв’язок з історією цього краю.

Вплив на екологію та життя людей

Водосховище виконує важливі функції: регулює стік Дніпра, забезпечує гідроенергію, водопостачання, рибне господарство та рекреаційні можливості. Водночас екологічна ситуація залишається складною: дно водойми вкрито радіоактивним мулом, що залишився після аварії на Чорнобильській АЕС, а застій води спричиняє цвітіння водоростей і загибель риби. Крім того, на дні досі знаходять боєприпаси та військову техніку часів Другої світової війни.

Через це купатися у Київському морі не рекомендують, хоча пляжі та хвойні ліси біля сіл, наприклад Лютіж, приваблюють відпочивальників. Київське водосховище має значні розміри: якщо віддалитися від столиці, протилежний берег майже зникає з поля зору.

Як дістатися до Київського моря

Щоб дістатися до Київського моря, найзручніше їхати з Києва, зокрема з району Оболонь. Від Оболоні по вулиці Богатирській у напрямку на Вишгород і Димер дорога займе близько 10 хвилин на авто. Якщо власного транспорту немає, можна скористатися громадським транспортом: маршрутки та рейсові автобуси відправляються від станції метро "Героїв Дніпра" до населених пунктів, розташованих на берегах Київського моря, таких як Лютіж, Нові Петрівці, Лебедівка, та інші. Наприклад, маршрутка №355 йде до Лютежа, а №351 — до Лебедівки.

Раніше "Телеграф" розповідав про найбільше прісноводне озеро України. Ця величезна водойма не дивує своєю природною красою, але й ховає багато секретів і історій, які чекають на відкриття.