"Весільні генерали": двоє чоловіків в однострої гастролюють Україною і роздають нагороди, що про них відомо

В мережі розгортається скандал навколо двох чоловіків, що активно "гастролюють" Україною та за кордоном, нагороджують військових та волонтерів. Обидва з'являються на публіці у військовому однострої й позиціонують себе як генерали ЗСУ, хоча, очевидно, ними не є.

"Телеграф" розбирався, звідки виникли "ряджені генерали" та яку відповідальність вони можуть понести за використання форми, знаків розрізнення та звань.

Історію з генералами, що проводять офіційні зустрічі з представниками влади та військовими, волонтерами та іноземними партнерами, роздають "медальки" та подяки, а ще й самі отримують нагороди від держави зробив публічною офіцер Збройних сил України, блогер та журналіст Анатолій Штефан. На своїй сторінці в Facebook він повідомив, що побачив у дуже відомих та публічних людей, зокрема, співачки Камалії, відео з нагородження за волонтерську діяльність. Здійснювали його два чоловіки "у військовому однострої й зі знаками розрізнення, які себе позиціонують як генерали Збройних Сил України".

- Можливо, я б й не звернув уваги на цю подію, аби не деталі, які мене здивували, – розповів Анатолій в розмові з "Телеграфом". – По-перше, це руки в кишенях, коли зачитували накази на нагородження. Для кадрових військових це нонсенс, бо не за статутом (дійсно, п.55 розділу 1 Статут внутрішньої служби ЗСУ передбачає відповідну заборону. – Авт.). Цього вчать курсантів з першого дня навчання у виші, ти настільки звикаєш, що навіть у цивільному житті автоматично таки робиш. А особливо, якщо якісь урочистості, військові не стоятимуть з руками у кишенях. По-друге, зачепився погляд за форму одягу, бо на інших фото один з генералів мав "верх" від однострою ЗСУ, а низ – Нацгвардії. Та й особи цих "воїнів" мене зацікавили.

Як з'ясувалось, з генеральськими зірками на шевронах з волонтерами спілкувались Віктор Петрович Косарчук та В’ячеслав (зустрічається написання імені Вячеслав) Іванович Стасюк. Обидва відомі в тому числі й допомогою армії, але от про їхній бойовий досвід чи заслуги нічого не відомо. За словами Анатолія Штефана, йому не вдалось знайти підтвердження тому, що ці люди перебували хоч один день в лавах Збройних Сил України чи інших підрозділів й тим паче мали право на отримання високих воїнських звань.

У відкритих джерелах можна знайти інформацію про те, що Віктор Косарчук на пару з В’ячеславом Стасюком є керівником ГО "Громадський рух ветеранів й волонтерів російсько-української війни "Справедливість", що було засновано 26 днів тому, а також окремо – благодійного фонду "Молодість та суспільство".

В "анамнезі" у нього робота в Департаменті масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян Державної податкової адміністрації України (в такому статусі згадується в одному з наказів 2009 року) та в управлінні комунікації Міністерства фінансів України при уряді Миколи Азарова (в публікаціях ЗМІ за 2012-2013 роки зустрічаються його коментарі про роботу відомства). Працював він в цій сфері й пізніше й, наскільки відомо, має спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу.

В'ячеслав Стасюк має бізнес, зокрема, зареєстрував на початку 2000-х ТОВ "Славія". Основний вид діяльності — добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю. Та чи здійснює фірма діяльність наразі невідомо, у реєстрі судових рішень, наприклад, міститься документ, відповідно до якого для "Славії" було припинено право на користування надрами. Адже, отримавши в оренду ділянку площею 6 га в Новоград-Волинському районі Житомирської області, ТОВ не займалася промисловою розробкою родовища граніту, тому було зобов'язано повернути землю орендодавцю — місцевій адміністрації.

У 2012 він заснував благодійний фонд "Рідне Полісся", а у 2014 балотувався до Верховної ради від "Радикальної партії", але до складу парламенту не пройшов та на громадських засадах став помічником Олега Ляшка – лідера політсили. Того ж року В’ячеслав Іванович опинився в епіцентрі розбірок за сфери впливу за видобуток бурштину на Рівненщині. Тоді в урочищі Гальбин сталася перестрілка між місцевими та "гостями" – майже сотнею чоловіків спортивної статури, що прибули на автівках. В одній з них знайшли візитівки нардепа-регіонала Володимира Продивуса, який пояснював журналістам, що насправді він намагався посприяти у припиненні беззаконня та допомогти рівнянам "законодавчо підтвердити їх право на працю і заробіток". Та несподівано все пішло не за планом й замість конструктивної розмови розпочалась бійня.

За даними медіа, серед затриманих правоохоронцями "винуватців конфлікту" опинився й В’ячеслав Стасюк, який згодом пішов під суд за звинуваченням у вчиненні терористичного акту (ч.2 ст. 258 Кримінального кодексу України). Вирок у цій справі було винесено лише у серпні 2024 року і з нього випливає, що саме цей громадянин був серед організаторів з'ясування стосунків з використанням зброї.

Щоправда, свою вину він не визнавав й також на суді розповів про версію допомоги у висвітленні проблеми незаконного видобутку бурштину, для чого навіть запрошував журналістів та наполягав, що нібито немає стосунки до озброєних людей, що вчинили стрілянину. Та Феміда цій версії не повірила і призначила Стасюку покарання у вигляді 7 років і 6 місяців позбавлення волі. Але, звісно, що й він, й інші фігуранти, яких засудили до різних термінів, рішення оскаржили й наразі ця гучна справа знаходиться на розгляді Касаційного кримінального суду. Наступне засідання відбудеться днями.

Але останні роки про цей аспект біографії В’ячеслава Стасюка забувся, адже часу минуло багато. Натомість на перше місце вийшла його волонтерська діяльність. Наприклад, на сторінці БФ "Рідне Полісся" можна знайти публікації 2016-2020 років зі звітами про передачу гуманітарки Житомирській обласній лікарні, допомогу військовим в період проведення АТО в тому числі й передачу реанімобілей для армії та лікарень, а також швидких для МВС. На фото цього періоду керівник фонду, до речі, у звичайних цивільних костюмах.

За таку діяльність Стасюка наприкінці 2021 році було відзначено державною нагородою Хрест Івана Мазепи. Вручали її за місяць до початку повномасштабного вторгнення у Міністерстві ветеранів й у новині на цю тему Стасюка аж раптом названо генералом запасу. Й в новинах про допомогу армії періоду повномасштабного вторгнення, якими В'ячеслав Іванович почав ділитися на своїй особистій сторінці, він майже завжди з Віктором Косарчуком, обидва у військовому однострої з шевронами.

В останні роки В'ячеслав Стасюк та Віктор Косарчук активно беруть участь у різних заходах — урочистих зібраннях, зустрічах, концертах. Перший представляє себе як генерал-лейтенант ЗСУ, другий – генерал-майор – принаймні такі звання зазначені на візитівках, що роздає парочка, та так їх підписують в новинних сюжетах та в публікаціях в соцмедіа.

- Майже всюди на заходах Стасюк та Косарчук у формі зі знаками розрізнення генералів Збройних Сил України, – наголошує Анатолій Штефан. – Вони виступали перед студентами навчальних закладів, про них писали військові адміністрації та волонтерські організації, презентували книги на "Книжковому арсеналі", їздили за кордон та зустрічались з іноземцями. А на додачу ще й проводили нагородження, в тому числі фейковим орденом "Народний Герой України", що підтвердили в Нагородній раді місії. Наскільки відомо, Стасюк й Косарчук примудрялись й до військових підрозділів потрапляти. Й за три роки ніхто не додумався перевірити їхні посвідчення, адже таких генералів не існує в силових відомствах!!!

У своїх дописах Анатолій Штефан привернув увагу СБУ та Нацполіції України до історії з "рядженими генералами". Поки публічної реакції від цих відомств не було, так само як й від оборонного відомства, до якого "Телеграф" звернувся з проханням спростувати чи підтвердити інформацію щодо використання високих військових звань Стасюком та Косарчуком.

До речі, на просторах Інтернету можна знайти відео про відзначення Міжнародною академією козацтва Стасюка (тоді ще у званні генерал-полковника) "Золотою зіркою" й званням Герой козацького роду. Ймовірно, що В'ячеслав Іванович разом із партнером з волонтерства Віктором Косарчуком виписали собі нинішні звання через цю звичайну громадську організацію. Адже така практика існувала й раніше, про що повідомляли медіа. А пізніше обидва просто почали доповнювати своє фейкове генеральство приставкою "ЗСУ".

Наразі неясно, яким чином будуть кваліфіковані дії ряджених генералів, адже для цього мають провести відповідну роботу правоохоронні органи. З очевидних речей, мінімум йдеться про адміністративне правопорушення.

- Зараз люди використовують одяг в кольорах піксель, хакі, олива, камуфляж, але це не є порушенням до тих пір, поки на ньому не з'являються знаки розрізнення військовослужбовців Збройних Сил України або інших військових формувань, – пояснила в коментарі "Телеграфу" Вікторія Кузьменко — адвокат у кримінальних і військових справах АО "Актум". – Цей випадок підпадає під дію статті 186-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що була доповнена влітку 2019 року. Вона передбачає покарання за носіння військової форми для осіб, які не мають на це право, у вигляді штрафу від 2550 до 3400 грн. А також конфіскацію відповідної форми одягу зі знаками розрізнення військовослужбовців ЗСУ або інших військових формувань. Повторне протягом року порушення передбачає штраф 3400-6800 грн. або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин.

При цьому за підроблення посвідчення або іншого офіційного (!) документа або використання завідомо підробного документа може наставати кримінальна відповідальність. Це регламентовано статтею 358 Кримінального кодексу України. Покарання від штрафів до обмеження волі строком на два роки, — наголосила юристка.

Своєю чергою Анатолій Штефан наголосив, що незаконне використання знаків розрізнення ЗСУ та носіння військової форми — можуть бути лише верхівкою айсберга. За його словами, недовіру викликає й діяльність благодійного фонду Стасюка та Косарчука. "Телеграф" намагався зв'язатися з героями скандальної історії, щоб почути їхню позицію, але наразі безуспішно.

Як повідомляв "Телеграф", під час війни в Україні з’явився новий особливо цинічний вид шахрайства, пов’язаний з петиціями про присвоєння звання Героя України загиблим воїнам.