"Жабагадюкінг" і "ядерний" удар по Воронежу: які наслідки операція СБУ матиме для режиму Путіна

В перший день літа 41 літак стратегічної авіації РФ навічно "засумував" на аеродромах базування. Це стало відчутним ляпасом для всього путінського режиму. В пропагандистських Z-пабліках вже здійнялось цунамі паніки: там назвали операцію СБУ "Павутина" "російським Перл-Харбором". Втім в самому Кремлі увімкнули режим мовчання, ніби нічого і не сталося. До яких політичних наслідків призведе втрата Росією 34% стратегічних носіїв крилатих ракет, досліджував "Телеграф".

Гра в імітацію

Перше, що логічно спадає на думку в контексті політичної реакції Росії, це її вихід з процесу перемовин. Та це було б резонно, якщо б в Москві дійсно розглядали діалог з Києвом як шанс зупинити війну. Оскільки ж перемовини відбуваються на тлі бомбардувань українських міст та наступу РФ на Сумщину, то нічим іншим як імітацією мирного процесу це не назвеш. Ця імітація створена самим Кремлем, відповідно, йому і вигідна, то ж який сенс від неї відмовлятись? Відтак, немає нічого дивного, що російська делегація таки прибула в Стамбул, щоб продовжувати свою гру.

– Це ніяк не впливає на перемовини. Росія ж не ставить собі за мету домовлятись про щось, принаймні, до осені. Єдине завдання РФ – зафіксувати окремий трек переговорів "Україна-Росія", тому що він дуже вигідний для Росії. І не виходячи з цього треку, провокувати саму Україну вийти з цих перемовин. Тому з цієї точки зору не зміниться нічого, – зазначив в коментарі "Телеграфу" політичний аналітик Ігар Тишкевич.

– Була ж можливість під цим приводом відмовитись та вийти з перемовин, але ж ні. Чому? Вони намагаються імітацією перемовин стримувати американців від жорстких санкцій та інших заходів. Втім, я не думаю, що Україна дозволить цю імітацію продовжувати. Росіяни оголосять чергові ультиматуми, а Україна категорично від них відмовиться. І, вірогідно, цей переговірний процес таки буде перерваний, – додає в коментарі "Телеграфу" російський соціолог Ігор Ейдман.

Разом з тим, Україна отримала свої політичні козирі в цій грі в імітацію, розрахованій на американського президента.

– Україна показала всьому світові, в тому числі, і керівництву США, що вона не збирається здаватися і може перемагати. Російським закликам до капітуляції Україна не тільки не поступається, але й розширює засоби протидії агресору. Деякі американські політики вже намагалися списати з рахунків Україну, казати, що вона мало не програла, але тепер ми бачимо, що це зовсім не так. І це головний політичний наслідок, – пояснив Ейдман.

"Жабагадюкінг"

Проведення Україною масштабної операції в глибокому тилу з використанням більше сотні дронів – безумовно нищівний провал ФСБ. І на цю "священну корову" російського самодержавства вже почали "наїжджати" в самій РФ.

"Це провал в охороні аеродрому, а найголовніше — провал усіх наших спецслужб, які допустили, щоб ця фура туди доїхала. Хтось повинен башкою відповісти за те, що трапилося на аеродромі", – зазначав депутат Держдуми Андрій Гурулєв.

"Башкою" на Росії хтось, звісно, відповість.

– Кадрові рішення можливі, але не на політичному рівні. Тільки на рівні виконавців, які будуть призначені винними, – пояснює "Телеграфу" політолог, колишній віце-губернатор Краснодарського краю РФ Михайло Савва.

Та в будь-якому разі, такий "жабогадюкінг" буде тільки на користь Україні.

– Будь-які поразки Росії: армії, влади, спецслужб, послаблюють режим і дестабілізують його. Ми бачили, як поразки Росії в 2022-2023 році фактично призвели до міні-громадянської війни: путчу Пригожина. Якби ситуація тоді пішла за іншим сценарієм (а це цілком могло б статися) це було б катастрофою для режиму Путіна. А чому це все сталося? Були поразки армії і Путін був вимушений вигодувати у себе на грудях змію і дати Пригожину карт-бланш на створення власної армії. Влада закривала очі на конфлікти Пригожина з Міноборони, і дострибалися до того, що режим мало не впав.

Тому будь-які проблеми посилюють сварки в середині путінської верхівки: різні силові групи намагаються один на одного перекинути відповідальність. А з іншого боку намагаються використати ситуацію, щоб притиснути конкурентів. Тому в політичному плані це дуже корисна річ, — додав Ігор Ейдман.

"Ядерний" удар по Росії

Втім, попри мовчанку Кремля, Москві доведеться якось політично реагувати на зухвалу операцію СБУ в глибокому тилу.

– А варіантів не так і багато, оскільки вже багато чого було випробувано раніше і це не спрацювало, – пояснює Савва. – По-друге, стратегія Кремля це не визнавати поразки, ігнорувати їх. Тому окрім продовження бомбардувань міст України я не прогнозую нічого нового. Може бути посилення репресій, буде параліч перевезення на фурах на певний час, та нічого радикального.

– Єдине що залишилося – ядерна зброя, – додає Ейдман. – Та її вони не використають, адже Китай не дозволить та і в цілому для російської влади це матиме катастрофічні наслідки. А більше нічого.

Однак, як вже не раз показувала історія, тактика "бомбить Воронеж" в будь-якій загрозливій ситуації, для Кремля не є чимось новим. Відтак, проголошення масштабної мобілізації на Росії, про що волають Z-пабліки, може бути цілком вірогідним "ядерним" ударом по своєму ж населенню.

– Офіційна пропаганда спробує зменшити масштаби проблеми. Та, скоріше за все, це не вдасться зробити. Тому наступний етап – спроба зіграти на негативі. Тобто, "вставай страна огромная". Та для початку "народной войны" треба буде налякати пересічного росіянина. А коли пересічний росіянин боїться, то він шукає царя, який його б захистив, навіть приймаючи непопулярні рішення.

Останні два тижні пропаганда говорить про атаки України як терористичні атаки. Тому я не виключаю формату, в якому буде розкручуватися тема тероризму. І цілком вірогідно, що в найближчі тижні буде спроба нагнати страх на пересічного росіянина, щоб наприкінці червня або ж в липні, оголосити мобілізацію, – резюмував Ігар Тишкевич.

У підсумку ж, політичні наслідки "Павутини" для Кремля перетворюються у гру з нульовую сумою, коли кожен наступний крок зводиться до старих та неефективних методів.