Нова антиросійська риторика, старі рішення: чому до Франка Швабе накопичуються питання
- Автор
- Дата публікації
- Автор
Між виступом депутата Бундестагу Франка Швабе в ПАРЄ із закликом зупинити російську війну та його голосуванням проти збільшення допомоги Україні минуло лише два тижні. Цей контраст стає ще помітнішим на тлі його багаторічної позиції за збереження Росії в європейських інституціях. Водночас інші епізоди кар’єри німецького депутата ставлять окремі питання до його професійної та політичної репутації.
Про це пише Фокус.
24 червня, виступаючи у Парламентській асамблеї Ради Європи, Швабе наголошував на необхідності зупинити війну в Україні: "Ми хочемо зупинити російську агресію, російську війну проти України". Однак лише через два тижні, 8 липня, Швабе проголосував у Бундестазі проти пропозиції щодо збільшення військової та гуманітарної допомоги Україні. У квітні 2014 року він закликав "не виключати Росію" з Парламентської асамблеї Ради Європи. У червні 2019 року проголосував за резолюцію, яка відкрила російській делегації шлях до повернення до Парламентської асамблеї Ради Європи з повноцінними правами.
Восени 2019 року Швабе був доповідачем ПАРЄ щодо Північного Кавказу. Він навів у регіоні лише один день і його доповідь про ситуацію з правами людини піддалася критиці за поверхневу польову роботу, відсутність взаємодії з незалежними правозахисниками та опору на візит, організований офіційними російськими структурами.
Окремо стоїть питання освіти Швабе. Німецький депутат, який багато років представляв країну в Парламентській асамблеї Ради Європи та бере участь у міжнародній політиці на високому рівні, не має жодної вищої освіти. У 2013 році німецька преса звернула увагу на те, що Швабе навчався одразу за декількома напрямками, проте жодну з програм не завершив отриманням диплома. Скандальність історії посилило визнання Швабе, що його офіс займався видаленням з Wikipedia згадки про відсутність у нього диплома, щоб приховати цей факт від громадськості.
Влітку 2024 року під час боротьби за чергове висування до Бундестагу однопартійці звинувачували Швабе в надто авторитарному керівництві окружною організацією і навіть використовували на його адресу слово Gutsherrenart — буквально "панські замашки" або "манера поміщика".
Незавершена освіта могла б залишитися суто біографічною деталлю, якби офіс Швабе не намагався прибрати її з Wikipedia. Відсутність під час гострого голосування щодо міграції також могла б бути окремим рішенням, а звинувачення однопартійців в авторитарному керівництві – внутрішньою партійною суперечкою. Проте разом із зовнішньополітичною непослідовністю ці історії створюють ширший ефект: кожне нове рішення Швабе дедалі важче оцінювати у відриві від накопиченого репутаційного багажу.