Ми підійшли до краю: роботодавцям в Україні час брати "неідеальних" і забути про "вище, круче, пєрвєє" - Наталія Слинько

Це не кадровий голод.

Це ми підійшли до краю своїх обмежень. І більше не зможемо їх використовувати.

Переважна більшість наймаючих менеджерів не вміють, не хочуть і не здатні створювати середовище, команди й системи. Вони нескінченно шукають най- най- най.. кращих, розумних, вмотивованих, неамбіційних, але продуктивних.

І поки на ринку праці існувала пропозиція з кандидатів, вони постійно могли перебирати й поводитися у власних командах як завгодно, бо було кого нового взяти на роботу.

Станом на зараз саме поняття "портрет ідеального кандидата" більше не працює, не актуально і часто просто неможливо.

Нема більше ніяких ідеальних кандидатів.

Є виснажене емоційно суспільство, яке не хоче і не буде більше в "вище, круче, пєрвєє" і "нехай докаже, що зможе, а ми потім подумаємо, чи вартий"

Саме тому ми дійшли до краю: тим, хто хоче розвиватися як бізнес, пора подивитись навколо і прийняти реальність (і перестати довбати своїх рекрутерів за відсутність кандидатів), вчитись бути емоційною опорою і навчитись бачити в наявних кандидатах потенціал для виконання роботи. Створювати системи, де просту роботу роблять після 3х денного навчання, або ШІ. Де замість 8 фахівців для внесення даних- одна ERP, електронний документообіг і навчені співробітники.

І навчитись приймати на роботу:

• Молодих людей
• Людей з інвалідністю, з вадами, обмеженнями і ін.
• Ветеранів і ветеранок
• Людей 45+, 50+ і навіть 65+
• Жінок з дітьми (дивно, але так) etc

Реальність пора прийняти й власні обмеження передивитись і позбавитися зайвого. І приймати на роботу "неідеальних" вже хоча б не з поваги до людей, а з дефіциту ресурсів.