Питання переговорів може вирішитись ще до кінця року - Олексій Голобуцький

Період "межичасся" у владі найбільших наших союзників, США і ФРН (поки Трамп ще в статусі "President-elect", а статус Шольца вже відомо, що збережеться хіба до результатів лютневих виборів до Бундестаґу), серйозно позначився на ситуації з підготовкою мирних переговорів.

Ще кілька тижнів тому можна було розраховувати на принципові зрушення не раніше ніж десь навесні чи й влітку (саме на стільки міг би затягнутись процес формування нової коаліції в Німеччині). Сьогодні ж зростають шанси у версії, що питання можливості переговорів вирішиться ще до кінця року.

Йтиметься саме про питання самої можливості переговорів: чи згодиться Путін почати переговори суто щодо контрольованих територій (фактично, зупинення на лінії зіткнення). В сенсі, без "стамбульських пунктів".

Бо найпевніше, Путіну не потрібні самі по собі території під контролем РФ і з замороженим ніяким міжнародним статусом (бо що б Путін не писав в Конституції РФ, для світу все окуповане так і лишається суверенною територією України, нехай і тимчасово, на роки чи десятиліття, неконтрольованою Києвом). Принциповим для Путіна питанням лишається якраз статус російської мови, позбавлення України обороноспроможності щодо Росії, розірвання тісного оборонного союзу з Європою (а тим більше заміна ЗСУ американського збройного контингенту в Європі), реанімація, легалізація і зміцнення колаборантських структур і закріплення за ними квот у владних органах як плацдарм для подальшої безкровної анексії Москвою України в цілому.

Отримати кавалок безлюдних територій замість гарантованих перспектив знов підгребти Україну під себе в статусі однієї з губерній – це дійсно вкрай невигідна пропозиція. Однак Росія має достатньо ускладнень з демографією, економікою, соціалкою, військовими виробництвами і запасом зброї, щоб лишався шанс і на такий варіант старту переговорів. Тільки за території. Чи майже тільки за території.

Бо на "стамбульський формат" не погодиться ні Зеленський, ні європейські союзники (навіть Шольц, не кажучи вже про ймовірного наступного, значно жорсткішого щодо Росії канцлера).

Зрештою, ще рік тому, на тлі очікувань від контрнаступу, і концепція "мир [ясно що дуже короткостроковий] в обмін на території" була неможлива. Але три роки Великої війни, зміна американської концепції участі в європейських проблемах (ми ще не можемо сказати, в який саме бік зміна, але зміна точно відбудеться, формат "покрокової ескалації" точно закінчився) трохи посунули межі допустимого.

Судячи з усього, зараз кулуарно вирішується питання "Чи готовий Путін відступитись без капітуляції України". Адже всі домовленості за межами суто контролю територій – це якраз про нашу капітуляцію з більш чи менш жорсткими умовами.

Якщо Путін все ж вважатиме такий виграш занадто нікчемним, то війна продовжиться і 2025-го, причому попри допомогу США чи обсяг цієї допомоги.

З іншого боку, Трамп, схоже, має сильне бажання дати демонстративного щигля по носі демократів: "от, я обіцяв – і я припинив війну в Україні дуже швидко, а ви не спромоглись за три роки!". З цього приводу в інфопростір вже навіть запущено ідею Нобелівської премії миру для Трампа, якщо тому дійсно вдасться хоч призупинити війну. Теж спокуслива штука для нього.

Шольц, до речі, також зацікавлений в чим швидшому досягненні якихось домовленостей – бодай про згоду на переговори. В нього (попередньо 23 лютого 2025) вибори. І це був би шанс отримати імідж хоч умовного миротворця, відібрати порядок денний в популістів на кшталт Ваґенкнехт і покращити результати виборів для своєї партії. Чого я й кажу про лічені місяці на спроби досягнути домовленостей щодо переговорів.

Звісно, офіційно за результатами розмови Шольца з Путіним поки нічого нового: ті самі формальні заяви про "прагнення миру" і "готовність підтримувати Україну". Але якщо про щось вдасться домовитись за лаштунками, то моментально буде змінено і офіційну риторику. І переговори, хоча б попередній узгоджувальний етап, буде організовано просто блискавично – бо, як я й казав, у швидкості дуже зацікавлені як мінімум влада США і Німеччини.

Джерело: допис Олексія Голобуцького на сторінці у Facebook.