Прикинулися напівмертвими: орнітолог про "неправильне" кільцювання зіркових лелеченят на Полтавщині

1 липня на Полтавщині закільцювали пташенят зіркових лелек Грицика та Одарки, що гніздяться у селі Леляки Пирятинської громади.

Двох із чотирьох лелеченят науковцям довелося підтягувати граблями, щоб покласти у мішки й спустити на землю. Дехто, спостерігаючи за цим у прямому ефірі на YouTube-каналі "Лелека Грицько", дуже непокоївся, що орнітологи обходяться з лелеченятами надто жорстоко. А дехто радив проводити кільцювання прямо в гнізді, щоб менше їх травмувати.

Навіщо орнітологи проводять кільцювання молодих птахів? Як реагують при цьому дорослі лелеки на людей, які забирають їхніх дітей з гнізда? Чи реально колись побачити закільцьованих нащадків Одарки на території Пирятинщини?

Про це "Телеграф" розпитував провідного фахівця кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру "Інститут біології та медицини" Київського національного університету імені Тараса Шевченка, за сумісництвом молодшого наукового співробітника національного природного парку "Пирятинський", орнітолога Віталія Казанника.

Навіщо у гнізді потрібні граблі

— Людям здалеку буває видніше, хто, що і як повинен робити, — усміхається науковець. — А орнітологи мають чітку інструкцію щодо кільцювання птахів. У ній не сказано, що його неодмінно треба проводити у гнізді, процес можливий і на землі. До того ж стояла спека, а процедура це не така швидка.

Граблі ж із м’якими зубцями використовують для підтягування пташенят, яких неможливо дістати руками. Це не завдає їм болю чи великого дискомфорту, якщо робити все повільно та акуратно.

— На відео видно, що молодняк навіть не намагався пручатися, а з вашою появою наче прилип до гнізда.

— Якби хоч одне лелеченя не лягло чи проявляло б якусь активність, ми зупинили б кільцювання. Адже пташеня, втікаючи від непрошених гостей, могло б випасти з гнізда. За ним спробували б, можливо, зробити те саме й інші. Оскільки у такому віці пташенята ще не вміють не те що літати, а й впевнено стояти на ногах, то вони б могли травмуватися або й загинути.

До речі, одне з чотирьох лелеченят поводилося дещо агресивно: намагалося нас дзьобнути, ще як його забирали з гнізда, і потім, під час кільцювання, трохи брикалося.

— Певно, Лельович, найстарший?

— Особисто я не можу відрізнити з першого погляду навіть Одарку від Грицика — у лелек статевий диморфізм майже не виражений, хіба що трохи різняться розмірами чи дрібними деталями оперення. Втім, активні підписники каналу навчились відрізняти їх за особливостями оперення та поведінки.

А те, що лелеченята притискаються до гнізда й стають дуже сумирні, навіть не ворушаться, це ознака того, що вони не здатні чинити опору. І до певної міри захисна реакція: прикинутися напівмертвим, щоб хижак утратив до них інтерес і не з’їв.

Навіть коли ми їх з колегою Анатолієм Подобайлом і нашими студентами намагалися напоїти, бо було надто спекотно, то вони дуже в’яло реагували на це. А одне пташеня, якому ми залили воду в дзьоб, опустило голову, й вода просто вилилась назад.

— Для кільцювання ви вибрали такий момент, щоб Грицика й Одарки не було вдома?

— Як тільки ми зупинились з електропідйомником під стовпом, на якому тримається гніздо, та почали підійматися, Одарка залишила дітей. Вона прилетіла назад за сім хвилин після того, як ми їх повернули додому. За пару хвилин після цього її змінив Грицик.

Поки ми проводили кільцювання на подвір’ї пана Анатолія Подобайла, вони були десь неподалік.

З чотирирічного досвіду кільцювання Одарчиних пташенят можу сказати, що дорослі птахи не завжди навіть дивляться на те, що відбувається у гнізді.

— Знають, що люди нічого поганого їм не зроблять?

— Цього ніхто не відає, як і що вони думають. Але, можливо, у їхній пам’яті лишаються якісь асоціації чи згадки з минулого.

Зелений пластик на праву ногу, метал — на ліву

— Окрім кільцювання, ви завжди проводите зважування пташенят…

— …А також вимірюємо довжину їхніх дзьобів та крил.

— Отож, які параметри ви записали?

— На відміну від попередніх виводків, усі четверо — Лельович, Махаон, Мрія і Ніка — мають приблизно однакову вагу: близько 3,6 кілограма. Причому, різниця між найважчим і найлегшим пташеням становить навіть менше 50 грамів. Після зважування ми зафіксували такі цифри: 3,570, 3,580, 3,590 і 3,610 кілограма. Це трохи більше, аніж у минулі роки, але цьогоріч ми пізніше кільцювали лелеченят з огляду на те, що вони вилупились пізніше на два тижні.

У минулі роки бувало, що серед виводка одне чи навіть двійко менших від інших, а одне — найбільше.

Довжина дзьобів у цьогорічної четвірки теж не дуже відрізняється: відповідно 113,5 мм, 119 мм, 119 мм й 122,3 мм. Довжина крил — 362 мм, 399 мм, 412 мм і 410 мм.

У кожного з них, залежно від того, як вони розвиваються, темніші чи світліші ноги.

— На кільцях й імена зазначені?

— Ні, кільця стандартні, ми не можемо вносити у них якісь корективи. Їх виготовляють у Польщі, в тому числі для України — орнітологи наших держав мають спільні проєкти з кільцювання білих і чорних лелек. Для нас їх друкують українською мовою. Металеве, на якому зазначено серію і номер, ставимо на ліву ногу, пластикове — на праву. Зазвичай металеве має горизонтальний напис, а пластикове — вертикальний і встановлюється так, щоб буквенний код був унизу, аби його можна було читати знизу вгору. Для кільцювання білих лелек застосовують зелені пластикові кільця з білим написом.

Отож, перше лелеченя має індивідуальні кільця Х1367 (металеве) й Х0267 (пластикове); друге — відповідно Х1368 і Х0268, третє — Х1369 і Х0269, четверте — Х1370 і Х0270.

Як бачимо, останні дві цифри у кодах обох кілець збігаються.

— А чому встановлюють два кільця? Чому саме металеве й пластикове?

— Це європейський стандарт, який застосовується уже тривалий час.

Класичні кільця — металеві. Їх виготовляють з алюмінієвого сплаву чи зі сталі й мітять ними різних птахів, чіпляючи кільце на ногу. Також є шийні пластикові кільця для водоплавних, є мітки на дзьоб чи на крило (для великих хижих птахів). Сталеві кільця, звісно, надійніші й довговічніші, аніж алюмінієві, але і важчі. Адже птахи можуть гніздитися у чагарниках, ходити по болотах, жити на морських узбережжях, де м’який метал швидко зношується.

Кількість кілець і їхня комбінація для одного птаха може бути різною. Вішають по 3, 4, а то й 5 кілець на обидві ноги, використовують різні кольорові схеми з пластикових кілець, зокрема, для мічення куликів.

Для білих лелек застосовують пластикові зелені кільця з білими написами, а для чорних лелек — білі кільця з чорними написами. Нанесений на них код можна роздивитися здалеку в бінокль або зняти на фотоапарат чи на відеокамеру і прочитати. Такі кільця великі (більші, аніж металеві), яскраві, з контрастними написами, тож привертають увагу орнітологів та бьордвотчерів (любителів спостерігати за птахами. — Авт.), і такий підхід часто дозволяє зчитати інформацію на відстані без потреби відловлювання птаха.

Металеве ж кільце зазвичай читають, коли птах — живий чи мертвий — потрапляє безпосередньо до когось із людей у руки.

До речі, орнітологічна станція чи робоча група орнітологів, що кільцює птахів у своєму регіоні, може чіпляти певну комбінацію з кольорових кілець на окремий вид чи групу видів птахів, і фахівці з інших країн по них визначають, навіть без прочитання номерів, звідки ці птахи мігрують. В Азово-Чорноморському регіоні, наприклад, так мітять куликів, у Києві — чорних дроздів і граків.

Де вилупились, туди й повертаються

— Яка вірогідність того, що вченому-орнітологу трапиться можливість зустрітися із закільцьованим ним птахом?

— З тисячі дрібних закільцьованих птахів приблизно один-два повертається до рук ученого. Звісно, не обов’язково до того, який його кільцював.

Великих закільцьованих птахів можна побачити частіше. Принаймні, прочитати їхнє кільце чи іншу мітку на відстані.

— Яка мета кільцювання?

— Метод застосовується для вивчення міграцій, тривалості життя в дикій природі, контролю чисельності популяцій та захисту, в тому числі рідкісних і видів птахів, що зникають. Він дозволяє дізнатися, де зимують різні їхні види, які маршрути долають під час перельотів та де зупиняються під час мандрівок. Допомагає зрозуміти гніздову прив'язаність, територіальність та соціальні зв'язки крилатих, забезпечує науковців даними для запобігання вимиранню рідкісних видів.

— Кільця закріплюють високо, як я помітила.

— У таких довгоногих птахів, як лелеки, їх вішають на гомілку з метою безпеки, щоб вони ні за що не зачепились, бродячи по болотах та камінню, й не травмувались. Ну і, щоб принаймні пластикове кільце було помітне і з нього можна було зчитати інформацію.

Найчастіше кільце прикріплюють на цівку птахів. Цікаво, що у них з анатомічного погляду гомілка починається вище умовного "коліна", яке чомусь згинається назад. Насправді зрощені кістки від пальців до цього згину — це по суті довга ступня. У багатьох птахів цівка не оперена, а у довгоногих біляводних птахів неоперена ще й частина гомілки для зручного ходіння по мілководдю. Стегно ж прикрите пір'ям і складеними крилами, тому ми його часто просто не бачимо.

— Яким чином закріплюються кільця?

— Пластикові пружні, ми їх просто розтискаємо й одягаємо, вони самозатягуються до певного розрахованого діаметра, щоб не перетискати ногу птахові. А можна склеювати за допомогою спеціального клею, але це складніший і триваліший процес.

Металеві, які ми використовуємо, затискаються вусиками у вигляді замочка. Колеги із Західної України, крім таких, також ставлять кільця із заклепками. Вони дещо надійніші.

— За чотири сезони ви закільцювали 16 лелеченят, які вилупились в одному гнізді. Це мізер при тому, що у національному парку щороку стає на крило в середньому близько 200 молодих лелек з 80 гнізд. Яка імовірність того, що їх можна буде побачити згодом у цій місцевості?

— Так, це дуже мало й вірогідність зустрітися з ними мізерна. Ми ж орієнтовані насамперед на те, щоб залучити до цього процесу своїх студентів. Для них потримати в руках птаха й випустити його на волю — величезний емоційний момент.

Орієнтуємося також на підписників каналу та місцевих жителів — вони завжди чекають цього дня.

Це також самореклама національного природного парку "Пирятинський" і YouTube-каналу "Лелека Грицько", привернення уваги громадськості до специфіки проведення наукових досліджень в установах природно-заповідного фонду України та проблеми охорони природи в цілому.

Загалом птахів кільцюють у різних регіонах України більш чи менш масово. Один з координаторів цієї роботи на заході України, зокрема, кільцювання лелек — доктор біологічних наук, професор кафедри зоології Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Андрійович Бокотей, який люб’язно надає кільця для наших лелек.

Якби ми закільцювали лелеченят хоча б з половини гнізд у парку, тоді шанси побачити їхнє повернення на Пирятинщину були б вищими.

Як відомо, молодняк 3—4 роки не повертається додому на гніздування з теплих країв — Африки та Близького Сходу, оскільки ще не є статевозрілим. Але, можливо, вже цього чи наступного року хтось із першого закільцьованого нами у 2023 році виводку птахів буде помічений у цій місцевості. Лелеки здебільшого повертаються у той регіон, де вони вилупились, й розосереджуються приблизно в радіусі 50 кілометрів від свого гнізда. Але ж далеко не всі виживають.

— Через який час цьогорічний виводок Одарки та Грицика випурхне з гнізда?

— Орієнтовно через два тижні чи трохи більше. За цей час пташенята мають навчитися підстрибувати на гнізді, махати крилами, у них мають дорости махові пера. А зараз вони поки що ще навіть невпевнено стоять на ногах… Та надіємось, що невдовзі успішно покинуть гніздо й навчаться самостійного життя, щоб без проблем відлетіти на зимівлю в Африку і неодмінно, хоч, звісно, й не відразу, повернутись.

Скриншоти надала Ірина Саражинська