110 років тому молодий випускник київської Політехніки за день поставив два рекорди швидкості
Столиця України – одна з найбільш відомих і давніх столиць авіабудування у світі. Тому не дивно, що саме в Києві 27 березня 1914 року Ігор Сікорський на біплані "С-6" встановив два світові рекорди швидкості. З двома пасажирами на борту – 111 км/год, а з п’ятьма – 106 км/год.
Це лише один із багатьох світових рекордів, автором яких був уродженець Києва, видатний авіаконструктор і один із піонерів повітроплавання. Його довге життя було сповнене блискучих перемог і рідкісних невдач. Ігор Іванович зумів досягти небачених висот в царині авіабудування. Виходець з України уславив своє ім’я, а його гелікоптери та авіалайнери компанії Sikorsky Aircraft, вже збудовані в США, відомі в усьому світі.
Аероплан за кошти батька
Датою народження вітчизняної авіації вважається 23 травня 1910 року. Тоді на Сирецькому аеродромі відбувся перший в Російській імперії політ на літаку, який виконав колишній професор Київського політехнічного інституту, князь Олександр Кудашев – автор конструкції також першого діючого літака в імперії Романових, який отримав назву "Кудашев-1".
А от другим став аероплан "БІС-2", який проєктував і побудував за кошти батька студент Політехніки, член Київського товариства повітроплавання Ігор Сікорський. На той час йому ледь виповнився 21 рік!
І вже 3 червня 1910 року Ігор Сікорський підняв у небо своє дітище. Політ був недовгим, лише 12 секунд. Однак це був багатообіцяючий старт…
Народився Ігор 25 травня (6 червня) 1889 року в Києві у родині професора Київського університету ім. св. Володимира Івана Олексійовича Сікорського. Хрещеними батьками немовляти стали двоюрідний брат імператора Олександра III — великий князь Петро Романов та його мати — велика княгиня Олександра Петрівна.
Мати, Марія Стефанівна (у дівоцтві – Темрюк-Черкасова), здобула медичну освіту, працювала лікарем, однак після одруження присвятила життя родині та вихованню п’ятьох дітей.
"Їй дім Сікорських завдячував особливим затишком і творчою атмосферою, яка потрібна для гармонійного розвитку непересічних особистостей. Дитячі роки майбутнього авіаконструктора були осяяні світлом культури, мистецтва і глибоких знань про навколишній світ, які дала йому родина і які визначили всю його подальшу долю", – писав ректор НТУУ "КПІ" Михайло Згуровський у книзі "Київські політехніки – піонери авіації, космонавтики, ракетобудування".
Батько, дійсний статський радник (еквівалент армійському чину генерал-майор) Іван Олексійович Сікорський був відомим психіатром, спеціалістом з дитячих нервових хвороб. Він досягнув чималих успіхів у цій царині, проте мав неоднозначні політичні погляди. Наприкінці життя цей ретроград, послідовний реакціонер-монархіст і людина відверто расистських поглядів остаточно заплямував свою репутацію.
Його неодноразово і небезпідставно звинувачували у співробітництві з таємною поліцією. Почесний член Київського клубу російських націоналістів (ККРН) Іван Сікорський мав яскраво виражені українофобські та юдофобські погляди. Він вважав українців малоросами, однією з трьох гілок єдиного російського народу:
"Этнографический термин "украинцы" за отсутствием самого объекта, т.е. этнографически особого народа, не имеет основания существовать, а обозначение территории именем "Украины" потеряло свою первоначальную административную надобность, а потому самый термин представляется бесполезным, подобно наименованию "Священной Римской империи" или "Московского государства" (з доповіді у ККРН 7 лютого 1913 року).
Справа "про ритуальне умучєніє християнського хлопчика"
Отже, його кар’єра завершилася гучним скандалом. Восени 1913 року на суді над київським євреєм Менахемом Менделем Бейлісом, якого безпідставно звинувачували у ритуальному вбивстві 13-річного хлопчика-християнина Андрія Ющинського, Іван Сікорський виступив у ролі психіатра-експерта. Позиція професора ґрунтувалася на його етнопсихічних уявленнях, які не мали жодного стосунку до науки, й обґрунтовували і підтримували позицію сторони звинувачення в процесі.
"Ніколи психіатри не були настільки одностайні і принципові у вияві своєї відрази до використання психіатрії у політичних цілях", – писав відомий лікар-психіатр Михайло Буянов.
Позицію Івана Сікорського засуджували світили медицини як в Російській імперії (Володимир Бехтєрєв, Володимир Сербський), так і за кордоном (швейцарець Ойген Блейлер, німець Ернст Цімке). Захищали Бейліса також більшість представників творчої інтелігенції, які підписали звернення на його захист.
Серед підписантів протесту під красномовною назвою "До російського суспільства (з приводу кривавого наклепу на євреїв)", автором якого був письменник Володимир Короленко, були український історик Михайло Грушевський, український науковець і філософ Володимир Вернадський, російські письменники Олександр Купрін, Леонід Андреєв, В’ячеслав Іванов, Федір Сологуб…
Православний клір два з половиною роки, які просидів у в’язниці Бейліс, під тиском царської влади, займав позицію підтримки звинувачень… Якийсь час навіть за ухвалою Священного Синоду збирали гроші для спорудження храму на згадку "про ритуальне умучєніє християнського хлопчика".
Через позицію громадськості сфальсифікована справа зайшла в глухий кут і завершилася гучною поразкою великодержавних шовіністів, які спиралися на царську владу і особисто Миколу II.
Головний конструктор у 23 роки
Ігор Сікорський, ще навчаючись у Київській політехніці, обладнав у батьковій садибі на вулиці Ярославів Вал, 15 майстерню, де будував літаки та гелікоптери. 1912 року аероплан конструкції Сікорського С-6Ф продемонстрували на виставці в Москві, де він здобув Велику золоту медаль. На молодого авіаконструктора звернули увагу в столиці Російської імперії Санкт-Петербурзі, і він отримав запрошення очолити авіаційне відділення заводу "Руссо-Балт", яке тоді розташовувалося в Ризі. Головний конструктор у 23 роки!
Видатний київський краєзнавець та історик Дмитро Малаков писав: "Вершиною творчого доробку І. Сікорського у передвоєнний період стало створення 1913 р. чотиримоторного літака "Ілля Муромець", потужністю 520 к. с., вантажопідйомністю 300 пудів (4,8 тонни), швидкістю 100 км/год. Польоти цього велетня стали сенсацією.
У рекордному польоті 12 лютого 1914 р. на борту літака перебувало 15 осіб і песик. Салон було обладнано меблями, плетеними з деснянської лози, а охочі могли піднятися на відкритий місток на фюзеляжі. Загалом у тодішній Росії протягом 1909—1917 рр. І. Сікорський створив 25 основних типів літаків та два гелікоптери".
На початку Першої світової війни (1914—1918) Ігор Сікорський займався розробкою військових літаків різного призначення і різних модифікацій, які використовували під час бойових дій – легкі винищувачі і розвідники, морські розвідники, двомоторний винищувач і штурмовик….
Бомбардувальник "Ілля Муромець" (офіційна назва С-22) був чотиримоторним біпланом, який випускали – понад 20 модифікацій – до початку 1918 року, вже у Петрограді, Москві та Твері. Цей літак став на той час наймасовішим у світі і 1914 року ним було встановлено світовий рекорд вантажопідйомності. Військово-морське відомство замовило за цей час 85 "Муромців".
Після більшовицького перевороту в Петрограді у жовтні 1917 року ситуація кардинально змінилася. Починалася Громадянська війна, роботу на заводах "Руссо-Балту" було практично згорнуто. У березні 1918 року Ігор Сікорський виїжджає до Франції.
Триває Перша світова війна, кайзерівська Німеччина починає свій останній наступ на Париж. У липні-серпні того року відбувається друга битва на Марні, проте союзники з Антанти втримали фронт і перейшли у наступ. Наближалася перемога союзників над Центральними державами. Франція була настільки змучена війною, що всі можливі проєкти видатного авіаконструктора так і не отримали підтримки. Вже у березні 1919 року він був змушений виїхати до США.
Батько Іван Олексійович помер місяцем раніше — в лютому 1919 року в Києві та був похований на Байковому цвинтарі, а сліди матері губляться у вирі післяреволюційних подій…
*Про переможну "американську епопею" Ігоря Сікорського читайте у "Телеграфі" найближчим часом.