Зеленський їде у Вірменію, де є російська військова база. Чи безпечно це для президента

На Банковій на перший візит Володимира Зеленського на Південний Кавказ покладають великі надії, адже Україна поволі приміряє на себе роль великого геополітичного гравця як в очах Заходу, так і пострадянських країн. Це важливий сигнал, що колишні республіки СРСР можуть існувати й розвиватися без втручання в їхні справи Росії.

"Телеграф" розбирався, чого чекати від закордонної поїздки глави української держави.

Важливий штрих до "м’якої сили" України

За інформацією вірменської служби "Радіо Свобода", візит президента України до регіону, найімовірніше, відбудеться 4-5 березня. Також є висока вірогідність того, що Зеленський вирушить до Азербайджану у ті ж дні.

"Якщо вдасться провести візит в такому форматі, що Зеленський відвідає і Єреван, і Баку – це буде досить позитивним сигналом щодо міжнародної ролі України. Невелика кількість держав у світі можуть ось так просто говорити з обома сторонами конфлікту, і яких раді приймати в обох столицях. Це дуже важливий штрих до нашої soft power (м’якої сили. – Ред.) і присутності на міжнародній арені. Ми показуємо, що намагаємося посприяти іншим державам, які так само вийшли з Радянського Союзу, у встановлені їхньої незалежної зовнішньої політики", — коментує "Телеграфу" голова Центру політичних студій "Доктрина" Ярослав Божко.

До того ж, для президента України було б непослідовним кроком, відвідуючи Вірменію, не здійснити візит до Азербайджану. І тим самим дати російській пропаганді привод для спекуляцій.

Водночас експерт підкреслює, що для Заходу комунікація із колишніми республіками СРСР давно є проблемним питанням. Було неясно, через кого можна спілкуватися з ними в обхід Росії, яка роками усіляко намагалася монополізувати свою роль універсального посередника.

"Для України важливо розширяти свою символічну присутність на тих глобальних ділянках, на яких раніше вона не була широко представлена", — вважає політолог.

Особливо у випадку Вірменії, яка намагається здійснити геополітичний розворот від Росії.

Російська військова база у Ґюмрі як джерело злочинів

Політична складова похолодання у відносинах Єревана та Москви поки не знайшла відображення у питанні російського військового контингенту. Найбільше його – на 102-й військовій базі в місті Ґюмрі на півночі Вірменії. Там дислокуються до 4 тис. військових РФ. Їхня присутність для Єревана мала бути гарантією невтручання Туреччини у проблему Нагірного Карабаху.

Строк дії договору щодо безкоштовної оренди РФ військової бази – аж до 2044 року. При цьому російські солдати в Ґюмрі вже не раз ставали проблемою для вірмен. 2015 року строковик Валерій Пермяков жорстоко розстріляв місцеву сім'ю Аветисянів – загинуло семеро людей, в тому числі 6-місячний малюк.

Москва відмовилася видавати Вірменії злочинця, хоча напередодні запевняла, що Пермякова будуть судити на вірменській території. Масове вбивство родини та брехня росіян викликали хвилю громадських протестів. У підсумку було ухвалене спільне рішення, що убивцю судитимуть на російській військовій базі. Пермяков отримав пожиттєвий строк, який зараз відбуває на території РФ.

Пізніше було оприлюднено інформацію, що з 1999 по 2015 рік щонайменше 11 жителів Ґюмрі загинули в інцидентах за участі російських військовослужбовців.

2018 року російський військовослужбовець забив до смерті жительку міста Джульєтту Гукасян. Москва знову відмовилася вивозити підозрюваного солдата Андрія Разгільдєєва з бази. Протести вірменської громадськості спалахнули знову — учасники акції біля посольства РФ в Єревані вимагали вивести російську військову базу з Ґюмрі, забезпечити прозоре розслідування вбивства жінки й переглянути характер відносин з Москвою. Люди виходили на протести з гаслами: "Російська армія, геть із Вірменії!".

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну база в Ґюмрі стала ще й місцем насильного утримання. Мова про росіянина Дмитра Сєртакова, який відмовився брати участь у війні і виїхав з РФ до Вірменії. У грудні 2023 року чоловіка затримали й вивезли на військову базу, а надалі — взагалі повернули на територію РФ.

Попри очевидні проблеми, які несе дислокація російського контингенту у Вірменії, на запитання щодо можливого закриття бази прем’єр Пашинян не дає конкретної відповіді. Ця тема "не стоїть на порядку денному", сказав він у лютому цього року. Раніше в інтерв’ю The Wall Street Journal політик казав, що не бачить переваг у присутності чужих військових в країні.

До цього ж, Вірменія — єдина держава у світі, окрім РФ, де дислокуються російські прикордонники. Мова про аеропорт "Звартноц", який є головним цивільним летовищем у всій країні й одним з найважливіших на всьому Кавказі. Від представників вірменського політикуму вже лунають заяви про необхідність виводу росіян з аеропорту, але поки конкретних кроків для цього не зроблено.

Постає логічне запитання: чи не становить візит до Вірменії загроз для життя президента України Володимира Зеленського? Політолог Ярослав Божко пояснює, що безпекова складова таких міжнародних візитів завжди ретельно пропрацьована, і навряд Росія наважиться на відкриті провокації.

"Напади на політиків, на глав держав, як правило, здійснюються не офіційними військовослужбовцями, а підпільними організаціями, пов'язаними з іноземними розвідками. У контексті безпеки президента, думаю, значно більша небезпека від проросійських кіл, які існують в вірменському політикумі та бізнес-середовищі, аніж від конкретних російських військових. Усі вони — на виду, і будь-яка їхня дія миттєво буде зарахована як дуже брутальний, агресивний акт з боку Росії", — каже він.

Єреван був затиснутий залежністю від Москви

Якщо контакти Києва з Баку можна називати міцними й партнерськими, то співпраця з Єреваном не була такою гладкою. Вірмено-українські відносини ставали жертвою російського впливу у регіоні. Яскравий приклад: 2013 року під тиском Кремля Вірменія відмовилася від договору про асоціацію з Євросоюзом і заявила про бажання вступити до Митного союзу. Тоді на карті стояло питання Нагірного Карабаху – сепаратистського регіону в Азербайджані, який був місцем постійних військових сутичок протягом 35 років. З часів Першої карабаської війни (1992-1994) Кремль використовував конфлікт для збереження та посилення свого впливу на Південному Кавказі. РФ активно вдавала з себе "миротворця" та "посередника" у цій ситуації.

"Вірменія і Росія ніколи не були в рівноправних відносинах. По суті, Вірменія була затиснута своєю залежністю від РФ. Москва всіляко підживлювала конфлікт Єревана з Баку, підливаючи у цю тему якомога більше оливи та сприяючи проросійським політичним елітам", — каже Ярослав Божко.

Через зовнішній вплив тривалий час прозахідний вектор був для Вірменії достатньо малореалістичним.

"У Вірменії досить потужними були такі проросійські політичні еліти, як умовний "карабаський клан" і Серж Сарґсян (президент Вірменії із 2008 до 2018 роки. По закінченні президентства мав намір зберегти владу й зайняв пост прем’єр-міністра, але через хвилю протестів, які прокотилися країною, пішов з посади. – Ред.). Ми маємо розуміти, що після Другої карабаської війни 2020 року й остаточного повернення Нагірного Карабаху Азербайджану вірменське суспільство перебуває в дуже серйозному пошуку подальших шляхів зовнішньої політики країни. Поразка Вірменії значною мірою базувалася на тому, що Єреван не отримав допомоги від Російської Федерації", — роз’яснює політолог.

Тому останні різкі заяви прем’єр-міністра Нікола Пашиняна можна вважати відповіддю на цей запит суспільства.

Як Вірменія дистанціюється від Росії

Під час недавнього візиту до Франції Пашинян в інтерв’ю France 24 заявив про заморожування участі країни в діяльності Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), де лідером виступає Росія.

З 1992 року пострадянські держави приєднувалися до ОДКБ, щоб уникати збройних конфліктів між собою та захищати одна одну від зовнішніх ворогів. Водночас Азербайджан, Грузія та Узбекистан встигли вийти з договору, а чинні країни-члени не раз висловлювали сумніви щодо ефективності організації. Окрім Вірменії, до ОДКБ входять Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і, власне, Росія.

Французьким журналістам Пашинян повідомив, що договір про колективну безпеку щодо Єревана не виконувався, особливо 2021-2022 років. Тоді сталося чергове загострення ситуації у Нагірному Карабаху. Азербайджанські військові просунулись на кілька кілометрів вглиб території, яку Вірменія вважала своєю. Єреван звернувся до союзників по ОДКБ, однак жодної допомоги не отримав. Кремль вдав, що не має підстав для втручання в конфлікт.

"Це не могло залишитись без нашої уваги. Ми призупинили нашу участь. Подивимося, що буде далі", — сказав прем’єр-міністр Вірменії.

Коли Азербайджан встановив повний контроль над Нагірним Карабахом у вересні минулого року, Пашинян назвав структури, у яких бере участь Вірменія, "неефективними", маючи на увазі саме ОДКБ. У Москві тоді заявили, що це "внутрішня справа Азербайджану", оскільки бойові дії відбуваються на міжнародно визнаній території цієї країни.

У січні 2023 року Вірменія відмовилася приймати навчання контрольованої Росією організації; натомість пізніше провела на своїй території військові навчання спільно зі США. У листопаді 2023-го Пашинян проігнорував саміт ОДКБ у Мінську. Послався на те, що Вірменія збирається диверсифікувати відносини у сфері безпеки, бо "нинішні партнери" не можуть постачати необхідні зброю та боєприпаси.

Окрім цього, в недавній розмові з пресою Пашинян заявив, що Москва "відкрито закликала вірменське населення повалити владу". І пожалівся, що проти нього не припиняється ворожа пропаганда з боку РФ.

В умовах напружених стосунків із Росією Вірменія дедалі більше дивиться у бік Заходу. Окрім навчань зі США, розвиває військово-технічне співробітництво з Францією. Під час лютневого візиту Пашиняна до Парижа було підписано низку документів у цій сфері.

"Вірменія у своїй зовнішній політиці досить сильно опирається на глобальну присутність вірменської діаспори по всьому світу, яка є особливо потужною у Франції. Саме ця країна часто виступала адвокатом Вірменії у міжнародних питаннях, в тому числі прямо протидіючи Азербайджану та Туреччині", — пояснює політолог Ярослав Божко таке зближення.

Як у Вірменії реагують на можливий візит Зеленського

"Телеграф" також проаналізував, як преса у Вірменії реагує на ймовірний візит українського лідера. Риторика у багато чому залежить від того, якого вектору дотримуються видання: проросійського чи прозахідного. Наприклад, журналіст Factor TV Роберт Ананян у своєму профілі в соцмережі X заявив, що це буде "історичний візит, який відкриє нову сторінку у вірмено-українських відносинах".

"Вірмени та українці мають спільного ворога, який загрожує їхній державності, і у Вірменії існує тверда віра, що перемога Росії над Україною може призвести до окупації Вірменії, Грузії, Молдови, Казахстану та Узбекистану", — пише медійник.

За його прогнозами, в разі перемоги над Росією Україна набиратиме все більшого політичного впливу й відіграватиме провідну роль на Європейському континенті.

"Україна стане союзником номер один Заходу біля кордонів Росії. Україна буде фактором номер один, який стримуватиме російські неоімперіалістичні та антизахідні настрої. Безсумнівно, що після російсько-української війни Захід делегуватиме Україні велику роль", — зазначив вірменський журналіст.

Нову роль України Ананян порівнює із роллю Туреччини багато років тому "до початку "політичного роману" Путіна та Ердогана".

Натомість деякі вірменські медіа ширять зручну для Кремля тезу, мовляв, "Захід відправляє Зеленського до Вірменії, щоб остаточно посварити з Росією".

"Що ж буде після цього, зовнішніх господарів Нікола не цікавить. Їм потрібно створити проблеми для Росії і вони їх створюють. Руками Нікола. За рахунок Вірменії. Якщо Зеленський приїде до Вірменії, це буде сигналом Азербайджану, що він може нападати на Вірменію", — пише публіцист Айк Усунц, якого часто цитують російські ЗМІ.

При цьому у сповненому оціночних суджень матеріалі Усунц не вказує, яким саме чином візит українського президента спровокує військові дії між Азербайджаном і Вірменією.

Видання Armenia Sputnik (підрозділ російського пропагандистського новинного агентства. – Ред.) цитує політолога з РФ Дмитра Суслова, який повторює меседж, що "Захід хоче розсварити Вірменію з Росією". На думку росіянина, візит Зеленського до Єревана стане "вершиною політики переорієнтації від Росії на Захід".

Офіційні деталі візиту Володимира Зеленського на Південний Кавказ поки не розголошують, та вже цілком зрозуміло, що потенційна подія матиме значний вплив на відносини регіону як і з Києвом, так і Москвою. Україна і надалі займає роль провідника геополітичних змін у світі.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" проаналізував, чи можливе введеня іноземних військ в Україну. Старт таким дискусіям дала заява президента Франції Макрона.