Росія та ХАМАС виграють від ескалації, а Нетаньягу – в глухому куті: що західні ЗМІ пишуть про атаку Ірану на Ізраїль

Читать на русском
Автор
1399
Що західні ЗМІ пишуть про атаку Ірану на Ізраїль Новина оновлена 15 квітня 2024, 18:50
Що західні ЗМІ пишуть про атаку Ірану на Ізраїль. Фото Колаж "Телеграфу"

Деякі оглядачі припускають, що Ізраїль може націлитися на об’єкти ядерної програми Ірану.

У ніч проти 14 квітня вперше в історії Іран здійснив пряму атаку на Ізраїль зі своєї території. Було випущено понад 300 ракет і дронів – сили ППО перехопили майже всі іранські цілі. Збивати їх Єрусалиму допомагали США, Велика Британія, Франція і навіть Йорданія.

Цей удар розглядався як відплата Ірану за атаку Ізраїлю на їхнє посольство в Дамаску 1 квітня, внаслідок якої загинули декілька високопоставлених іранських військових. Основне запитання, яке застигло в повітрі – яким буде наступний крок Ізраїлю?

"Телеграф" проаналізував, що про загострення на Близькому Сході пишуть світові медіа.

США проти ескалації

Як повідомляє видання Politico, публічними і приватними каналами США закликають Ізраїль "зупинитися і подумати". Американські офіційні особи намагаються переконати ізраїльську сторону вибрати "обмежену відповідь" Ірану на противагу тотальній збройній контратаці.

При цьому президент Джо Байден хоче уникнути будь-яких бойових дій, в які можуть бути втягнуті війська Штатів, і він чітко дав це зрозуміти прем’єр-міністру Ізраїлю Біньяміну Нетаньягу.

"Ми радимо їм перевести подих, перш ніж відповідати", — сказав американський чиновник, обізнаний у ситуації. Якщо Ізраїль таки відповість, "це має бути пропорційним і покласти край цьому циклу", — підкреслив він.

Ще один американський посадовець висловив думку, що збиття майже всіх повітряних цілей вже варто розглядати як перемогу Ізраїлю й поразку Ірану. Лише це могло б звести нанівець необхідність нападу у відповідь. Загалом, у Вашингтоні очікують, що ізраїльтяни "дадуть їм знати", перш ніж щось зроблять.

В іншому матеріалі американського видання йдеться про те, що Байден перебуває в "непростому становищі", намагаючись переконати Нетаньягу та його "яструбиний військовий кабінет" стримати реакцію, щоб уникнути повномасштабної війни. І навіть давні критики Байдена похвалили обережний підхід президента в цьому питанні.

Тим не менш, деякі американські та ізраїльські співрозмовники Politico підозрюють, що Нетаньягу, якого часто називають Бібі, хоче надалі тримати Ізраїль на "воєнних рейках", щоб продовжити своє перебування при владі. Адже нові вибори призведуть до гострої поразки чинного прем’єра.

"Ніхто, окрім, можливо, Бібі, не хоче, щоб це вийшло з-під контролю", — зазначив високопоставлений чиновник США.

Яструби проти голубів

Британська The Times повідомляє, що думки членів військового кабінету Нетаньягу розділилися з приводу того, як реагувати на іранську атаку. Газета описує, що 14 квітня вони так і не досягли згоди щодо того, як діяти у відповідь на повітряний напад Тегерана: "Військовий кабінет розділився на тих, хто виступає за якнайшвидше завдавання значного військового удару по Ірану, і тих, хто закликає до більш нюансованої відповіді".

Є багато чинників, які Ізраїль має врахувати, перш аніж зробити наступний крок. По-перше, це географія. Іран розташований на відстані майже 1000 км від Ізраїлю, і повітряна атака вимагатиме польотів над Йорданією та Іраком.

Політ над морем навколо Аравійського півострова забрав би вдвічі більше часу. Ізраїль має бойові літаки далекого радіусу дії та авіазаправники для виконання такої місії, але вона все одно буде ризикованою і зажадає ретельного планування.

Менш ризиковані варіанти включають використання Єрусалимом флоту БПЛА, але вони мають менше корисне навантаження, аніж реактивні винищувачі. Ізраїль також може запускати ракети зі своїх підводних човнів, але це можливість, яку країна схильна приховувати.

Іншим варіантом була б повна відмова від зброї та сіяння хаосу в інфраструктурі та економіці Ірану за допомогою кібератак. Однак це створило б свої проблеми, адже хоча країни і ведуть кібервійну одна з одною, вони досі ніколи офіційно цього не проголошували.

Британські журналісти зазначають, що рішення Байдена не пошкодувати коштів, щоб допомогти Ізраїлю захистити себе у вихідні, було частково спрямоване на те, щоб переконати Єрусалим не посилювати напруження.

"Байден підштовхує Нетаньягу до важкого вибору. Або помститися іранцям так само, як це робив Ізраїль у минулому, шляхом таємних диверсій або вбивства вищих офіцерів чи чиновників, які всі припишуть Ізраїлю, але все одно будуть заперечувати. Або діяти самотужки й поставити під загрозу альянс, який так добре служив Ізраїлю.

Нетаньягу також має внутрішньополітичні міркування. Його націоналістична база та ультраправі партнери по коаліції вимагають нищівної відплати. З іншого боку, представники більш прагматичного крила його військового кабінету виступають за співпрацю з американцями та вибір менш помітної відповіді. Ні для Нетаньягу, ні для країни, яку він очолює, немає легкого вибору", — зазначається у матеріалі.

Французька газета Le Monde також підтверджує, що атака Ірану поставила уряд Нетаньягу в глухий кут.

"Ізраїль не може відповісти [атакою] на іранську територію, не ризикуючи ескалацією, яку його американський союзник категорично відкидає, побоюючись регіональної війни. Але якщо цього не станеться, це дозволить Ірану встановити новий стандарт: прямі удари балістичними ракетами тепер є потенційною відповіддю на атаки Ізраїлю проти його інтересів", — йдеться у матеріалі.

Тепер Нетаньягу зволікає. Телефонна розмова з Байденом, яка відбулася близько 2:30 ночі в неділю, здавалося, відклала відповідь, яку Ізраїль вважав негайною та далекосяжною. Відтоді прем’єр Ізраїлю зробив лише коротку заяву у соцмережі X: "Ми перехопили. Ми заблокували. Разом ми переможемо".

Засідання військового кабінету закінчилося без повідомлень про результати. Надалі ізраїльським школам дозволили знову відкритися в понеділок, що свідчить про можливу деескалацію.

Що виграє РФ

У коментарі німецькому телеканалу ZDF heute експерт з питань Близького Сходу Гіл Ярон висловив думку: якщо ситуація між Ізраїлем та Іраном продовжить загострюватися, це матиме свої наслідки для інших держав і груп.

По-перше, від ескалації виграє ісламістський рух ХАМАС: "Що більше Ізраїль зайнятий на інших фронтах, то менше солдатів і уваги він може приділяти фактичній меті війни, а саме ліквідації ХАМАС".

По-друге, за словами Ярона, ​​в подальшому напруженні на Близькому Сході може бути зацікавлена і Росія — бо що більше американці будуть зайняті цим питанням, то менше вони зможуть підтримувати Україну. Від відволікання уваги Штатів виграє і Китай.

На думку експерта, цілком ймовірно, що Ізраїль завдасть удару у відповідь. Але як, де і коли, досі незрозуміло. Незрозуміло і які наслідки спричинить ця реакція в регіоні та за його межами.

Інший експерт з питань Близького Сходу Даніель Герлах зазначає німецьким журналістам, що Іран втратив свій "стримуючий потенціал": після критики за ведення війни в Газі західний світ тепер знову на боці Ізраїлю — і водночас іранські безпілотники та ракети не виправдали очікувань у воєнному плані.

"Зробити прогноз, що буде далі з пороховою бочкою на Близькому Сході вкрай складно", — пояснює Герлах.

Ядерні об’єкти як ціль

Італійська La Repubblica описує декілька можливих варіантів відповіді Ізраїлю на атаку Ірану, один з них — націлювання на іранські ядерні об'єкти.

"Природною мішенню гіпотетичної ізраїльської помсти могла б стати ядерна програма Тегерана. Протягом багатьох років ізраїльський уряд обговорював зі Сполученими Штатами можливість бомбардування та знищення ядерних дослідницьких центрів в Ірані. На цих об’єктах іранські спеціалісти збагачують уран, щоб отримати достатньо матеріалу, аби колись виготовити одну або кілька атомних бомб".

Основними локаціями ядерної програми є Ісфаган, Натанз, Фордо та Арак. Звичайний промисловий завод в Ісфагані був би найлегшою мішенню. Збагачення урану відбувається на двох майданчиках у Натанзі та Фордо. Об’єкт у Натанзі побудований під землею, до місця в Фордо дістатися ще важче, оскільки воно знаходиться в тунелі, викопаному в схилі гори. Ядерний реактор в Араку, як і Ісфахан – вже менш складна ціль.

Щоб знищити об’єкти в Натанзі й Фордо, ізраїльські пілоти мають використовувати протибункерні бомби для ураження захищених цілей. Щоб подолати дві тисячі кілометрів до іранських об’єктів, ізраїльським літакам знадобилася б допомога США, особливо для дозаправки в польоті, але адміністрація Байдена заявила, що не підтримуватиме атаку на Іран. Крім того, Тегеран має змогу захиститися від подібної атаки.

Інші гіпотетичні варіанти помсти від уряду Нетаньягу можуть бути такими: "Повітряні нальоти на бази Іранської революційної гвардії або на оборонну промисловість або навіть на символічні місця, такі як міністерство оборони в Тегерані. За цим сценарієм ізраїльтяни також можуть використовувати ракети великої дальності та підводні човни, що плавають біля берегів Ірану", — зазначається у матеріалі.

Існує також ймовірність атаки єврейської держави на проіранські групи як Хезболла в Лівані: "Але це послабило б політичний меседж контрвідплати. Подібно до того, як Іран вирішив запустити багато ракет і безпілотників зі своєї території проти Ізраїлю, Ізраїль також може атакувати Іран безпосередньо цього разу".

Арабські країни вкрай занепокоєні

Натомість The New York Times описує, як через удари Ірану арабські країни побоюються розширення конфлікту на Близькому Сході. Країни від Об’єднаних Арабських Еміратів і Оману до Йорданії та Єгипту протягом декількох місяців намагалися приборкати конфлікт між Ізраїлем і ХАМАС. Але повітряна атака Ірану зробила нову реальність неминучою.

"Зараз ми вступаємо в епоху, де є пряма конфронтація Ізраїлю з Іраном — яка може втягнути регіон у конфлікт, і яка може втягнути США — тепер ця перспектива регіональної війни буде на столі постійно", — сказав виданню Ранда Слім, старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу у Вашингтоні.

Ще до нападу ХАМАС на Ізраїль, який поклав початок війні в Газі 7 жовтня, арабські країни коригували свої геополітичні відносини. Їхнє основне занепокоєння полягало в тому, що вони, можливо, більше не зможуть розраховувати на уряд США, який деделі більше зосереджується на Азії, у той час коли підтримувані Іраном збройні групи стають дедалі активнішими.

Дискомфорт арабських лідерів лише посилився після нападу Ізраїлю на Газу. Для Саудівської Аравії це означало налагодження дипломатичних відносин з Іраном, попри протиріччя та минулі атаки іранськими ракетами на інфраструктуру саудитів. "Підходу Саудівської Аравії до Ірану сприяв Китай, який недавно працював над розширенням свого впливу в регіоні. Багато арабських країн звернулися до Китаю в пошуках ділових і дипломатичних зв'язків", — описує медіа.

Потім почалася війна в Газі, втягнувши країни Перської затоки разом з Єгиптом і Йорданією в динаміку конфлікту, якого вони відчайдушно хотіли уникнути.

До прикладу, минулими вихідними уряд Йорданії піддався різкій критиці як всередині країн, так і з боку сусідніх арабських держав за збиття принаймні однієї з іранських ракет, націлених на Ізраїль.

"Незрозуміло, чи конфлікт Ізраїлю з Іраном ще більше погіршить відносно нові зв’язки між Ізраїлем і деякими арабськими державами. З початку війни в Газі ці відносини охололи, але, здається, жоден з арабських урядів, які недавно налагодили зв’язки з Ізраїлем, не готовий повністю від них відмовитися", — йдеться у матеріалі.

А однією з причин, чому Саудівська Аравія залишається відкритою для майбутніх контактів з Єрусалимом, є те, що, як ніколи, саудівці сподіваються на гарантію безпеки від Сполучених Штатів у разі нападу з боку Ірану. Водночас Катар і Оман стають дедалі активнішими "за лаштунками", намагаючись досягти припинення вогню в Ізраїлі та відновити дипломатичні зусилля між Іраном і Сполученими Штатами, щоб запобігти дестабілізації конфлікту.

Ключове запитання — яка країна зможе відігравати роль посередника іа переговорника між власне Ізраїлем та Іраном.

Нагадаємо, раніше шеф-редактор Obozrevatel Орест Сохар пояснив різницю між конфліктом Ізраїля та Ірану й війною між Україною та Росією.