ООН ухвалила резолюцію про "геноцид у Сребрениці": чому Росія була проти і що означає документ

Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію про "геноцид у Сребрениці" в 1995 році, проти якої виступив президент Республіки Сербської. Документ пропонує запровадити Міжнародний день пам’яті жертв геноциду та розповідати у школах встановлені факти злочину.

Про це повідомляють ЗМІ. Резолюцію підтримали 84 країни, 19 були проти, а 68 держав утрималися. Ізраїль взагалі не брав участі в голосуванні.

Країни, які виступили проти ухвалення резолюції: Росія, Китай, Сербія, Сирія, Куба, КНДР, ДРК, Малі, Нікарагуа, Науру, Еритрея, Угорщина. Серед тих, хто утримався, були Бразилія, Казахстан, Алжир, Ліван, Греція, Алжир, ОАЕ, Грузія, Індія, Греція. А Іран разом із США, Україною, Великою Британією та іншими країнами Заходу підтримав документ.

Резолюція пропонує встановити 11 липня Міжнародним днем роздумів та пам’яті про геноцид 1995 року в Сребрениці. Також у документі засуджується будь-яке "заперечення геноциду як історичної події", а членів ООН закликають "зберігати встановлені факти, у тому числі діючи через свої системи освіти". Також документ засуджує "дії, які прославляють тих, хто засуджений міжнародними судами за воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, включаючи тих, хто несе відповідальність за геноцид у Сребрениці".

Ті, хто пережив трагедію, вважають резолюцію важливим символічним актом. Але в Сербії трагічні події 30-річної давності не вважають геноцидом і побоюються колективного засудження сербів.

Що сталося у Сребрениці?

У 1992 році почалася війна в колишній Югославській республіці. На той час місто Сребрениця на сході країни населяли здебільшого боснійські мусульмани — босняки. Але в околицях знаходилося також кілька сіл, населених здебільшого сербами.

У 1993 році Рада безпеки ООН оголосила Сребреницю "зоною безпеки", де не повинно бути жодних військових дій. Як миротворці там розмістили 170 легкоозброєних солдатів з Канади та Нідерландів. Але 11 липня 1995 року до цієї "зони безпеки" увійшли сербські війська. Миротворці здалися без бою, а сербський спецпідрозділ "Скорпіон" разом із поліцією Сербії вбили 8372 боснійських чоловіків та хлопчиків.

Згодом Міжнародний трибунал із колишньої Югославії та Європарламент визнали цей злочин геноцидом, що підтвердив Міжнародний суд ООН. Але в Республіці Сербській та Сербії досі не згодні з цим і вважають події у Сребрениці різаниною, але не геноцидом.

Нинішній проєкт резолюції Генасамблеї ООН сприймається у Белграді як атака на Сербію та сербів як націю, хоча у тексті документа вони взагалі не згадуються. Президент Республіки Сербської Мілорад Додік звинуватив "міжнародна спільнота" у тому, що вони знищують спільні інститути Боснії та Герцеговини цією резолюцією. На його думку, резолюція проголошує сербів "геноцидним народом" та ставить питання про легітимність існування Республіки Сербської Боснії та Герцеговини.

А в МЗС Росії вважають, що резолюція спрямована на те, щоб "зламати сербів", які "надто самостійні у своїх діях" і не хочуть приєднуватися до санкцій проти Росії. Десять років тому ООН уже намагалася ухвалити подібний документ, але Росія наклала вето. А постпред Росії при ООН Василь Небензя заявив, що Німеччина та Руанда, які й запропонували резолюцію "геноциді в Сребрениці", підштовхують Боснію та Герцеговину до конфронтації. Москва нібито бачить у цьому документі "загрозу миру та безпеці в регіоні". Він додав, що Німеччина "немає морального права згадувати термін "геноцид".

Також "Телеграф" розповідав про те, що президент Сербії Александар Вучич налякав жителів країни. Він писав про важкі часи, а експерти проаналізували його заяву.