"Куля пролетіла повз вухо, і я почув Бога": як замах на Трампа змінив курс США і зблизив їх з путінською Росією

Після трьох років повномасштабної агресії Росії, новий американський президент Дональд Трамп не тільки обирає відновити контакт із Володимиром Путіним, але й відмовляється від будь-яких ультиматумів. Він висловлює похвалу російському лідеру за його "зусилля в мирному процесі" і звертається до спільної історії Другої світової війни. В той самий час, Зеленського він називає диктатором.

Чому Трамп і Путін дедалі частіше звучать в унісон? Справа лише в політиці, або у світогляді, де змішалися ультраправі погляди, релігія та бажання стати "обраними лідерами"?

Про це "Телеграф" поспілкувався з відомою релігієзнавицею і докторкою філософських наук Людмилою Филипович.

"Я вірив у Бога, але тепер набагато сильніше"

На відміну від свого попередника Джо Байдена, побожного католика, Трамп рідко відвідував церковні богослужіння. Крім того, він не раз ставав об'єктом публічних "аморальних" інцидентів, пов'язаних із сексом.

Серед них — великий скандал із зіркою фільмів для дорослих Стефані Кліффорд, якій політик нібито заплатив за мовчання про інтимний зв’язок.

Однак тепер Трамп заявив, що пережив досвід, рівний релігійному пробудженню. 78-річний чоловік начебто став більш віросповідним після того, як ледве уникнув смерті минулого року. Тоді куля стрільця потрапила йому в вухо на передвиборчому мітингу в Пенсільванії.

"Бог зберіг моє життя, аби я повернув Америку до величі", – відзначив Трамп на інавгурації свого другого президентського терміну.

Як говорить в коментарі "Телеграфу" українська філософиня і релігієзнавиця Людмила Филипович, вона слабо вірить в моментальне "осяяння", хоча чудо виключати не можна.

— Для багатьох людей справді траплялися моменти просвітлення, коли вони раптово отримували якесь послання чи внутрішнє прозріння. З погляду релігієзнавства це не виглядає як глибока зміна, а от з погляду релігії – можливо, — говорить вона.

Зрештою, як пишуть західні ЗМІ, за перші місяці другого терміну Трамп радикально змінює обличчя американської адміністрації. Він підтримує все більш консервативний напрямок політики.

Тричі одружений мільярдер цього місяця підписав указ про створення "Офісу віри" в Білому домі, який очолить телеєвангелістка Пола Уайт. Та сама Уайт, яка у 2020 році прославилася марафонською молитвою за перемогу Трампа на виборах, тепер отримує офіційний статус духовного радника президента.

Частина людей, якими Трамп вирішив оточити себе в Білому домі, мають тісні зв'язки з радикальними релігійними течіями. А саме з церквою Нової Апостольської Реформації (NAR) — рухом, який просуває ідею домінування християн у політиці та суспільному житті.

До прикладу, спікер Палати представників, республіканець Майк Джонсон, має тісні зв'язки з людьми, що асоціюються з рухом. Віцепрезидент Джей Ді Венс, який охрестився католиком у 30 років, відвідує ратушу та заходи церкви Новоапостольської Реформації. Також з цим рухом нібито пов’язані міністр оборони Піт Хегсет і генеральний прокурор Пем Бонд.

"Путін і Трамп – продукти різних систем, але обидва сприймають себе як месію"

Рух Нової Апостольської Реформації (NAR) заснував Пітер Вагнер — американський євангельський теолог, який помер 21 жовтня 2016 року у віці 86 років.

Послідовники Нової Апостольської Реформації проголошують себе пророками та апостолами, які мають відновити "божественний порядок" у суспільстві. Вони вірять, що вся влада має бути ієрархічною та сконцентрованою в руках християнських релігійних лідерів.

Також прихильники NAR нерідко тлумачать природні катаклізми як божественну кару за аборти та гомосексуальність. Вони розглядають злочинність, бідність і расизм не як соціальні виклики, а як втілення диявольських сил. А це, безумовно, не має нічого спільного з принципами демократичних інститутів.

Хоча Нова Апостольська Реформація дедалі більше поширюється в Америці, значна частина консервативних християн розглядає її як секту, тобто багато в чому деструктивний та тоталітарний культ.

Варто зазначити, що багато учасників штурму Капітолія 6 січня 2021 року, коли прихильники Трампа захопили будівлю Конгресу США, належали до церков, що проповідують ідеї NAR. Вони не просто підтримували Трампа, а вважали, що Бог наділив його місією повернути країну до "правильного" шляху.

Порівнюючи ідеологію NAR із державною доктриною путінської Росії, можна помітити суттєвий збіг основних принципів.

В основі російської державної ідеології лежать ідеї філософа Івана Ільїна про "духовну диктатуру". Путін не просто цитує Ільїна – у 2005 році він організував перепоховання його праху в Росії, перетворивши філософа на символічного натхненника нової російської державності.

Ільїн, як і сучасні ідеологи NAR, вважав демократію "злом", що руйнує моральні основи суспільства. Він проповідував ідею "божественного правителя", який отримує владу не через вибори, а через містичне покликання. А ще відкрито підтримував Адольфа Гітлера.

— Я безперечно бачу між ними спільні риси. І що мене дивує – вони прийшли до схожої моделі мислення, хоча формувалися в абсолютно різних умовах. Путін – продукт тоталітарного суспільства, вихований у системі радянського деспотизму. Трамп – виходець із демократичної, вільної Америки. Але зрештою вони обидва опинилися в точці, де відсутнє критичне мислення, а самих себе вони сприймають мало не як месію, покликаного змінити світ, — говорить в розмові з "Телеграфом" Людмила Филипович.

"Частина американців розчарована політикою демократів"

Як зазначає Людмила Филипович, між ідеологією NAR та філософською спадщиною Івана Ільїна немає спільного коріння, проте вони мають схожий зміст при різних формах – це типовий приклад того, як споріднені ідеї "витають у повітрі".

— Немає нічого дивного в тому, що певні ідеї з’являються у відповідь на конкретні обставини. Як соціолог релігії, я бачу, що на їхню появу впливає реальне життя — соціальний статус населення, економічна ситуація, матеріальні проблеми. Релігія, по суті, є наслідком розвитку суспільних процесів, тому вона відчуває на собі всі кризи, конфлікти та зміни, — переконана експертка.

За її словами, головне призначення релігії – дати людині надію і порятунок від випробувань. І сьогодні ці виклики стосуються не лише окремих людей, а й усього світу.

— Чи людство зануриться у хаос подій, чи зуміє самоорганізуватися і вийти з кризи? Це питання актуальне не лише для нашої епохи. Якщо подивитися на історію, ми побачимо, що періоди розквіту та благополуччя закономірно змінювалися занепадом і кризами. Але після кожного падіння відбувалося відродження. Такі циклічні коливання супроводжують людство протягом усієї історії, — відзначає Людмила Филипович.

Крім того, як говорить дослідниця релігії, в русі Нової апостольської реформації в США немає нічого принципово нового для християнства.

— Євангельські течії завжди виникали як протест або опозиція чинного стану речей. Ще в першій третині XIX століття такі рухи почали набувати форми, а до середини століття вони вже стали інституціями. У той час намагалися об’єднати лютеран, прихильників кальвінізму та цвінгліанства в одну євангельську церкву, — нагадує українська професорка.

За її словами, схожа ситуація спостерігається і зараз.

— Частина американців розчарована політикою демократів, відчуваючи, що курс Обами та Байдена не відповідає їхнім інтересам. Ідея рівності для всіх – незалежно від походження, раси чи статусу – призвела до того, що, на їхню думку, більшість американців почувається дискримінованою на користь меншин, — говорить Людмила Филипович.

Саме на цьому тлі з’являється Трамп із риторикою "Царства Божого на землі", яке не потребує чекати Другого пришестя Христа. Він фактично обіцяє виборцям, що, проголосувавши за нього, вони отримають ідеальні умови для життя вже зараз, подібно до описаних у Книзі Одкровення Івана Богослова.

Але не всі американці в захваті від такого підходу, вважає професорка.

— Ми вже бачимо протести та чорні прапори, які символізують відмову від цього курсу. Не всі підтримують Трампа, хоча його виборці склали математичну більшість. Питання лише в тому, наскільки ця довіра та оптимізм щодо його політичного шляху збережуться в майбутньому, — підсумовує експертка.

Звісно, коли дві ядерні держави починають керуватися месіанськими ідеями про "божественне правління", це становить загрозу не лише для їхніх громадян, але й для всього світу. Демократичні інститути, які будувалися століттями, можуть бути зруйновані.

Залишається відкритим питання: чи зможуть демократичні суспільства знайти ефективну відповідь на цей виклик, не жертвуючи при цьому принципами релігійної свободи.