Все через Трампа. В Італії все гучніше голоси на підтримку України: три причини, чому це важливо

Суперечка президента США Дональда Трампа та президента України Володимира Зеленського в Овальному кабінеті Білого дому, яка супроводжувалася нападками Трампа на Зеленського, радикалізувала настрої прихильників об’єднаної Європи та України в Італії.

Першими відреагували на зміну зовнішньополітичного курсу адміністрації США більшість лівоцентристських партій та рухів країни. Вони закликали своїх прихильників вийти на площі міст Італії та Європи на протест проти тиску автократів, "які бачать агресивне ставлення США до історичного союзника".

З ініціативою народних акцій протесту виступив відомий журналіст та письменник Мікеле Серра на сторінці щоденної газети La Repubblica.

Заклик журналіста, який зізнається, що ніколи не займався організаціями масових народних заходів, несподівано отримав широкий відгук в Італії. Тригером, який радикалізував настрої політичних активістів, стали події у Вашингтоні. Італійці, які уважно спостерігали за скандалом в Овальному кабінеті Білого дому, побоюються, що атаки нинішньої адміністрації США на європейських політиків та президента України є проявом нового курсу Дональда Трампа на зближення з автократами.

"Я прочитав заклик Мікеле Серри в Repubblica із закликом виходити на площі Європи, щоб сказати: "Тут ми або створимо Європу, або помремо" (Qui o si fa l’Europa o si muore), і я підвищую ставки: давайте зробимо це в Мілані 15 березня. Усі на площі за Європу", — першим відреагував на статтю сенатор від партії Italia Viva Іван Скальфаротто.

Цього ж дня його підтримали експрем’єр Італії Матео Ренці, віцепрезидент Палати депутатів – нижньої палати парламенту Італії — Анна Аскані, партія Azione ("Дія"), партія "+Європа", партія "Зелена Європа" та багато інших політиків та представників лівоцентристських громадських рухів Італії.

Однак політики з партій правого спектра, які контролюють уряд Італії, спочатку не хотіли займати чіткої позиції з українського питання і не реагували на заклики лівоцентристів. Прем’єр країни, лідер правої партії "Брати Італії" Джорджа Мелоні утримувалася від різких заяв на адресу Трампа та полетіла до Лондона на екстрену зустріч з лідерами європейських держав з ідеєю примирливого саміту ЄС-США.

Однак 2 березня настрої невизначеності в таборі правих підірвав Джанфранко Фіні — колишній багаторічний голова Палати депутатів італійського парламенту і провідна фігура італійських правих, який має беззаперечний авторитет. Фіні заявив, що "справжні патріоти — це українці". Патріарх італійської політики, який стояв біля витоків вкрай правого руху в Європі після Другої світової війни, вважає український опір прикладом патріотизму та мужності. "Італійські праві мають визнати цінність боротьби України і без вагань стати на бік тих, хто захищає свою землю від російської агресії", — закликав своїх послідовників Джанфранко Фіні.

Описані події в Італії важливі для розуміння, як змінюються настрої європейців у світлі останніх подій з кількох причин.

По-перше, в Італії починається організований системний тиск "знизу" через вулицю проти автократів, який може поширитися Європою.

По-друге, активізація прихильників підтримки України відбулася в країні, де традиційно були сильні симпатії до Росії. Італійські політики намагалися не дратувати Путіна. Наприклад, лише пів року тому, 19 вересня, переважна більшість євродепутатів, які репрезентують Італію, відмовилися підтримати резолюцію Європарламенту, яка закликає країни ЄС скасувати обмеження на удари по території Росії.

І, нарешті, по-третє. Авторитетний правий політик (Джанфранко Фіні, чий батько, до речі, добровольцем воював за Муссоліні) закликав до підтримки України. Це є унікальним для Європи. Як правило, європейські вкрай праві політики – Марі Ле Пен у Франції, Найджел Фараж у Великій Британії, АдН у Німеччині, Келін Джорджеску у Румунії – симпатизують Путіну.

Авторитарні замашки Трампа і його неадекватне ставлення до своїх союзників змінюють настрої навіть в італійському політичному середовищі, що є індикатором початку процесу переосмислення європейцями свого місця у світі.