Стаття за "тунєядство" та розстріл за обмін валюти: дикі заборони, що існували в СРСР

Багато законів у Совєтському Союзі працювали не на благо громадян. Вони робили життя простих людей лише гіршим, а за сучасними мірками просто нестерпним.

Так, у 1977 році в СССР було прийнято так звану "Брежнєвську" конституцію. У ній були прописані закони про права та свободи громадян і навіть про демократію та владу народу.

Щоправда, на ділі виглядало все трохи інакше. "Телеграф" розповідає про заборони у Совєтському Союзі, які сучасній людині здадуться просто дикими.

Заборона на заняття улюбленою справою

У країні Совєтів громадянин не міг займатися тим, що йому до душі. Всі мали право на труд, і ніхто не мав права на так зване "тунєядство".

Союз пишався своєю концепцією загальної зайнятості. У ньому взагалі не існувало такої категорії, як безробітні. Повнолітнім совєтським громадянам було заборонено не мати офіційного працевлаштування. Виняток становили жінки, які виховують маленьких дітей, інваліди та пенсіонери. Громадянам без працевлаштування загрожувала кримінальна стаття, давали від 2 до 5 років позбавлення волі.

Отже, якщо ви були людиною творчою або мріяли про самозайнятість, то за це могло закінчитися в’язницею. У країні Совєтів всі мали працювати і будувати комунізм. Фрілансерів просто не існувало, а люди творчих професій неабияк страждали.

Стати музикантом у Союзі означало отримати диплом про музичну освіту та влаштуватися на роботу у філармонію. Стати письменником означало мати посвідчення члена Спілки письменників. Тільки так і ніяк інакше.

Відомий музикант та співак Віктор Цой був змушений працювати кочегаром у котельні, щоб не потрапити під статтю про дармоїдство, а Борис Гребенщиков називав своїх друзів поколінням двірників та сторожів. Їм усім доводилося значитися на таких посадах, щоб просто мати можливість займатися улюбленою справою.

Система примусового розподілу

Будь-який випускник ВНЗ був зобов'язаний після навчання три роки відпрацювати там, куди його направить розподільча комісія. Міняти місце роботи у цей період було заборонено.

Якщо за час навчання людина зрозуміла, що їй цікавіша інша професія, це нікого не турбувало.

З України тебе могли відправити на Сахалін або на Крайню Північ без права якось оскаржити це рішення. При цьому, випускники мали забезпечуватися житлом. Проте на практиці це часто були гуртожитки із жахливими побутовими умовами.

Заборона на виїзд за кордон

Щоб потрапити за кордон, громадянам країни Совєтів була потрібна виїзна віза. Отримати її було практично неможливо. Щоб вирушити до соціалістичної країни типу Болгарії чи Польщі, потрібно було пройти багатоступінчастий відбір.

Якщо не було серйозних підстав для поїздки, то дозвіл, швидше за все, отримати б не вдалося. Бажання поїхати до моря або погуляти європейськими столицями не вважався поважною причиною.

При цьому людині могли відмовити у такій візі через фізичні вади, на кшталт кульгавості чи косоокості. Робилося це через те, що з пропагандистською метою туристи з СССР мали виглядати, як з обкладинки журналу — всі молоді, красиві та здорові.

Про те, яким був міжнародний туризм у часи СРСР ми розповідали в одному зі своїх матеріалів: Родина в заручниках, а сам за кордон

Заборона на міграцію всередині країни

У часи СССР людина не могла просто так вирушити з Києва чи Одеси до Ленінграда, чи Москви, винайняти там квартиру і почати шукати собі роботу.

Спочатку потрібно було знайти підприємство, яке готове надати вам прописку, або одружитися/вийти заміж і прописатися в квартиру чоловіка/дружини. Тільки за однієї з цих умов ви мали право змінити місце проживання.

Щоб мати можливість залучати робочу силу, московським заводам надавали ліміти на кількість людей, яких вони могли запросити та прописати у столиці. З цього виник термін "лімітники", так називали людей, які приїхали до Москви на заробітки і жили у гуртожитках чи на околицях.

Заборона на будь-які валютні операції

Існувала така собі 88 стаття Кримінального кодексу. Нею за операції з валютою на порушника чекало покарання: від 3 років в'язниці до страти.

Вирушаючи за кордон, людина отримувала право на купівлю доларів (німецьких марок, франків тощо). Для цього вона мала прийти у відділення банку та показати дозвіл на виїзд за кордон.

Валюту продавали за офіційним курсом, тобто сильно заниженим. У Брежнєвські часи він становив 67 копійок за 1 долар, тоді як насправді курс становив 20 рублів за 1 долар.

У подорож можна було взяти вкрай обмежену кількість грошей. Тому радянські люди тягли із собою за кордон величезні валізи із консервами, щоб не витрачати дорогоцінну валюту на їжу. А купити на неї імпортний одяг та інші речі, яких у СРСР не було. Повернувшись додому громадянин повинен був здати всю валюту, що залишилася в нього, знову ж таки за офіційним курсом.

Заборона критикувати владу

У кримінальному кодексі була спеціальна стаття 58. Вона передбачала покарання за антирадянську агітацію. Це могло бути будь-що — від роздачі листівок до розповіді анекдоту про Брежнєва.

Саме 58 стаття була головним інструментом Сталінських репресій. За Хрущова стаття змінила номер, але суть не змінилася. Ця стаття активно застосовувалася для переслідування дисидентів. Людей, які намагалися займатись критикою дій влади.

Заборона на приватну власність

У країні Совєтів не було поняття приватної власності. Була загальнонародна (державна), колгоспно-кооперативна (належить членам кооперативу, а кооператив належить державі), особиста (особисті речі, якими людина користується — від одягу та побутової техніки до автомобіля).

При цьому громадянин не міг використовувати особисту власність, щоб отримати дохід.

Особисті речі можна було продати лише в офіційному комісійному магазині з визначеним відсотком — через спекулянтів, людина за дорогу річ могла отримати справжні копійки.

Таксувати на власному автомобілі теж було заборонено, за те можна було отримати реальний строк.

Тут варто згадати про славнозвісні "безплатні квартири". Житло не перебувало у власності громадян. Квартири були державними та видавалися громадянам лише у користування.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав про те, як у СССР з'явилися "легендарні" хрущовки. Символ епохи називали хрущобами і було за що.