Вважалася найстарішою у місті: який вигляд мала кав’ярня у Львові, де любили бувати Грушевський та Франко

Бувати в місцях, які колись відвідували видатні особистості, — неначе торкатися історії, відчувати особливу атмосферу минулих епох. Одним із таких легендарних місць у Львові є "Віденська кав’ярня" — старовинна кав’ярня, чий затишний інтер’єр зберігає спогади про зустрічі та бесіди великих людей, таких як Михайло Грушевський та Іван Франко.

Раніше ми розповідали, яка вулиця вважається найстарішою у Львові. Тепер пропонуємо дізнатися про одну із найстаріших кав’ярень міста.

Історія цієї кав’ярні розпочалася у 1829 році, і довгий час вона вважалася найстарішою у Львові, доки не було знайдено згадки про кав’ярню Якуба Леваковського (1802 рік). "Віденська кав’ярня" відкрилася в самому центрі міста, у будівлі, збудованій у 1828–1829 роках за проектом Матео Брезані у стилі ампір. Вона одразу отримала свою назву на честь Відня, столиці, на яку орієнтувався Львів у культурному та архітектурному розвитку.

Після 1870 року кав’ярня належала родині Зібер, і незабаром її господиня відкрила буфет, у якому продавали свіжі рогалики та ромові тістечка, які стали відомими далеко за межами міста. Наприкінці XIX століття будівля зазнала змін, а художники Юліан Крупський та Францишок Зайховський декорували інтер’єри у модному стилі сецесії.

Упродовж багатьох років "Віденська кав’ярня" була місцем зустрічей міської інтелігенції та представників львівської еліти. Тут були такі знаменитості, як Михайло Грушевський, Володимир Гнатюк, генерал Мирон Тарнавський, Станіслав Людкевич, Іван Франко, а також чиновники та міські управлінці.

Дослідниця Наталія Тихолоз, каже, що після робочого дня Іван Франко любив заходити на каву з газетою до львівських кав’ярень того часу, однією з яких була "Віденська".

"У кафе Франко більше любив спостерігати за молоддю. Молодомузівці (представники угруповання "Молода муза", створеного на початку 19 століття) згадують, що Франко сідав за столик, замовляв, як правило, улюблену каву меланж, закривався газетою і насправді не читав, а спостерігав за відвідувачами", — стверджує вона.

У 1903 році до кав’ярні був прибудований залізний павільйон, який згодом перетворився на терасу, де гості могли насолоджуватися кавою просто неба.

Після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 році кав’ярня мало не втратила свою історичну "венеціанську" ідентичність, але історик і захисник традицій Львова Людвік Чоловський відстояв право закладу зберегти свою назву та унікальну атмосферу. З того часу кав’ярня зазнала кількох змін та реставрацій.

Раніше "Телеграф" розповідав про магазин солодощів "Золотий ключик", який довгий час був одним зі знакових місць в Одесі.