Заповіт в Україні: як скласти документ і уникнути критичних помилок

Реалії сучасного життя в Україні змушують не тільки літніх людей, а й молодь все частіше задумуватися над необхідністю складання заповіту. Попит на цю послугу зріс й серед військовослужбовців.

Про це розповіла нотаріуска та представниця Нотаріальної палати України Галина Парусова. Як скласти заповіт правильно, хто може бути спадкоємцем і які нюанси слід врахувати — читайте далі.

Заповіт — це документ, що визначає, хто отримає майно після смерті його власника. Якщо заповіт не складено, майно передається спадкоємцям за законом. Черги спадкоємців за законом включають родичів до шостого ступеня споріднення, а також утриманців. Проте заповіт дозволяє людині відійти від цього порядку та вільно розпоряджатися своїм майном. Щобільше, залишити майно людина може не тільки родичам, а й державі чи певній організації.

Попри це, законодавством обмежена можливість залишити без спадку малолітніх, неповнолітніх, непрацездатних повнолітніх дітей, непрацездатних вдови чи вдівця, а також непрацездатних батьків.

"Заповідач не може позбавити права на спадкування таких людей. Вони за бажання спадкуватимуть незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом", — пояснила представниця Нотаріальної палати.

Заповіт має бути складений у письмовій формі та засвідчений нотаріусом. У документі необхідно вказати:

1. особисті дані заповідача;
2. перелік майна;
3. дані спадкоємців.

Для посвідчення документа потрібні лише паспорт і ідентифікаційний код заповідача.

Військовослужбовці можуть скласти заповіт навіть у зоні бойових дій. У таких випадках заповіти можуть посвідчувати не лише нотаріуси, а й інші уповноважені особи, наприклад, командири військових частин або лікарі у стаціонарних закладах охорони здоров’я. Такі заповіти мають однакову юридичну силу.

Право скласти заповіт мають повнолітні громадяни України. Неповнолітні також можуть це зробити за певних умов, наприклад, якщо вони зареєстрували шлюб або працюють за трудовим договором із 16 років. Нотаріус обов’язково перевіряє, чи здатна людина усвідомлювати свої дії, і лише тоді посвідчує заповіт.

Заповідач має право скласти секретний заповіт, зміст якого буде відомий лише йому. Документ подається нотаріусу в заклеєному конверті, а його зміст розкривається після смерті.

Подружжя може скласти спільний заповіт, проте він стосується лише спільного майна. У разі смерті одного з подружжя інший стає власником цього майна, але не може вільно ним розпоряджатися, аби не порушувати волі партнера.

Громадяни України, які перебувають за кордоном, можуть засвідчити свій заповіт у консульствах.

Заповідач може передати у спадок як все майно загалом, так і окремі його частини. Це можуть бути нерухомість, гроші, транспортні засоби, цінні папери та навіть особисті речі. У заповіті слід чітко вказати всі дані, наприклад, кадастровий номер земельної ділянки або номер банківського рахунку.

Заповіт також може містити особливі умови для спадкоємців, наприклад, зобов’язання доглядати за іншими людьми чи виконати конкретні дії.

Заповіт — це юридично значущий документ, і помилки у його складанні можуть мати серйозні наслідки. Тому фахівці радять звертатися до нотаріусів, які гарантують правильність оформлення та реєстрації документа.

Раніше "Телеграф" повідомляв про те, як ритуальна служба КП "Спецкомбінат" у Сумах замість допомоги родичам померлої ледве не зірвала поховання.