Повз цих українських фільмів ніхто не проходив повз на початку 2000-х

Україномовні фільми на початку 2000-х важко було зустріти на телебаченні. Більшість з них знімались росіянами і озвучені російською мовою, але є пару кінострічок, які знімались українською мовою.

"Телеграф" розповість, що дивились люди на початку 2000-х. Зокрема це історичні фільми.

"Мамай" (2003)

Дипломна робота режисера Олеся Саніна стала справжнім прорывом українського кінематографа. Створений на основі давнього українського і кримськотатарського фольклору, фільм поєднує три сюжетні лінії про братство, кохання та пошук загубленої сили народу. Історія козака, якого рятує татарка і дає йому ім'я Мамай ("ніхто"), вражала глядачів своєю щирістю та глибиною. Стрічка посідає 75-80-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

"Чорна рада" (2000)

9-серійний телесеріал за романом Пантелеймона Куліша транслював "Перший національний" у вересні 2000 року. Події розгортаються після смерті Богдана Хмельницького, коли загострюється боротьба за гетьманську владу між Якимом Сомком та Іваном Брюховецьким. На тлі політичних інтриг та зрад розвивається любовна лінія. Масштабні батальні сцени та національні костюми робили фільм привабливим для широкого кола глядачів. Цікаво, що повна версія серіалу нині вважається втраченою.

"Молитва за гетьмана Мазепу" (2001)

Перший повнометражний і великобюджетний фільм (12 млн грн.) за роки незалежності України від режисера Юрія Іллєнка. Світова прем'єра відбулася на Берлінському міжнародному кінофестивалі у 2002 році. В основі сюжету — діалог історичних антагоністів Петра I та гетьмана Івана Мазепи, який встає з могили, щоб розповісти своє життя. Фільм займає 36-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

"Йшов трамвай дев'ятий номер" (2002)

Унікальний пластиліновий фільм від Укранімафільму розповідає про буденне життя пасажирів київського трамваю. Створення стрічки було надзвичайно складним через відсутність коштів — замість паперової анімації довелося використовувати пластилін. Робота над фільмом почалась у 1999 році, але через фінансові труднощі була завершена лише в 2001-му. На Берлінському кінофестивалі стрічка демонструвалась без субтитрів, але була тепло сприйнята. Займає 52-у позицію у рейтингу найкращих українських фільмів.

"Подорожні" (2005)

Короткометражний документальний фільм режисера Ігоря Стрембіцького став першою українською стрічкою-переможцем Каннського кінофестивалю. Для зйомок психологічного фільму режисер обрав незвичайну натуру — київський Будинок ветеранів та психоневрологічний диспансер. Стрічка займає 68-70-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Ці фільми стали знаковими для українського кінематографа початку 2000-х, демонструючи спроможність вітчизняних режисерів створювати якісний контент навіть за обмежених ресурсів та складних умов виробництва.

Раніше "Телеграф" розповідав, який пристрій з "нульових" був мрією кожного українця. Він був схожий на ноутбук і мав будильник.