Скандального забудовника, котрий приплів до своїх оборудок ГУР та ОП, оголошено в розшук: що відомо

Після "Еліта-Центру" Україна мала б назавжди засвоїти урок про будівельні піраміди. Та минули роки, і ділки з подібними ж підходами засновують нові проєкти, збирають від інвесторів мільйони, зводять проблемні будинки просто на очах у чиновників і органів контролю, а коли схема починає сипатися — опиняються за кордоном. Саме так виглядає історія Олександра Турчина, якого нині оголосили в розшук. "Телеграф" розбирався, як після одного з найгучніших будівельних скандалів країни система знову дозволила провернути майже той самий сценарій.

Якби заголовок цієї статті писали заради хайпу, то в ньому б говорилося: "друга Буданова оголошено в розшук". Адже саме такими крутими знайомствами похвалявся нещодавно ексдепутат та відомий дніпровський забудовник Олександр Турчин. Правда, після цього генпрокурор Кравченко звинуватив його компанії у кількаразовому незаконному продажі квартир на 175 мільйонів, а самому Турчину довелося терміново втікати з України.

За офіційними даними МВС, бізнесмена щойно оголосили в розшук за легалізацію брудних коштів та підробку документів. Але реальний багаж його "досягнень" значно ширший: будівельні піраміди на кшталт сумновідомої "Еліта-Центр", підставні директори фірм, яких призначають за двісті доларів, хаос з дозвільною документацією. Як результат такої діяльності — тисячі обманутих інвесторів у Києві та Дніпрі, котрі залишилися без грошей та обіцяного житла.

"Телеграф" розповідає, хто такий Олександр Турчин та які масштабні оборудки роками ховалися за фасадом його будівельної імперії.

Казки про ГУР та незаконна 22-поверхівка замість паркінгу

На початку травня на низці тг-ресурсів, а згодом і в інтернет-медіа з’явилося відео прихованої зйомки, на якому особа, схожа на засновника будівельної групи "Дельмар" Олександра Турчина (скандального девелопера та колишнього депутата Дніпровської міської ради, чия компанія звела низку проблемних об’єктів у Києві та Дніпрі. — Ред.), проводить зустріч з ошуканими вкладниками дніпровського житлового комплексу "Миронова".

На відео цей бізнесмен намагається заспокоїти розгніваних людей своїми — нібито високими — зв’язками у владних кабінетах. Він, зокрема, переконує слухачів, що вирішує проблеми будівництва на рівні Головного управління розвідки, нагадуючи, що деякі вихідці з ГУР наразі входять до керівництва Офісу президента. За його словами, масштаб його зв’язків такий, що він "не спілкувався хіба з самим Зеленським".

Як з’ясувалося згодом, гучна бравада забудовника була звичайною спробою відвернути увагу людей від будівельних схем. Наразі правоохоронці вважають, що замість погодженого підземного паркінгу компанія "Дельмар" самовільно вигнала на майданчику у Дніпрі житлову 22-поверхівку, через сумніви у законності будівництва якої зараз триває слідство.

Поки на записах йшлося про дніпровські довгобуди, правоохоронці заявили про розкриття ще однієї цинічної афери, ймовірно, пов’язаної з Турчином та його "Дельмаром" — у житловому комплексі на столичному Печерську. Як офіційно повідомив генеральний прокурор Руслан Кравченко, учасники схеми розпоряджалися цим київським будинком, наче попередніх власників не існувало. За його словами, ділки змінювали технічні характеристики об’єктів та використовували підроблені документи, щоб повторно продавати квадратні метри, які вже мали законних господарів.

"Щоб додатково ускладнити встановлення прав ошуканих інвесторів, учасники схеми змінили юридичну адресу житлового комплексу. А запроєктований 27-поверховий будинок після добудови став 32-поверховим. Загальна сума встановлених збитків — понад 175 млн грн", — йдеться у дописі Кравченка.

Втім, сидіти на лаві підсудних Турчин явно не планував. Одразу після початку активних слідчих дій та проведення перших масових обшуків у "печерській" справі, але ще до заяви Кравченка, Олександр Турчин поспішно втік за кордон. 26 серпня 2026 року Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції офіційно оголосив втікача у розшук. Забудовнику інкримінують легалізацію майна, набутого злочинним шляхом в особливо великих розмірах, та системне підроблення офіційних документів.

Шлях у великий бізнес: від автосервісу до будівельних холдингів

Трудова біографія майбутнього девелопера починалася далеко від елітної нерухомості. На початку дев’яностих років Олександр Турчин працював звичайним майстром з ремонту автомототехніки на СТО кооперативу "Каштан-1" у Дніпрі. Свій перший керівний комерційний досвід він здобув у дніпровській компанії ТОВ "Оріон", яка займалася неспеціалізованою оптовою торгівлею. Протягом двох років Турчин обіймав там посаду заступника директора.

Справжнім трампліном у кар’єрі бізнесмена стала робота у батьківській компанії девелопері АТЗТ "НВО "Созидатель", що здійснювала повний будівельний цикл від проєктування до обслуговування об’єктів. Протягом п’ятнадцяти років Турчин пройшов там шлях від керівника дочірньої компанії "Созидатель-Д" до голови правління всієї корпорації. Отриманий досвід бізнесмен закріпив на державній службі, де один рік очолював державне підприємство "Дніпростандартметрологія" як головний державний інспектор області з нагляду.

Паралельно з бізнесом Олександр Турчин будував активну публічну кар’єру, ставши ветераном дніпровської політики та продемонструвавши дивовижну гнучкість. Його шлях охоплює чотири скликання у Дніпровській міській раді (2002-2020 роки), де він встиг побувати у лавах абсолютно різних, а часто й ворожих між собою політичних сил. Спочатку бізнесмен обирався як самовисуванець, згодом приєднався до "Нашої України", пізніше перейшов до "Партії регіонів", а свій фінальний мандат у міськраді 7 скликання отримав від "Опозиційного блоку", чию обласну вертикаль на Дніпропетровщині координував Олександр Вілкул. Саме під прапорами цієї сили девелопер отримав стратегічне місце у комісії з питань житлово-комунального господарства. Проте у листопаді 2017 року, на тлі внутрішніх розколів у партії, Турчин оперативно вийшов із фракції "Опоблоку" та оголосив себе позафракційним депутатом, намагаючись уберегти власні будівельні проєкти від політичних ризиків.

Корпоративна павутина: від групи "Дельмар" до міжнародної вивіски DEMA

Після виходу з державного сектору та заснування власного будівельного бізнесу Олександр Турчин розгорнув масштабну мережу приватних фірм. Головним публічним фасадом його імперії тривалий час виступає бренд "Дельмар". Проте з 2018 року Турчин офіційно позиціює себе як засновник та СЕО компанії DEMA Development, а також координатор міжнародної групи КМГ DEMA.

Згідно з офіційними реєстраційними даними та внутрішньою структурою девелопера, юридична павутина розгалужується за кількома напрямками:

• Прямі активи бізнесмена: Олександр Турчин безпосередньо володіє будівельною фірмою ТОВ "Укрізоліт". Йому також належить інвестиційна компанія "Крим Реал Естейт Делюкс" та частки у капіталі підприємств "АФА-И Ко" і "Руна".
• Нове керівне крило: Заснована у 2018 році компанія DEMA Development задекларована як структура з міжнародними інвестиціями. На офіційному сайті фірми Турчин прямо вказаний як керівник, а серед офіційних партнерів холдингу зазначені "ІБК Євротехнології", італійська Eco-Recuperi та Delmar GMBH. Головний офіс компанії при цьому розмістили у Києві на вулиці Андрія Верхогляда, 14а — за тією ж адресою, де розташований скандальний житловий комплекс "Дельмар".
• Родинне страхування капіталу: Щоб мінімізувати юридичні ризики, ключові фірми холдингу роками записувалися на близьких осіб. Офіційною засновницею міжнародної групи "Дельмар" у реєстрах тривалий час виступала його матір Галина Турчина.

Аналітична система YouControl чітко підсвічує зв’язок цієї мережі через спільні комунікації. Понад десяток компаній групи, включаючи ТОВ "Дельмар Таун", ТОВ "Дельмар Арена Славутич", ТОВ "Дельмар Голден Таун" та ТОВ "Дельмар Дніпро Сервіс" тощо роками використовували один центральний номер телефону +380675567474.

Саме цей сімейний та заплутаний корпоративний фундамент дозволяв Турчину залучати мільйони від приватних інвесторів під різні вивіски, поки правоохоронці не задокументували масштабні фінансові махінації.

Дніпровський фронт: позов про необхідність знесення висоток та двісті ошуканих "заручників"

Реальний масштаб катастрофи навколо об’єкта на вулиці Європейській (колишня Миронова, тому об’єкт нерідко називають ЖК "Миронова") розкривають матеріали судової справи Господарського суду Дніпропетровської області. Суди у справі тривають уже кілька років. Дніпровська міська рада офіційно вимагає повністю знести коштом забудовника самочинно зведений багатоповерховий житловий комплекс. Мова йде про величезну недобудову площею понад 25 тисяч квадратних метрів.

Головна претензія мерії полягає у відсутності законних дозвільних документів на проведення робіт. За версією позивача, компанія "Дельмар Дніпро Сервіс" не отримувала містобудівних умов та обмежень для проєктування цієї висотки. Як стверджують юристи міськради, ділянка не виділялася під масштабне житлове будівництво. На думку позивача, забудовник спочатку незаконно зареєстрував у держреєстрі право власності на фіктивну недобудову. Вже потім на цій підставі компанія уклала з містом договір оренди землі на десять років.

Ситуацію ускладнює й те, що будівельний майданчик розташований у межах історичного ареалу. За матеріалами позову, на цій території діють суворі архітектурні обмеження через сусідство з пам'яткою архітектури. Гранично допустима висота споруд тут не може перевищувати 20 метрів. Замість цього, як наполягає міська рада, структури Олександра Турчина без належних дозволів вигнали монстра на 27 поверхів.

Найбільшою трагедією цього кейсу стали люди. Наразі суд залучив до процесу понад 225 третіх осіб. Це звичайні громадяни, які купували майнові права на квартири через компанії "Дельмар Дніпро Сервіс", "Дельмар Інвест" та "ВТО Капітал". Люди повністю оплатили житло, але через фінансову піраміду девелопера тепер ризикують залишитися без даху над головою. Тим часом представники відповідача у суді відверто саботують процес. Вони заявляють про арешт рахунків та перебування керівництва фірми за кордоном. Відповідна ухвала суду фіксує, що найближчий розгляд справи призначено на 23 вересня 2026 року.

Варто додати, що у червні 2026 року керівник однієї із компаній-підрядників Максим Федулов відкрито звинуватив Олександра Турчина у розкраданні фінансів інвесторів. За його версією, зведення київських та дніпровських об’єктів "Дельмар" повністю зупинилося через те, що гроші вкладників були вкрадені керівництвом холдингу. Як стверджує підрядник, для збору капіталу використовувалася підконтрольна фірма ТОВ "Дельмар Днепр Сервис" із номінальним директором Альоною Сабініною, а саму схему вже порівнюють із горезвісною аферою "Еліта-Центр".

Столичний схематоз: подвійні продажі та пограбування державного банку

Деталі київських оборудок Олександра Турчина розкривають матеріали офіційних кримінальних розслідувань, які наразі розглядаються у судах. Слідство встановило, що в житловому комплексі "ЖК Delmar" за адресою вулиця Андрія Верхогляда, 14а на столичному Печерську прокручувалися цинічні кримінальні схеми привласнення майна.

Так, розслідуючи кримінальне провадження №12026100060000444 правоохоронці виявили, що учасники оборудки незаконно позбавили державний "Укргазбанк" майнових прав на 50 квартир загальною площею понад 5200 квадратних метрів. Щоб реалізувати схему та приховати сліди, ділки через підконтрольну фірму "Дельмар Арена" змінювали технічні характеристики приміщень, підробляли документи та обготівковували виведені гроші через пов’язане з "Дельмар" сімейне підприємство "БЦ Сервіс". Суд наклав офіційний арешт на це майно, а також на елітний автопарк родини забудовника.

Іншу цинічну технологію обкрадання звичайних інвесторів висвітлюють матеріали кримінального провадження №12026100070000584 (це та сама справа, про яку нещодавно згадував генпрокурор Кравченко).

Схема працювала через масове переписування квадратних метрів на сторонніх осіб. Організатори виготовляли фіктивні додаткові угоди та підробляли підписи реальних інвесторів, які перед цим повністю оплатили житло.

На підставі фальшивих документів великі квартири штучно дробили на менші об’єкти. Надалі ці новостворені квадратні метри через приватного нотаріуса оперативно реєстрували на дружину та доньку одного зі спільників.

Нагадаємо, що збитки від цих столичних оборудок фірм Турчина Офіс генерального прокурора оцінює у понад 175 мільйонів гривень.

Столичний ЖК "Delrey" — також не без проблем

Скандали супроводжують і ще один проєкт компаній Турчина — ЖК "Delrey" бізнес-класу по вулиці Військовий проїзд на столичному Печерську. Як писало видання "КиївВлада", хоча у червні 2026 року Київська міська рада поновила договір оренди земельної ділянки площею 0,31 гектара для будівництва цього житлового комплексу терміном на п’ять років, проте це рішення ухвалили попри зафіксовані архітектурні та містобудівні порушення, а також попередні офіційні відмови.

Цей проєкт безпосередньо пов’язаний із компанією "DEMA Development", де Олександр Турчин офіційно задекларований як керівник холдингу та СЕО. Головним аргументом для лобіювання інтересів забудовника стало те, що на майданчику вже розпочалися роботи. Проте невдовзі цей об’єкт опинився у зоні критичного юридичного ризику. Наразі, наприклад, на ресурсі ЛУН хоч і вказано, що об’єкт нібито "будується", але дата введення в експлуатацію відсутня. Не виключено, що через втечу Турчина на ЖК також чекають досить непрості судові перспективи.

"Директор"-охоронець на 200 доларів: особливості менеджменту від Олександра Турчина

Про специфіку того, як влаштована діяльності компаній Турчина, можна судити з персоналій їх керівництва.

Так, директором двох ключових фірм, що входять до умовної групи "сім’ї Турчиних" — ТОВ ""ДЕЛЬМАР АРЕНА та ТОВ "ДЕЛЬМАР ТАУН", згідно з даними системи YouControl, є такий собі Асадуллах Анвер Огли Алієв. Цей чоловік офіційно значиться підписантом цих юридичних осіб.

Але, як з’ясувалося, насправді ця людина працювала… звичайним охоронцем згаданих фірм. Потім йому пообіцяли 200 доларів, підсунули папірець і оформили їх керівником.

На опублікованих у мережі відеокадрах чоловік відкрито зізнається, що погодився за згадані копійки оформити на себе фірми, котрі крутять багатомільйонним будівельним бізнесом.

Охоронець прямо заявляє на камеру, що взагалі не розумів масштабів оборудок та не мав жодного стосунку до реального управління фінансами холдингу. Саме через такі фіктивні структури, де підписи одного найманого працівника використовувалися для масового укладання інвестиційних угод, гроші ошуканих вкладників, ймовірно, і виводилися на сторонні рахунки.

***

Найголовніше в цій історії — хто має відповідати за те, аби тисячі людей, які вже вклали свої кошти в оборудки Турчина, не залишилися без грошей чи без житла. Якщо з самим організатором схематозу все більш-менш зрозуміло — його або спіймають і судитимуть, або він роками переховуватиметься за кордоном, — то доля ошуканих інвесторів залишається у повній невідомості.

При цьому абсолютно незрозуміло, що буде з посадовцями з органів державної та місцевої влади, які роками впритул "не помічали" цю будівельну вакханалію. Хтось же підписував та видавав дозвільні документи на землю в Дніпрі, коли замість паркінгу виростала висотка. Хтось на рівні державних реєстраторів "проморгав" та не проконтролював, що одні й ті самі квартири на Печерську цинічно продаються по два рази. Хтось в органах архітектурно-будівельного контролю роками заплющував очі на те, як запроєктовані будинки самовільно приростали зайвими поверхами. Відтак, редакція має намір обов’язково з’ясувати імена осіб, чий підпис або свідоме бездіяння уможливили реалізацію цих багатомільйонних схем.

Адже така безкарність чиновників в Україні відбувається далеко не вперше. Кожного разу, коли чергова будівельна афера гучно лопається, а її організатори втікають із мільярдами, крайніми та беззахисними залишаються звичайні люди. Вони змушені роками оббивати пороги закритих кабінетів, поки державна система лише розводить руками, демонструючи повну неспроможність захистити своїх громадян від будівельного криміналу.

Варто також звернути увагу і на інший аспект, який суттєво полегшував ділкам повторний продаж одних і тих самих квартир та інші махінації. В українському правовому полі процедура укладання інвестиційних угод залишається незахищеною, адже закон не передбачає обов’язкової участі нотаріусів чи реєстраторів на етапі залучення грошей. Клієнти підписують договори, які ще не означають автоматичного переходу права власності, напряму з компаніями, наприклад — в особі того ж Асадуллаха Анвер Огли Алієва. Ця сфера позбавлена жорсткого державного регулювання, тому "Телеграф" окремо дослідить, чому нормативна база дозволяє забудовникам безперешкодно збирати мільйони під чесне слово підставних осіб.

Редакція обов’язково надішле офіційні запити до Офісу генерального прокурора й Національної поліції, аби дізнатися, хто саме з відповідальних посадовців у Дніпровській та Київській міській владі наразі фігурує у кримінальних справах, пов’язаних з цими скандальними забудовами, і яка відповідальність на них чекатиме.

Ми також поцікавимося у СБУ та ДПС, на яких саме підставах фігурант кримінальних справ зміг безперешкодно залишити територію України після початку слідчих дій. Зрештою, редакція направляє запит безпосередньо до Офісу президента з проханням прокоментувати зафіксовані на відео твердження Турчина та з’ясувати, з ким саме з високопосадовців на Банковій девелопер намагався "вирішувати" питання своїх незаконних висоток. Буде цікаво, не перемикайтеся.