Придатний, попри хворобу: що робити, якщо ТЦК чи ВЛК загубили медичну довідку

Медичні довідки, які людина здає до ТЦК чи ВЛК, іноді "губляться" — а комісія все одно визнає її придатною до служби. При цьому доводити правомірність свого рішення повинен саме державний орган, а не військовозобов’язаний.

"Телеграф" з'ясовував, чи можна оскаржити висновок ВЛК, якщо медичні документи загубилися в ТЦК, і хто в такому спорі повинен довести свою правоту.

Що каже закон про огляд ВЛК

Огляд військовозобов'язаних і військовослужбовців регулює Положення про військово-лікарську експертизу, затверджене наказом Міноборони від 14 серпня 2008 року № 402. Про це в ексклюзивному коментарі "Телеграфу" розповіла адвокат Адвокатського бюро "Івана Хомича" Олена Воронкова.

Лікарі ВЛК мають доступ до електронної системи охорони здоров'я. Тому людям із захворюваннями варто заздалегідь перевірити, чи відображена там уся історія лікування.

"Це спростить процедуру огляду та дозволить максимально врахувати всі нюанси стану здоров'я особи", — пояснила адвокатка.

У деяких людей є додаткові документи — виписки, аналізи, довідки, яких немає в електронній системі. У такому разі, за словами Воронкової, їх варто подавати комісії окремо: саме вони можуть стати вирішальними для об'єктивного висновку.

Чому оригінал варто тримати при собі

Комісії краще передавати не оригінали, а копії, завірені належним чином. Це базове правило, яке рятує від наслідків, якщо папери десь загубляться.

"Якщо цього зробити немає можливості й документи вже втрачено особою через те, що вона віддала їх у ТЦК чи на ВЛК, і там їх загубили, то є сенс зробити запит на отримання копій документів, на підставі яких було здійснено огляд та висновок", — зазначила Олена Воронкова.

Адвокатка додала: цей крок може мати два наслідки. Або справу піднімуть і документи все ж знайдуть, або з'ясується, що комісія ухвалила рішення без повного пакета медичних паперів. А це вже підстава оскаржити висновок через його неповноту чи помилковість.

Головна пастка: довести, що документи взагалі передавали

Люди нерідко звертаються з проханням оскаржити сам факт втрати паперів уповноваженими особами. І тут виникає складність, про яку мало хто думає заздалегідь.

"За законодавством у цій категорії справ саме на уповноважені органи покладено обов'язок доводити правомірність своїх дій. Однак для того, щоб щось оскаржувати, треба мати підтвердження того, що особа документи подавала. На практиці дуже рідко особи, які віддали документи при проходженні огляду, мають підтвердження передачі", — розповіла Воронкова.

Тому будь-яку передачу довідок ВЛК чи ТЦК варто фіксувати офіційно: під розписку, з відміткою про вхідний номер або через опис вкладення, якщо документи надсилаються поштою.

Що робити, якщо запит на копії результату не дав

Клопотання про видачу копій документів працює не завжди. Якщо ТЦК чи ВЛК не реагують або відмовляють, єдиний шлях, що лишається, — суд. І українська судова практика тут уже майже однозначна.

Українські суди почали чіткіше визначати, хто відповідає за такі втрати. П'ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/15848/25 вказав: втрата відповідачем медичних документів не може створювати для людини підстав для повторного проходження ВЛК, якщо докази проходження вже наявні в позивача.

Схожий прецедент трапився й раніше. Полтавський окружний адміністративний суд у справі № 440/2794/26 постановив, що втрата електронного свідоцтва про хворобу не дає права вимагати від людини нових обстежень. Тоді регіональна ВЛК стверджувала, що не отримувала документи ще з 2024 року. Але суд зобов'язав медустанову просто надіслати старі папери повторно, а не відправляти пацієнта на новий огляд.

Коротко: три кроки, якщо документи зникли

1. Написати офіційне клопотання про видачу копій документів, на основі яких ухвалили рішення — і зафіксувати факт звернення.
2. Зберегти будь-яке підтвердження, що документи взагалі передавали: розписку, вхідний номер, опис поштового відправлення.
3. Якщо відповіді немає або вона незадовільна — оскаржувати висновок ВЛК в адміністративному суді через неповноту чи помилковість.

За останній рік суди щонайменше двічі ставали на бік людей у таких спорах — і щоразу підтверджували: за втрачені документи відповідає той орган, який їх загубив, а не той, хто їх приносив.