Там були лікарня, пологовий будинок та житло для лікаря: історія "замку" у центрі Запоріжжя

На перехресті вулиць Святого Миколая та Покровської в Запоріжжі стоїть двоповерховий цегляний будинок із вежею, куполом і шпилем. Понад сто років тому тут безкоштовно приймали пологи, робили операції на очах і видавали біднякам бинти та ліки. Сьогодні будівля пустує та руйнується, хоча колись була одним із найпередовіших медичних закладів регіону.

"Телеграф" розповідає історію лікарні та пологового будинку Бера.

Генріх Бер народився 1862 року в німецькій колонії Цюрихталь у Таврійській губернії. Він закінчив Сімферопольську гімназію, потім медичний факультет Харківського університету, отримав звання повітового лікаря і навіть встиг пройти стажування в Лейпцигу. Перші роки практики минули в Криму, а на початку XX століття лікар перебрався до Олександрівська.

Спочатку Бер орендував приміщення на перетині вулиць Базарної та Святого Миколая. Там відкрив лікарню з офтальмологічним, хірургічним та гінекологічним відділеннями. Справа пішла, і лікар вирішив побудувати власну будівлю.

Гроші на будівництво надав Харківський земельний банк — під заставу самої будівлі. До 1912 року будівлю було готово, а невдовзі її розширили за рахунок сусіднього двоповерхового будинку Г. Келлера.

Лікарня являла собою двоповерхову П-подібну будівлю з напівпідвалом у тильній частині в стилі північного модерну. Цегляна кладка виконувалася за готичною системою і залишилася неоштукатуреною, цоколь облицювали гранітом із колотою поверхнею. Кути фасаду вінчала заокруглена вежа з конусоподібним куполом і невеликим шпилем. Завдяки цій деталі будівля стала схожою на маленький замок.

Усередині планування було коридорним. У будівлі також розміщувався житловий блок для сім’ї лікаря.

Спочатку в лікарні лікували переважно хірургічних та очних пацієнтів, серед яких були й мешканці сусідньої менонітської колонії Шенвізе. Пологове відділення з найсучаснішим на той час обладнанням з’явилося 1913 року.

Заклад був приватним, але для породіль резервували до п’яти безкоштовних місць, а послуги включали не лише самі пологи, а й догляд, постільну білизну, перев’язувальний матеріал та ліки, якщо вони були потрібні. Усі ці витрати міська скарбниця компенсувала Беру.

З початком Першої світової війни лікарня Бера фактично перетворилася на шпиталь для поранених воїнів.

У 1918 році Бер був змушений продати свою ділянку. Коли почалася Громадянська війна, заможні брати Бера емігрували й кликали його із собою, але він відмовився.

Після встановлення радянської влади Бер повернувся до Криму. На півострові тоді лютував туберкульоз. Лікар боровся з епідемією разом із колегами, заразився сам і раптово помер.

Після революції лікарня Бера продовжила роботу. У радянські роки тут працював патологічний корпус комплексу пологового будинку №1, де народжували кілька поколінь запоріжанок.

На початку 2000-х будинок перестав використовуватися як медичний заклад і перейшов у відання Запорізького державного медико-фармацевтичного університету. У 2021 році будівлю передали у державну власність. Університет заявляв про намір реставрувати будівлю. Поки будинок із вежею та шпилем стоїть порожнім — будівлю внесено до переліку пам’яток архітектури місцевого значення.