Переговори Трампа і Сі Цзіньпіня: чому Україна та Європа залишилися "за бортом"

Президент Китаю Сі Цзіньпін уперше за понад десять років прибув до столиці США для зустрічі з американським візаві Дональдом Трампом. Головною метою історичної зустрічі було зниження напруженості між двома найвпливовішими економічними та геополітичними державами світу. Детальніше розповідає "Телеграф".

Трамп вирішив особисто зустріти Сі: почесті включали червону доріжку, оркестр, залпи гармат і проліт бомбардувальників В-1.

"Довга червона доріжка нагадала аналогічну, надзвичайно довгу доріжку, яку США розстелили для президента Росії Володимира Путіна, коли той минулого літа прибув на американську авіабазу на Алясці для саміту, метою якого було спробувати знайти шлях до завершення війни Росії проти України", – пише Associated Press.

Західні медіа вже охрестили візит китайського лідера до Вашингтона "малозмістовним" і позбавленим будь-яких вагомих подій чи конкретних домовленостей. У тому числі – щодо питання війни Росії проти України.

"Виглядає так, ніби Європа, і питання України, яке є пріоритетом для нас, залишились "за бортом" — коротко підсумовує високопосадовець ЄС, не уповноважений давати публічні коментарі.

З головних досягнень – двоє лідерів продовжили торговельне перемир’я, обмінялися подарунками та компліментами, а також визнали можливість спільної роботи задля стримування ризиків, пов’язаних із розвитком штучного інтелекту.

Сенатори-демократи розкритикували зустріч Трампа з Сі, заявивши, що вона більше зосередилася на зовнішній помпезності, ніж на змісті.

Пекін, здається, влаштовує такий результат.

"Є один аспект, який неабияк здивував багатьох у Вашингтоні. Йдеться про те, наскільки захоплено Трамп приймає Сі Цзіньпіна. Це надає китайському лідеру значно вищого статусу у взаємодії між лідерами двох країн, ніж ми бачили раніше, якщо простежити її історію від 1970-х років.

Багатьом це не подобається — зокрема тому, що Китай, схоже, нічого не запропонував у відповідь за визнання його статусу супердержави, яке ми спостерігаємо зараз. Дехто навіть зауважує, що США виглядають майже як прохач у тому, як Трамп публічно вибудовує взаємодію із Сі", – зазначає під час заходу в Центрі європейської політики Джеремі Марк — аналітик Атлантичної ради США.

Водночас Європа дійсно занепокоєна, що може залишитися поза домовленостями двох гегемоній. Особливо таких, що люблять диктувати світу свої правила. Занепокоєння європейців бере коріння ще з часів Холодної війни, розповідає Деклан Келлехер, колишній посол Ірландії в Китаї. Тоді в Європи були серйозні побоювання, що США та Радянський Союз можуть укладати масштабні угоди, фактично домовляючись через голови європейців.

"Тоді йшлося про військово-стратегічні питання. Тепер — про геоекономічні… Зрештою, самим європейцям потрібно щось із цим робити — позбутися сприйняття себе як сторони, яка постійно змушена пристосовуватися до домовленостей інших", – сказав він.

Спікер додав, що останнім часом ЄС багато думає над тим, як вибудовувати відносини зі США, з одного боку, та з Китаєм — з іншого.

"ЄС фактично почав страхуватися, якщо можна так сказати, диверсифікувати свої зв’язки та зміцнювати стійкість, розвиваючи відносини з Канадою, країнами Латинської Америки і навіть Філіппінами", – сказав Келлехер.

Звісно, стабілізація відносин між Пекіном і Вашингтоном має й переваги для Брюсселя та інших європейських столиць. Коли у минулому США вживали заходів проти Китаю, а Пекін відповідав на них, це прямо чи опосередковано впливало на європейців. Приклад — торгівельна війна, яка досягла піку в квітні 2025 року.

"Є й недолік. ЄС не сидить за столом переговорів. Євросоюз уже не координує свої дії зі США настільки тісно, як це було раніше. А це означає, що іноді після того, як дві сторони досягають певної домовленості чи хоча б попередньої угоди, ми лише можемо здогадуватися, що це означатиме для нас", – підкреслює Франческа Ґіретті, аналітикиня, яка спеціалізується на економічній безпеці в RAND Europe.

Натомість міжнародна експертка Атлантичної ради США Вальбона Зенелі додає: у відносинах між Вашингтоном та Пекіном існує сильна економічна взаємозалежність, яка сформувалася досить давно. І сьогодні вона стала зброєю в руках обох сторін.

"Якщо дуже коротко, США мають технологічний важіль впливу, Китай — критично важливу сировину і, звичайно, виробничий потенціал. Тоді виникає питання: а де в цій ситуації Європа?

Я думаю, що в цьому випадку Європа залишається вразливою перед обома сторонами", – підкреслила Зенелі.

При цьому є одне питання, в якому позиції і США, і Європи збігаються – це якраз роль Китаю у російській агресії проти України, зазначає ще один експерт американської Атлантичної ради Наз Ель-Хатіб.

"Ми не повинні забувати, що Китай відіграє значну роль у найсерйознішій загрозі та виклику для безпеки європейського континенту за останнє покоління.

З огляду на роль, яку він відіграє у підтримці російського оборонно-промислового комплексу та забезпеченні життєздатності російської економіки, я б сказав, що саме це є однією з останніх опор, які все ще дозволяють Росії продовжувати цю війну", – сказав він.

Найближчі місяці покажуть, чи зможуть нинішня американська адміністрація та Європа й надалі конструктивно співпрацювати в питанні відповідальності Пекіна за підтримку агресора – але це більше залежатиме від того, як до цього підходитимуть саме Сполучені Штати, а не європейці.

"Протягом останніх кількох років ми спостерігали значну нестабільність американської політики щодо України, хоча останнім часом ситуація почала стабілізуватися.

Зрештою, наприкінці адміністрації Джо Байдена саме [допомога Китаю Росії] була основною темою або одним із головних елементів наших розмов із європейськими партнерами. Я справді вважаю, що загалом у цьому питанні ми маємо спільне бачення", – додав Наз Ель-Хатіб.

Водночас одним із головних геополітичних пріоритетів Сі Цзіньпіня у Вашингтоні є послаблення підтримки Тайваню з боку США. Пекін вважає острів частиною своєї території. Встановлення контролю Комуністичної партії над Тайванем є важливою складовою мети політика щодо "відродження китайської нації".

Під час переговорів за зачиненими дверима лідер КНР закликав Трампа "виступити проти" незалежності Тайваню, повідомило китайське державне агентство Xinhua.

"США вже тривалий час навмисно зберігають неоднозначність щодо своєї позиції стосовно суверенітету Тайваню, водночас відповідно до закону про відносини з Тайванем Вашингтон зобов’язаний продавати острову озброєння для самооборони.

Раніше Китай попереджав, що підтримка незалежності Тайваню може призвести до воєнного конфлікту", – нагадує телеканал CNN.

Усі спікери зійшлися на думці, що справжньою перевіркою глибини американсько-китайських домовленостей та реального стану глобальних геополітичних розкладів стане майбутній саміт G20, який пройде у грудні.

Саме там лідерам провідних країн доведеться перейти від демонстративних дій і пишних церемоній до конкретних кроків. Для США, Китаю та Європи ця зустріч буде головним майданчиком, де визначиться, чи зможуть вони знайти компроміси щодо ключових глобальних викликів — від світової економічної стабільності до припинення війни в Україні та стримування військово-промислової співпраці Пекіна з Москвою.

Утім, змінити всі розклади може участь у зустрічі в Маямі Володимира Путіна та російсько-китайські контакти, що передуватимуть цьому.