"Чаклували над оком усю ніч": борці Насібов і Беленюк розповіли про шлях до медалей Париж-2024

У четвер, 8 серпня, на Олімпійських іграх у Парижі медальними виступами відзначились українські борці. Парвіз Насібов виступав у головному фіналі у ваговій категорії до 67 кг., у фінальній сутичці поступився іранцю Саїду Есмаїлі Лейвесі – 5:6, а Жан Беленюк, у "бронзовому" фіналі у ваговій категорії до 87 кг., виявився сильнішим за Аркадіуша Кулі. — 3:1.

"Телеграф" поспілкувався з обома героями дня у складі збірної України. При цьому Парвіз довго не погоджувався на інтерв’ю і зрозуміти його можна – спортсмен програв у фіналі другої Олімпіади поспіль, три роки тому він також поступився у вирішальній сутичці, за крок від золота.

У свою чергу Беленюк зібрав повний комплект нагород Ігор – у Ріо-2016 він завоював срібло, у Токіо-2020 став чемпіоном, а в Парижі-2024 бронзу. І вже по закінченні останньої сутички на олімпійському турнірі. Після чого зняв борцівки та поклав їх на килим, що означає оголошення про закінчення кар’єри.

Парвіз, Ви напередодні у попередньому бою отримали сильний розтин ока. Лікарі навіть не виключали зняття зі змагань та проблеми для самого ока, хірургічне втручання. Проте сьогодні знову вийшли на килим. Лікарі зробили все можливе…

Намагалися, чаклували над оком усю ніч. З учора з пів на другу ночі і до сьогоднішнього ранку тривали маніпуляції. Як бачите, намагалися, щоб мене допустили до цих змагань. Тому великий респект нашим лікарям вони зробили все, щоб я повернувся на килим і не відчував того болю, який відчував напередодні. І я досі її не відчуваю.

Ви бачите цим оком?

Вранці погано бачив, а зараз нормально. Якщо з азербайджанцем у півфіналі дуже погано бачив суперника, то сьогодні бачив більш-менш добре. Особливо у другому періоді фінальної сутички взагалі було не до ока, але воно мені і не заважало, не створювало дискомфорту.

У фіналі ви намагалися зробити камбек, як це робили у всіх попередніх сутичках, і майже вже зробили це. Але, як кажуть, найкраще ворог хорошого. Відбулася помилка.

Це боротьба, так, це моя помилка. Я сьогодні вранці, взагалі, коли приїхав на ці Ігри, і сьогодні вранці, зокрема, я вірив у те, що стану олімпійським чемпіоном, бо все робив для цього. Але ж це спорт.

У пориві боротьби, мабуть, важко контролювати емоції і Ви йшли до кінця?

Професійний спорт помилок не вибачає. Я цього разу вкотре переконався. Зараз спокійно говорю про це, але боюся уявити, що настане ніч. І я думаю, що саме тоді зможу повністю відчути те, що не можу відчути зараз.

Я покладаюсь на Всевишнього і роблю все, що в моїх силах. На жаль, сьогодні не вийшло. Що робити? Залишається працювати і вірити у себе. Намагатимуся у 2028-му році, на Іграх у Лос-Анджелесі виграти та обміняти дві срібні медалі на золоту.

Кому присвячуєте цю медаль?

Життя триває, є речі набагато важливіші за олімпійські медалі. Я завжди казав, що боротьба – моє кохання та моя робота, але для мене є речі сильніші, ніж навіть спорт. Тому, велике спасибі я хотів би сказати всім нашим військовим, я цю медаль з ними поділяю, з кожною людиною, яка стоїть на захисті нашої країни. Все для України.

І тут до розмови підключається бронзовий призер Ігор Париж-2024 Жан Беленюк. Він виглядає набагато щасливішим, бо свою сутичку виграв. І нехай він на 3-му місці, а Парвіз – на другому, в Як уже говорив раніше на цій Олімпіаді гімнаст Ілля Ковтун, найгірші місця – друге та четверте, що наочно продемонстрував Парвіз. Але звернемося до Жана.

Знімати борцівки заздалегідь придумали, чи вже під час поєдинку?

Це давня борцівська традиція. Гарний момент просто був для цього.

І для того, щоб станцювати гопак?

Ну, це також, можна сказати, моя традиція. Добре, що так сталося, закінчив на мажорній ноті. Звісно, хотілося бути у фіналі, позмагатися з екс-українцем (Семеном Новіковим), проте він у чудовій формі, визнаю, було б непросто. Проте я знаю його сильні та слабкі сторони і думаю, що в нас вийшла б дуже цікава сутичка. Але сталося, як сталося.

Тим не менш, Ви зібрали повний комплект нагород Ігор, якщо це Вас втішить.

Так, і я задоволений. Для мене Ігри після золота Токіо стали більше гра, такого розжарення, яке було до того золота, більше немає. Нема того мандражу, я виходжу на килим і насолоджуюся боротьбою. І, чесно кажучи, у поєдинку з поляком трохи нервував, бо не хотілося приїжджати з Олімпіади без медалі. Я розумів, що маю вигравати, хоча б тому, що ніколи не програвав цьому поляку. Але буває по-різному, це спорт і завжди потрібно бути готовим до будь-якого повороту подій.

До речі, він виграв у чвертьфіналі у чемпіона світу, що вкотре доводить, що цей поляк дуже цікавий. Він може виграти у будь-кого, включаючи Топ-спортсмена, а може і програти будь-кому.

Я напередодні спілкувався з тренером Володимиром Шацьким, він розповідав, що просив Вас залишитись після Токіо-2020, трохи підтягнути молодих борців.

А потім, коли я сказав, що вже, напевно, зав’язуватиму, це було в проміжок між Токіо-2020 і Парижем-2024, він сказав: "Жан, вже не варіант зав’язувати, треба боротися до кінця олімпійського циклу" (сміється). Мабуть, раніше він бачив у мені лише тренера, а потім побачив, що я ще як спортсмен сгоджуся. І, як виявилося, не дарма.

Так може все-таки ще борцівки одягатимете?

Ви знаєте, мені до наступної Олімпіади виповниться 37 років. Чемпіонати світу та Європи мене особливо не цікавлять уже. Потрібно знаходити себе в інших сферах діяльності. Ось маю класне хобі настільний теніс. Я сподіваюся, що зараз зможу приділяти йому набагато більше уваги. Щодо боротьби, то я повністю задоволений своєю кар’єрою. Крім того, спорт вищих досягнень та боротьба не можуть поєднуватися вічно. Це у стрільбі Микола Мільчев може встановлювати рекорди та боротися за золото Ігор у 50+ років. Або представники ще якихось видів спорту. У нас у боротьбі таке, на жаль, неможливе.

Я думаю, що достатньо. До того ж, мама вже давно каже, що вистачить, настав час закінчувати. І я думаю, що тепер таки прислухаюся до її порад. Навіть учора, після поразки у півфіналі, вона говорила "Все, скільки можна, вистачить, приїдь додому, тобі є чим і тут займатися". На що я відповів, що треба ще за третє місце поборотися. І тут вона сказала: "Ну, за третє місце поборотися". Виконав її пораду, поборовся за 3 місце, думаю, вона буде задоволена.

Чи бачите у своїй ваговій категорії майбутнє української боротьби, кого можна було б відзначити?

Зазначу Семена Новікова, сьогоднішнього чемпіона, хай він зараз і не представляє Україну, а переїхав до Болгарії, виступає під прапором цієї країни. Він молодий та дуже технічний борець, що показали нинішні змагання. Я зараз йду і думаю, що в найближчі кілька років він буде найкращим борцем у нашій ваговій категорії. На пік він уже вийшов, але втримуватиме своє місце нагорі ще дуже довго.

Як повідомляв "Телеграф", на Олімпіаді стартує українка, яка поборола параліч.