"Сумарний ефект для бюджету від переробки в Україні однієї тонни металобрухту складе 13—14 тис. грн/тонну", — Сергій Поважнюк, заступник директора ДП "Укрпромзовнішекспертиза"

В українській металургії загострюється дефіцит брухту чорних металів. Ситуацію погіршує зростання обсягів вивезення цієї сировини за кордон. За прогнозом, до чого це може призвести, ми звернулись до Сергія Поважнюка, заступника директора ДП "Укрпромзовнішекспертиза".

— Сергію Станіславовичу, цьогоріч Україна, ймовірно, збереже рівень виплавки сталі на рівні 7,6 млн т. Які фактори обмежували зростання виробництва та який прогноз на наступний рік?

— Дійсно, у 2025 році металургійні комбінати, що розташовані на підконтрольній Україні території, скоріш за все, досягнуть позначки 7,6 млн т рідкої сталі. Безумовно, найголовнішими чинниками обмеження виробництва були воєнні ризики, пов’язані з безпекою, дефіцит персоналу, нестабільне постачання електроенергії через ракетно-дронові удари по енергетичній інфраструктурі та збереження дефіциту металобрухту на внутрішньому ринку.

Щодо прогнозу на 2026 рік, то металургійні комбінати вже заявили про плани щодо значного збільшення виробництва рідкої сталі, орієнтовно до 8,9 млн тонн.

— Із цієї низки факторів, які обмежували зростання виробництва сталі, традиційно дефіцит брухту…

— Так, якщо металургійним комбінатам вдасться реалізувати заплановане збільшення виробництва, то зібраного брухту може банально не вистачити. Внутрішні споживачі повинні пріоритетно забезпечуватися сировиною, особливо зараз у воєнний час..

— Такий сценарій є вкрай вигідним для держави, адже переробка брухту всередині країни формує додану вартість та податки.

— За нашими розрахунками, 1 тонна металобрухту, яка переробляється в металопродукцію на потужностях компанії "Інтерпайп", для якої брухт є основною сировиною, приносить державі 7,5 тис. грн у вигляді сплачених податків. Крім того, 1 тонна брухту, використана на заводах групи "Метінвест", генерує близько 9,3 тис. грн податкових надходжень у бюджети всіх рівні.

Це пряма вигода, яку отримує держава, залишаючи весь брухт всередині країни та переробляючи його в сталь. Крім того, така переробка дає мультиплікативний ефект для всієї економіки, оскільки стимулює зростання у суміжних галузях, наприклад, виробництво залізорудної сировини, коксу, феросплавів. Усе це потрібно транспортувати всередині країни, тобто, транспортна галузь отримує додаткові вантажі. Як показують розрахунки, ці сектори заплатять до бюджету ще 5,5—5,8 тис. грн податків в розрахунку на тонну спожитого металобрухту. Тому сумарний ефект для бюджету від переробки в Україні однієї тонни металобрухту складе 13—14 тис. грн/тонну. Крім грошових надходжень до бюджету, металургійні заводи забезпечують десятки тисяч офіційних робочих місць в себе та на суміжних підприємствах.

— Експортери брухту не можуть похвалитися такими досягненнями?

— Експортери сплачують податки і нарахування на зарплату (ПДФО, ЄСВ, військовий збір), земельний податок і податок на прибуток. За нашими даними, у 2024 році найбільші компанії-експортери, що забезпечили майже 90% експорту українського металобрухту, сумарно вивезли за кордон 247 тис. т сировини, сплативши сумарно лише 12,3 млн грн податків. Таким чином, держава отримала в середньому 50 грн податків з кожної експортованої тонни металобрухту. Офіційна кількість працюючих у цих компаніях становила лише кілька десятків чоловік.

— Це якась закрита інформація чи ви користувалися у своєму аналізі відкритими джерелами?

— Наші розрахунки виконані на основі відкритих даних про фінансові показники компаній, доступних через український сервіс Опендатабот та інші публічні джерела.