Чому Україна не оголосила війну Росії і що думає Європа про обмеження прав ухилянтів: пояснює юрист-міжнародник

Днями вітчизняний інформпростір вибухнув повідомленнями про те, що Україна буцімто офіційно заявила про відмову від дотримання Європейської конвенції з прав людини на час дії воєнного стану. Приводом для цього стала новина про направлення Києвом сповіщення до Ради Європи про тимчасову відмову від деяких зобов’язань перед цим органом.

Новина викликала неабиякий ажіотаж у соцмережах: дійшло навіть до розмов про зародження в Україні диктатури. Ба більше, панічні настрої підхопили й деякі ЗМІ. Втім, при детальному розгляді ситуації стає зрозуміло, що "зраду" розігнали даремно (хоча не виключено, що навмисно).

Що саме містить в собі повідомлення, направлене у Раду Європи, навіщо воно потрібне і яким чином вплине на життя пересічних українців? Про це "Телеграф" запитував голову комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, екс-віцепрезидента Парламентської асамблеї Ради Європи Олександра Мережка.

Жодних сенсацій

– Що це за звернення?

– В Європейській конвенції з прав людини є стаття 15, яка передбачає, що у разі війни або інших надзвичайних обставин, коли під загрозою знаходиться життя нації, держава може відступити від певних положень, передбачених цією конвенцією.

Україна подала звернення про відступ від деяких зобов'язань, перерахувавши права людини або статті конвенції, від дотримання яких ми вимушені тимчасово відмовитись.

Головним судовим органом в рамках цієї конвенції є Європейський суд з прав людини. На основі даного звернення він ухвалюватиме рішення про прийнятність скарг від українських громадян. Якщо держава виконала дерогацію (ситуація за якої закон, постанову чи рішення скасовують частково. Є юридичним терміном, що означає часткове анулювання певного закону. – Ред.), позови про обмеження прав розглядати не будуть.

Важливо: навіть в умовах війни необхідність обмеження прав людини і обсяги цих обмежень мають бути співставні рівню критичності ситуації.

– Про обмеження яких саме прав людини йдеться?

– В умовах війни держава не в змозі забезпечити і гарантувати безпеку громадянам, якщо в країні діятимуть закони мирного часу. У зв’язку з цим виникає гостра військова потреба обмежити реалізацію певних прав.

Наприклад, існує право на власність. Водночас, всі розуміють, що в зоні бойових дій це право може бути обмежено. Коли військовим необхідно перевезти поранених солдат, а транспортного засобу для цього нема, може бути використана автівка цивільного навіть без його згоди на це. Просто тому що іншого виходу в цій критичній ситуації нема, а йдеться про захист держави і життя її громадян.

Обмеження права на мітинги і демонстрації або заборона російської пропаганди у мирні часи цілком могли б розглядати як порушення свободи слова. Втім, під час війни ми не можемо дозволити собі ризикувати безпекою, дозволяючи скупчення народу на площах і просування кремлівських наративів в наш інформпростір.

Комендантська година – це обмеження права на вільне пересування. Якщо громадянин України звернеться до ЄСПЛ зі скаргою про порушення цього права, під час розгляду позову орган братиме до уваги наявне звернення від нашої держави про неможливість забезпечення всіх зобов'язань за Конвенцією з прав людини через воєнний стан.

Стан війни не потребує доказів

– Чому це зробили лише зараз, якщо повномасштабна війна триває понад два роки?

– Це не так. Вперше такий позов до Ради Європи Україна подала 2015-го, коли РФ почала гібридну агресію на сході нашої держави. Вдруге це було зроблено 2022-го з початком повномасштабної війни.

Подання такого застереження зараз продиктоване необхідністю періодично уточнювати всі статті і положення, дотримання яких у повному обсязі нині неможливо. Важливо: під час останнього уточнення, що відбулося на початку квітня, перелік прав був скорочений. Тобто, Україна не "закручує гайки", а навпаки зменшує кількість можливих обмежень у правах.

Так, йдеться про окремі положення, розблокування дії яких більшість українців, ймовірно, не відчують на собі (як свого часу не відчули й їх блокування), але сам факт звернення до Ради Європи з цього приводу демонструє повагу нашої держави до Конвенції і прагнення дотримуватися її статей наскільки це дозволяє безпекова ситуація.

– Існує категорія громадян, які аргументують своє несприйняття подібних обмежень і вимог тим, що в Україні офіційно не оголошена війна. Про що йдеться?

– Так, це дійсно цікавий момент. Насправді, з 2014 року ми перебуваємо в стані війни з Росією. Десять років тому одна держава здійснила акт військової агресії проти іншої, порушила її територіальну цілісність і скоює воєнні злочини і злочини проти людства на її території. Напад РФ на Україну автоматично визначається як війна. Цей факт не підлягає обговоренню і був визнаний як Україною, так і міжнародним правом і спільнотою.

Водночас офіційного оголошення війни з боку однієї держави щодо іншої не відбулося. Ба більше, цього не ставалося в жодній країні світу з 1939 року, хоча за цей час війни неодноразово спалахували в різних куточках земної кулі. Причиною цьому є те, що 1945-го набрав чинності Статут ООН, в статті 2 якого міститься заборона навіть погрози застосування сили в міжнародних відносинах, не кажучи вже про власне застосування. Держава, яка оголошує війну іншій, автоматично стає порушницею Статуту ООН і міжнародного права.

Усі ми добре пам’ятаємо ранок 24 лютого 2022-го, коли Путін виступив зі своїм зверненням про початок так званої "спеціальної воєнної операції". Фактично він оголосив нам війну, але його юристи потурбувалися про те, щоб суто формально звучало це по іншому.

З нашого боку оголошувати війну Росії просто безглуздо. По-перше, ми станемо порушниками міжнародного права. По-друге, не ми почали цю війну, ми – жертва агресії. По-третє, факт перебування України у стані війни не потребує жодних додаткових заяв або доказів. Український уряд і уряди десятків цивілізованих країн світу регулярно використовують слово "війна", обговорюючи ситуацію в нашій державі. По-четверте, у нас є ряд документів, де прямо вказується, що Росія вчинила агресію проти України і почала війну.

Реакція Європи на закон про мобілізацію

– Один з останніх випадків часткового обмеження прав громадян України – ухвалення змін до закону про мобілізацію. Принаймні, саме так це сприймають деякі українці за кордоном. Як ваші колеги в ЄС і США реагують на все, що відбувається навколо цих законодавчих змін?

– Якщо йдеться про ідею видачі військовозобов’язаних чоловіків Україні, то тут все досить складно. Громадяни нашої держави за кордоном перебувають під дією двох юрисдикцій: української і країни, в якій вони фактично проживають. Відповідно, і дотримуватися вони повинні законів обох держав.

Водночас влада країни фактичного перебування не може депортувати цих громадян лише тому, що вони не виконують вимог законодавства своєї Батьківщини. Єдиний виняток: якщо йдеться про скоєний вдома злочин і виданий ордер на арешт. Втім, і в такому разі запит на видачу громадянина не обов’язково буде виконаний.

Тому все, що можуть зробити країни, в яких українські чоловіки переховуються від мобілізації, це змінити умови перебування іноземців на своїй території, умови надання притулку і статусу біженця. Хапати на вулицях наших громадян і насильно відправляти в Україну ніхто нікого не буде.

– А як щодо ставлення країн-партнерів України до самого явища ухиляння від служби?

– Звісно, для них дивно бачити, як в їхніх ресторанах відпочивають молоді і здорові чоловіки призовного віку з України… Водночас, я не думаю, що це явище носить масовий характер. Так, є ті, хто перетнув кордон у незаконний спосіб, але є й ті, хто виїхав через неочевидні проблеми зі здоров’ям, хтось перебуває там у відрядженні, для когось підставою для відстрочки стали сімейні обставини.

Ще один момент: як правило, українці, котрі давно проживають за кордоном, не демонструють такої гострої реакції на зміни у нашому законодавстві. Учасники інцидентів в посольствах, частіше за все, є новими мігрантами або тими, хто дійсно ухиляється від мобілізації і хвилюється через ймовірні проблеми з документами.

Головне, що повинні зрозуміти українці: ніяких репресій щодо них застосовуватися не буде. Обмеження на отримання консульських послуг є тимчасовими і впроваджені не як каральні санкції, а виключно для того, щоб не допустити хаосу і адаптувати систему до набрання чинності нового закону. Це свого роду тайм-аут.