Вологі мрії про вільну Росію: що не так з ідеєю "Курської народної республіки"

Звільненим російським землям – вільну російську владу. Таку концепцію нещодавно запропонував ексдепутат Держдуми РФ, а нині громадянин України Ілля Пономарьов. Так, згідно з візією політика, на територіях Курської області, які зараз під контролем ЗСУ, варто створити органи влади з самих росіян, які дружні до України і знаходяться в опозиції до путінського режиму.

Чи є сенс і можливості для такого політичного кроку, та що від того виграє Україна, у разі реалізації концепції, досліджував "Телеграф".

Радянська концепція

За словами Пономарьова, серед опозиційних політиків РФ є куряни, які готові взяти владу на Курщині "хоч завтра". Ідея в тому, щоб на окремій ділянці Росії створити таку собі альтернативу діючому режиму. Теоретично, це б похитнуло підвалини режиму і показало що "благословенна" Росія майбутнього, про яку мріють опозиціонери – можлива. А якщо можлива на Курщині, то чому не на всій території країни? То ж… "Гойда! На Москву!"

Своєрідна логіка в такій концепції є.

– Ця ідея ґрунтується на історичному досвіді. За часів громадянської війни на території колишньої Російської імперії таке відбувалося доволі часто. Радянські війська заходили на якусь територію і створювали на невеликій території альтернативний уряд. І це політично суттєво впливало на ситуацію, тому що з'являлася альтернатива владі. Тобто, це ключові слова: альтернатива існуючій владі, — коментує "Телеграфу" експерт Центру дослідження Росії, колишній віцегубернатор Краснодарського краю Михайло Савва.

Ба більше, створення "Курської народної республіки" з росіянами у руля, вдарило б по Путіну особисто.

– У російського режиму є величезна проблема легітимності. Після останніх виборів Путіна, дуже мало хто привітав його з результатами. Для значної частини країн світу його легітимність є сумнівною. Створення альтернативної влади дасть можливість ще більше зменшити його легітимність, — додає Савва.

Але! Реалізація такого теоретичного сценарію пов’язана з практичними проблемами.

Немає де розвернутися

По-перше, хоч Україна і контролює більше 1200 квадратних кілометрів території Курщини, цього все одно замало.

– На жаль, поки ця територія надто маленька і перебуває в зоні бойових дій, а більша частина населення звідти евакуйована чи виїхала. Це було б пародією намагатися влаштовувати там якісь органи влади. Коли українська армія звільнить більшу частину Курської області або значну частину, наприклад, місто Курськ, тоді ця ідея була б цілком затребувана. А зараз територія маленька, щоб говорити про якийсь уряд чи навіть про якийсь альтернативний центр сили, — каже "Телеграфу" російський соціолог та політичний аналітик Ігор Ейдман.

– Декілька десятків квадратних кілометрів Курської області, напевно, недостатньо для такого рішення. Тобто, ідея є теоретично ефективною. Але в сучасних умовах реалізація цієї ідеї навряд чи можлива. Вона може сприйматися як певна карикатура на альтернативу, а не реальна альтернатива російському режиму, — додає Савва.

Не легітимніші за Путіна

По-друге, існує проблема з самою російською опозицією яка готова "хоч завтра" взяти владу на Курщині. Так, з легітимністю Путіна дійсно не все добре, втім, не сказати що все в ажурі з цим у опозиціонерів.

– Для того, щоб створювати щось подібне, і щоб це було саме як представництво росіян, російського громадянського суспільства, ці представники повинні мати якийсь певний рівень легітимності. Цей рівень легітимності, як правило, визначається за результатами виборів. Не обов'язково, що цей мандат буде дуже великим з точки зору підтримки, але він повинен бути, — пояснює "Телеграфу" політолог Ігор Рейтерович.

І в такому разі незрозуміло кого будуть представляти російські опозиціонери на тих територіях, які Росія зараз не контролює.

– Такі сценарії можна було б реалізувати з більшою легітимністю, наприклад, на території Білорусі. Тому що є пані Тихановська, яка визнана багатьма країнами як реальний переможець виборів, але вибори були сфальсифіковані. У неї є принаймні цей мандат, і вона може цей мандат використовувати, наприклад, для встановлення влади чи управління на певній території. У всіх цих росіян такого мандату немає. Вони просто опозиціонери до російської влади, але вони не можуть просто прийти зараз на територію, яку Росія не контролює, і сказати: "Ми тут будемо владою". Так не спрацює навіть на Росії, — запевняє Рейтерович.

Так, у воєнний час можна було б "забити" на всі ці розшаркування у реверансах перед легітимністю і просто посадити у владні крісла потрібних людей. Тим паче, що місцеве населення навряд буде проти.

– Населення цих територій є типовими для Росії в цілому. Тобто, їм байдуже. Головне, щоб вирішувалися побутові проблеми. Діюча місцева влада просто зникла. Тобто, там жодна людина не залишилася, яка могла б керувати хоча б вивозом сміття. І влада з опозиціонерів не буде ані ворожою, ані їх владою. Це просто буде якась паралельна реальність, — підкреслює Савва.

Однак… – Якщо ми говоримо, що створення ЛНР/ДНР незаконне і суперечить міжнародному праву, то чи можемо ми створювати таке саме? – коментує ситуацію "Телеграфу" експерт з питань вивчення Росії Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

Поміняти Путіна на "мутіна"

По-третє, далеко не факт що альтернативна влада на Курщині, якщо трохи пошкребти лідерів опозиції, виявиться такою вже альтернативною.

– Ви ж чули, що говорять російські "опозиціонери", яких нещодавно обміняли на російських вбивць в Європі. Що говорить "зірка" російської опозиції Юлія Навальна та 99%, так званих, російських опозиціонерів. Вони говорять про те, що Росія повинна залишатися єдиною, що ніяких розмов про дезінтеграцію Росії в принципі бути не може. Але найжахливіше, що все це підтримується (щонайменше станом на сьогодні) нашими західними партнерами. Вони не хочуть думати про будь-які зміни політичного режиму в Росії. Їм треба поміняти Путіна на "мутіна" лише для того, щоб сказати, що вони з путінським режимом закінчили.

Якщо колективна російська "опозиція" була б справді опозицією, то вона мала б робити рухи для того, щоб фактично легалізувати свою суб'єктність. А вони цього не роблять. З цього можна зробити єдиний висновок, що вони грають в ту саму гру, в яку грає і Путін: Росія "єдіна, нєділима, велікая, ядєрная" і далі за списком. Зміни в Росії можуть бути лише в тому випадку, якщо українська армія ці зміни принесе з собою, — коментує "Телеграфу" колишній голова МЗС Володимир Огризко.

Влада на багнетах

Важливим моментом є плани самої України на Курщину, адже будь-яка влада, в тій чи іншій мірі, тримається на силі. У випадку зі звільненими територіями Курської області, силова компонента – принципова. За альтернативним урядом повинні стояти військові як гарант стабільності протодержавного утворення.

За словами президента Володимира Зеленського, полишати Курщину Україна поки не планує. Тим не менш, ВСУ в цьому регіоні не назавжди.

– Нам не потрібна російська територія. Наші операції спрямовані на відновлення нашої територіальної цілісності, — завив президент в інтерв'ю NBC News.

А втримати ці території силами самих лише російських добровольців (РДК, "Свобода Росії", "Сибірський батальйон") навряд чи вийде.

– Тому все залежить від того, що хоче зробити Україна. Якщо ми розглядаємо ці території виключно як території тимчасового контролю, які потім будуть залучені до мирних перемовин з Росією (вони повернули контроль над Курщиною, а ми над власною територією), то створення таких альтернативних урядів буде виглядати дивно, — підкреслює Тишкевич.

Однак сама логіка військових дій, на думку експертів видання, зрештою призведе до того, що путінський режим розвалиться.

– І тоді альтернативні центри прийняття політичних рішень, безумовно, виникнуть в Росії, — резюмував Ігор Ейдман.