Психолог розповіла, як змінюються військові, і як з ними себе правильно поводити

У військових, особливо тих, хто пройшов бойові дії, сприйняття себе, життя, реальності змінюється. До потужних стресорних факторів наше тіло і мозок адаптуються, аби вижити в екстремальних умовах.

Про це розповіла "Телеграфу" психологиня, сомнотерапевтка, начальниця групи контролю бойового стресу 210-го окремого штурмового полку, членкиня Національної психологічної асоціації, Інституту розладів сну та психотравматичних розладів, британського Інституту комплексної травми Євгенія Василенко — "Під час війни не треба відмовлятися від нормального життя. Страждати, щоби що?". Вона відповіла, як змінюються військові, і як з ними себе правильно поводити.

"У тих, хто залишився вдома чекати, не відбувається такий перехід. Ми сприймаємо людину, яка поїхала воювати, так, як звикли. Потрібно сісти та передомовитись: хто що робить, хто за що відповідає" — каже Василенко.

Накручене ставлення: з бойових дій в офіс

Психологиня також підняла тему роботи ветерана в офісі. За її словами, немає жодних перешкод, які б не дозволили ветерану повернутися до роботи в офісі та адаптуватися до життя.

"Будь-який досвід іншої людини буде відрізнятися від вашого, і ви ніколи до кінця не зрозумієте іншу людину. Проблемою може бути накручене ставлення: "До мене в офіс прийде поплавлений військовий і буде на мене агресувати. У нас є когнітивний трикутник: спочатку ми щось думаємо, потім з цього приводу щось відчуваємо, а потім вже діємо. Тобто іноді накрутили щось собі, а потім починаємо діяти ще до того, як воно відбулося", — пояснює жінка.

У підсумку вона каже, що все залежить від того, яка людина. Процес інтеграції та реінтеграції, він двосторонній. Військові, які повертаються, мають розуміти, що цивільний світ трохи по-іншому влаштований і їм треба вбудовуватись у систему, а цивільні мають розуміти, що вони повинні йти назустріч і щось коригувати.

Раніше "Телеграф" писав, що Дикий пояснив, чому не варто зменшувати мобілізаційний вік.