"Прийомних" дітей не буває. Як коректно називати рідних, але не по крові, батьків та дітей

Українці все частіше переходять на українську мову, але не всі правильно розмовляють, а тим більше навіть не здогадуються, як вимовляти ті чи інші слова, серед них рідні, але не по крові, а саме "прийомні діти", "прийомні батьки".

Вчитель української мови Олександр Авраменко пояснив, як правильно говорити. І де вірно робити наголос.

Дітей, яких взяли на виховання, іменують "прийомними" або названими. От так само й батьків, які взяли на виховання чужу дитину "прийомними" або "названими батьками".

За словами Авраменка, звичайно правильно вживати "названий", бо варіант "прийомний" запозичений з російської мови. Та й давня українська традиція іменує нерідних дітей і батьків словом "названий".

"Зверніть увагу, не "нАзваний". Наголос падає на другий склад – "назвАний батько або ж назвАна донька".

З погляду літературної мови — це помилка. Навіть радянські русифікатори прикметникові "прийомний" надали тільки одне значення. Тобто "прийомними" з погляду української радянської мови можуть бути тільки син або дочка, приймак або приймачка. Русифікатори незалежної України перевершили своїх вчителів, пишучи в законах не тільки про прийомних дітей, а й про прийомних батьків. Але це не відповідає правильному слововжиткові.

Раніше "Телеграф" розповідав, як оригінально прощатися українською мовою.