Ви здивуєтеся: що було на місці відомої недобудови в Києві ще 100 років тому (фото)

У другій половині XIX століття Київ стрімко розвивався, але пожежі залишалися однією з найбільших загроз. Професійні пожежні служби з’явилися лише в середині століття, але їх було замало, а техніка — примітивною. Особливо яскраво це проявилося у 1896 році, коли вщент згорів міський театр — культурна перлина міста. Ця трагедія стала каталізатором для створення альтернативної пожежної сили.

Приблизно тоді ж на місці нинішньої недобудови на вул. Обсерваторній в Києві з'явилася будівля, де розташовувалась вільна пожежна дружина — унікальне явище, яке мало величезне значення для безпеки міста. Що це було за формування і чому його історія заслуговує на увагу? "Телеграф" розкриває цікаві факти та маловідомі подробиці.

Народна ініціатива: Київське вільне пожежне товариство

У 1897 році з ініціативи небайдужих киян виникло Київське вільне пожежне товариство. Це було добровільне об’єднання, до якого могли вступити всі охочі — від студентів університетів до впливових депутатів міської думи. Вільними вони називалися тому, що не отримували зарплатні, а діяли виключно з почуття обов’язку і патріотизму.

Членство у товаристві вважалося престижним. Пожежники-добровольці носили спеціальну форму і брали участь у численних навчаннях, де відпрацьовували навички швидкого реагування, підйому на каланчу, роботи з пожежними рукавами та навіть рятування людей із палаючих будівель.

Пожежне депо на розі Бульварно-Кудрявської та Обсерваторної

На межі XIX і XX століть для пожежників побудували спеціальне депо — на розі Бульварно-Кудрявської та Обсерваторної вулиць (тоді остання була провулком). Тут розташували велику стайню для коней, адже пожежні машини ще не були поширені, а кінна тяга залишалася основним транспортом.

Особливою гордістю була дерев’яна каланча заввишки 25 метрів — своєрідна вежа спостереження, з якої добровольці могли помітити дим здалеку і швидко виїхати на виклик. Каланча була не просто функціональною спорудою, а й архітектурною домінантою району.

Добровольці, які рятували місто

Вільні пожежники часто прибували на місце пожежі раніше за офіційні служби. Їхня оперативність і відвага неодноразово рятували життя та майно киян. До речі, у товариства була своя внутрішня ієрархія, а найактивніші члени отримували відзнаки та грамоти від міської влади. Водночас добровольці зазнавали значних ризиків — пожежі того часу часто призводили до травм і навіть загибелі.

Зміни та занепад

До кінця 1920-х років депо на Бульварно-Кудрявській функціонувало як центр добровольчої пожежної діяльності. Потім, з розвитком професійних пожежних частин і технічним прогресом, потреба у вільній дружині зменшилася. Каланчу розібрали, а будівлю переобладнали: спочатку вона стала гаражем, потім — магазином меблів. У 1989 році залишки колишнього депо знесли, і на цьому місці почали будівництво корпусу лікарні, яке, на жаль, так і залишилось незавершеним.

Раніше "Телеграф" розповідав, як з'явився Річковий вокзал в Києві та що було на його місці раніше. Це не просто транспортний вузол, а живий свідок того, як річка формувала історію і долю столиці України.