Відносини Залужного та українського суспільства непогано укладаються у фразу "сама придумала – сама образилася" - Олексій Голобуцький

І ще трохи про Залужного – точніше, про масову реакцію на його звільнення з військової служби через висновок ВЛК.

По-перше, кожна людина вирішує для себе сама, коли спинитись і куди рухатись далі в житті. Диктат суспільства тут не працює. Та й Залужний не може не розуміти, що вже лишиться в історії України як визначний діяч.

Тому аргументи серії "змусили", "залякали", "рятувався від в’язниці за штучним звинуваченням" абсурдні. Завершити кар’єру військового і почати кар’єру дипломата (чи навпаки – піти в дипломатію і для цього позбутись статусу діючого військового) – власне рішення Залужного. Він нікому нічого не винен – і тим більше не винен лишатись у війську попри все, вмерти на бойовому посту, але не рушити нікуди.

Ну і те, про що я кажу від початку формування ікони "Залужний": об’єктивно ніхто нічого не знає про генерала Залужного. Весь його образ – це вами ж створений міф. Як і його можливі політичні амбіції, перспективи президентства, очолення протестів… Я регулярно повторював при появі кожної нової ідеї: Залужний і з цього приводу нічого не казав. Будь-яка позиція Залужного і щодо цього твердження відсутня. Він нічого не підтвердив і не заперечив.

Неприємно, мабуть, але взаємини Залужного і українського суспільства непогано вкладаються у фразу "сама вигадала – сама образилась". Так, на жаль, це найбільш очікуваний (мною, принаймні) сценарій розвитку подій: ті, хто на нього молились і робили ікону, з такими ж емоціями почнуть його проклинати через місяць-два.

Судячи з сьогоднішнього наповнення новинних стрічок, мій прогноз щодо падіння рейтингів Залужного ближче до літа був надто оптимістичним. Рейтинг генерала почне падати прямо зараз.

Насправді це показова історія, котра більше каже не про Залужного, а про наше політично незріле суспільство.

Хоча буду чесним: я все ж таки сподіваюсь, що він вже скоро, щойно усталиться ситуація з новою кар'єрою, заявить про свої політичні амбіції і погляди. І це, можливо, переламає наявну тенденцію з можливим зниженням популярності, люди зрозуміють. Але будемо дивитись наступну соціологію і що вона покаже.

І щодо обурень зміною кар’єри і відмови від війська: так а що він мав робити за наявних обставин? Вперто триматись за погони, нехай навіть призначать котрим завскладом десь на Закарпатті? Ну, не хоче людина жертвувати заради міфу своїм життям. Це можна зрозуміти.

Джерело: пост Голобуцького у Telegram