У драмі з виборами у Грузії ще не все сказано - Євген Магда

Парламентські вибори в Грузії, на мою думку, стали свідченням того, що Росія розглядає пострадянський простір як власний задній двір і просуває там свої наративи і свої практики.

Тобто те, що "Грузинська мрія" заявила про свою перемогу і при цьому не дотягнула до конституційної більшості (їй не вистачило всього одного мандату, для того щоб створювати зміни до конституції), свідчить про її прагнення сподобатись Заходу, продовжувати бути правлячою партією. А вона при владі вже 12 років.

Я розумію, що соратники Бідзіна Іванішвілі (колишній прем’єр-міністр Грузії — Ред.) дуже бояться втратити владу після всього, що вони зробили за ці 12 років, проте це урок для того, щоб розуміти, що так чи інакше, влада буде змінюватись.

І в цьому контексті також треба згадати також про те, що відбувається на сьогодні і в ситуації навколо Грузії як такої. Просто вона є найбільшою країною регіону, і для мене дуже показово, що буквально в неділю привітали "Грузинську мрію" Алієв та Пашинян, тобто лідери Азербайджану та Вірменії. Це свідчить про те, що і в Баку, і в Єревані щонайменше мусять враховувати, як Путін любить говорити, реалії на Землі.

Тому що без врахування цих реалій можна зіткнутися з помітною активізацією Росії, і очевидно, що ці політики до цього не готові. Попри це, ситуація в Грузії продовжує розвиватися, і ми це також маємо розуміти. І сказати остаточно, як будуть розвиватися до сьогоднішнього вечора сказати складно. Те, що Саломе Зурабішвілі (президентка Грузії — Ред.) виступила проти "Грузинської мрії", хоча партія її підтримувала на президентських виборах, — у цьому немає нічого дивного, бо Зурабішвілі "Грузинська мрія" тримала в чорному тілі.

Я думаю, що сьогодні ввечері багато хто згадає про "Революцію троянд" 2003 року, і з якої почалась стрімка політична кар’єра Міхеіла Саакашвілі, який зараз перебуває у тюремній лікарні в Грузії. Вважаю, що в цій драмі ще не все вказано, і не виключаю доволі драматичних поворотів подій.