Путін, розпочавши війну, прискорив процес розпаду РФ - Станіслав Речинський

Як правило, війни замислюються короткими. Перша світова планувалася "до Різдва", друга — "бліцкриг", Путін начебто планував перемогти Україну за тиждень.

Війна, що тривала, обіцяє безліч несподіваних "побочок" для учасників. Наприклад, епідемію "іспанки" для першої світової. До речі, японці її називали "японсько-німецькою війною", що комічно. Північні корейці, мабуть, називають нашу війну українсько-корейською.

Які "побочки" чекають на Росію? І тут варто перейти на інший масштаб та інше віддалення від предмета. Совок здох, коли почав війну в Афганістані. Це була абсолютно безглузда та помилкова дія. Свідченням того, що не лише старий мозок Брежнєва помер, а й усе політбюро загалом уже було збиранням могильних черв’яків. Вони думали, що відкривають нову епоху могутності, але насправді вже були могильниками у трупа. Коли Союз звалився, коли від нього відірвалися поневолені народи (але не всі) — усі думали, що це початок нової доби. Нової Росії, нової України, нової Білорусі тощо. Але ні, з погляду Історії — це був той самий процес розпаду Союзу. Закінчився кінець, але не початок. Або період інтеррегнуму, міжцарства. Інтеррегнум має своєю основною особливістю те, що ворота Ада відкриваються буквально. І з них лізуть нагору різноманітні виродки, монстри, які в періоди життя "царств" не мали б шансів на владу.

Путін — типовий виродок міжцарства. У системі, що устала, сірий і бездарний підполковник КДБ не мав би жодних шансів на владу. Перегляньте фотографії Путіна періоду Собчака — натуральне чмо. Так, були наполеонівські генерали, але вони воювали. Сіра міль не воювала ніколи. І лиходіювала на початку перебудови дрібним спиздингом та підлизуванням Собчаку. Згодом Путін, звісно, уявив себе Імператором Нової Імперії. Але проблема в тому, що він не імператор Нової імперії, він все ще один із могильників імперії здохлої. І, починаючи війну з Україною, він думав, що "збирає землі" нової імперії. Але насправді він запустив механізм розпаду шматка цієї старої імперії під назвою Російська Федерація.

Досить безглузда географічно конструкція — розтягнута до Далекого Сходу, але не має цілісності Римської імперії. Вже один цей давній епітет, що "Росія — країна поганих доріг" — знищує шанси на імперськість. Імперія – це завжди чудові дороги. Римські дороги існують до сьогодні, дороги Адольфа — теж. І ось зараз ця псевдоімперія, що раніше виглядала як дах намету, що провис під дощем, — зараз натягнулася до скрипу. Через ішемічно-пихкаючу економіку, через санкції, які перетворюють нафту на ослячу сечу. Через пізньоримський конфлікт жируючої Москви і бідніших провінцій. Через українські дрони та ракети, що креслять у небі менетекелфарес. І, головне, через неруських людей, які почуваються в Росії завжди людьми другого сорту, а зараз ще й виловлюваних як м’ясо для божевільних штурмів паркетних генералів.

Російський шовінізм — це крутіше південно-африканського расизму. Російський ідол Достоєвський у листах жодної нації не називав нормально. Дуже принизливо і лайливо. І зараз ситуація не краща. Тим більше, що процеси міграції неросійських (не лише з регіонів РФ) до центру посилилися багаторазово. Але основна точка напруги неросійського світу Росії – це Кавказ. Насамперед — Дагестан. Який страждає як від центральної влади, так і від клану зрадників-кадировців. І ненависть до росіян там має дуже давні традиції. Чечня чекає на смерть своєї ганьби і навряд чи залишиться спокійним регіоном. І майбутньому Кавказькому Союзу буде на кого спертися. Азербайджан та Туреччина не мають до плішивого ні сантименту, ні страху. Шевченко недаремно написав "Кавказ". Щось знав. І спорідненість наша з Кавказом відчувала.

Вже три з лишком роки Україна перемелює російську силову машину. І це не може не позначатися на Кавказі. І там йде невидима оку робота, яка рано чи пізно дасть плоди. Путін, розпочавши війну, прискорив процес розпаду РФ. А час меле повільно, але вірно

Джерело: Facebook автора