Це зробило з тварини людину: вчені з'ясували, коли наші предки почали готувати їжу

Деякі дослідники вважають, що саме приготування їжі дозволило нашим предкам отримати додаткові калорії, необхідні для збільшення мозку. Проте є різні версії того, коли саме було винайдено кулінарію.

Деякі дані свідчать про те, що люди готували їжу принаймні 50 000 років. А інші говорять, що це могло статися ще 2 мільйони років тому. Ці докази походять з двох областей: археології та біології, пише LiveScience.

Одним з археологічних доказів приготування їжі є варені зерна крохмалю. Вони були знайдені в зубному камені або затверділому зубному нальоті. Професор біологічної антропології Гарвардського університету на пенсії та автор книги "Загоряння: як кулінарія зробила нас людьми" Річард Ренгем вважає, що люди можуть знайти його в зубах, яким 50 000 років.

Але більш ранні докази є менш чіткими. Як правило, вчені шукають докази того, що люди керували вогнем. Але ознаки контрольованого вогню не обов’язково є доказами приготування їжі — люди могли використовувати цей вогонь для обігріву або виготовлення знарядь, наприклад.

"Докази вогню є в усіх археологічних записах. Але проблема полягає в тому, щоб розрізнити, чи був це контрольований вогонь, чи вогонь, який був потушений — у вас є лісова пожежа, що рухається по ландшафту, і у вас є гомініди (примати з родини, яка включає як викопних (пітекантропа, неандертальця та ін.), так і сучасних людей. — Ред.), які здатні підняти тліючу гілочку та скористатися цим, щоб, можливо, обробити інструменти", — каже археолог-геохімік з Оксфордського університету Бетан Лінскотт.

За його словами, однією з ключових речей, коли ви шукаєте докази боротьби з вогнем, є фактична структура згоряння, можливо, каміння, розташоване по колу, а потім трохи попелу в середині, можливо, спалені рослини та речі. Дослідники знайшли ці артефакти в багатьох місцях, які передували Homo sapiens (Людина розумна. — Ред.), тобто ранні гомініди також використовували вогонь. Команда дослідників у печері Кесем в Ізраїлі знайшла докази 300 000-річного вогнища біля останків тварин, а в печері в Саффолку, Англія, є вогнище віком 400 000 років, що містить обпалену кістку та кремінь від виготовлення інструментів.

Під час роботи на місці під назвою Гешер-Бенот-Яаков в Ізраїлі дослідники знайшли переконливіші докази приготування їжі 780 000 років тому. Там були не лише кола каменів, які вказували на вогнище, а й риб’ячі кістки, які демонстрували докази нагрівання.

Біологічні докази того, коли почалося приготування їжі, полягають у тому, як розвивався людський організм. Ренгем зазначає, що ми як вид відрізняємось від будь-якого іншого виду на Землі, тому що ми біологічно пристосовані до споживання вареної їжі.

За словами Врангама, наші предки могли адаптуватися до вареної їжу ще до появи сучасних людей. Homo erectus (Людина прямоходяча. — Ред.) був першим гомінідом, пропорції тіла якого були менш схожими на приматів, а більше схожими на людину, і деякі з цих особливостей свідчать про те, що вони, можливо, були першими, хто готував їжу.

Однією з основних відмінностей між людьми та нашими двоюрідними братами-приматами є розмір нашого кишечника. Оскільки приготування їжі вимагає від нас менше перетравлення, наші кишки менші, ніж у них.

Щоб розмістити ці великі кишки, нелюдиноподібні примати мають широкий таз і розширені ребра. Наші предки втратили ці риси приблизно 2 мільйони років тому, каже Ренгем.

"Інша річ, яка сталася тоді, — це найбільше падіння розміру жувальних зубів за всю історію еволюції людини. Знову ж таки, це дуже відповідає ідеї, що раптом щось змінилося в дієті. Зокрема, їжу стало легше пережовувати, бо вона м’якша. Тож головне тут полягає в тому, що приготування їжі почалося приблизно 1,9 мільйона років тому з походження виду, який найбільше схожий на нас в еволюції людини — Homo erectus. І я думаю, що ви можете надати дуже переконливу історію про те, що приготування їжі та контроль над вогнем відповідальні за еволюцію Homo erectus", — підкреслив Ренгем.

Нагадаємо, новий для науки вид стародавнього морського крокодила описала міжнародна група дослідників. Його назвали Enalioetes schroederi на честь Генрі Шредера з Берлінської геологічної служби, який першим його описав.