Нагадував замок з казки: який вигляд раніше мав таємничий "будинок із жабами" у Дніпрі

Часто старі особняки стають не тільки пам'ятками архітектури, а й джерелами міських легенд та міфів. Будинки з башточками та ліпниною, балконами та кованими огорожами зберігають у собі атмосферу давно минулих часів і стають героями таємничих оповідей.

У центрі Дніпра теж є такий особняк — загадковий та незвичний навіть за сучасними мірками. Будинок із жабами, як його називають містяни, давно став місцевою пам'яткою, хоча офіційно значиться в реєстрі пам'яток архітектури як особняк Еміля Вюрглера.

У 1912 році один із найбагатших людей тоді ще Катеринослава — швейцарець Еміль Вюрглер — побудував на вулиці Басейній (зараз Писаржевського) особняк. Власник був не просто промисловцем, він обіймав відразу кілька посад: очолював фірми з постачання інженерного обладнання, керував заводом та представляв інтереси швейцарських компаній. При цьому Еміль Вюрглер залишався людиною скритною — гостей майже не приймав, прислугу не тримав, а про його приватне життя не знали навіть сусіди.

Особняк Вюрглера сильно відрізнявся від будівель навколо: гострі башточки, ліпнина, декоративні сходи і, головне — кам'яні жаби. Жаби розташовувалися всюди: на огорожі, біля фонтану у дворі та навіть всередині будівлі. Саме вони й стали головною причиною чуток про те, що Вюрглер був чорнокнижником.

Місцеві жителі подейкували, що фігурки жаб використовувалися в ритуалах — чи то для захисту, чи то для збагачення. Деякі розповідали, ніби одного разу злодії, що пробралися до будинку, почули квакання, хоча жодної живої жаби в будівлі не було. Злякавшись, вони втекли. А в роки революції, за легендою, у будинку безслідно зникли кілька червоногвардійців.

За іншою версією, на місці, де був побудований особняк, раніше було болото. У ньому Вюрглер нібито знайшов мішок із золотом, а жаби стали "символом-хранителем" знайдених багатств. Одна зі скульптур, як стверджували містяни, навіть приховувала всередині частину скарбів. У 1980-х роках фігурки з огорожі на деякий час зникли — їх нібито досліджували в будівельному інституті в пошуках золота. Нічого не знайшли, і жаб повернули на своє місце.

Ще існувала історія про загиблу дочку Вюрглера, на згадку про яку нібито і з'явилися жаби. Але в офіційних документах згадується лише його син — Олександр. Що саме хотіли сказати цими скульптурами — залишилося загадкою.

Також стверджували, що жаба як символ потягу до багатства слугувала Вюрглеру для проведення чаклунських ритуалів.

Вюрглер виїхав із міста в 1920 році. Після цього в особняку розташовувався дитячий будинок, пізніше будівлю передали Інституту фізичної хімії, заснованому Левом Писаржевським. Академік жив у правому крилі будинку з 1932 по 1938 рік. У роки Другої світової в будівлі розміщувався госпіталь, потім — лабораторія, інститут чорної металургії, а пізніше Придніпровський науковий центр.

У 1930-х роках будівлю надбудували. Колишніми залишилися лише елементи декору: ліпнина, форма вікон, парадні сходи та жаби на огорожі.

У дворі досі зберігся фонтан із коронованою жабою, що сидить на купі каміння — її бачать не всі, адже двір тепер закритий.

У 1994 році стараннями професора Придніпровської будівельної академії Ревського будинок включили до Зводу пам'яток історії та культури України, як унікальну споруду початку ХХ ст.