Замовне вбивство чи пограбування? Чому автора "Щедрика" Миколу Леонтовича застрелили в батьківській хаті (фото)

Микола Леонтович — український композитор і автор всесвітньо відомої щедрівки "Щедрик". Хоча він був видатним, але його життя було далеким від казки.

Понад 100 років тому трагічно обірвалося життя хорового диригента Миколи Леонтовича — чоловіка вбили у батьківській хаті. Але його справа була остаточно розкрита лише із припиненням існування СРСР. "Телеграф" вирішив розповісти про його непросту долю.

У грудні 1877 року в селі Монастирок Подільської губернії народився Микола Дмитрович Леонтович — український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог і збирач народного музичного фольклору. Йому випало побачити світ в родині сільського священника. Раннє музичне навчання він отримав від батька, який грав на скрипці, віолончелі та гітарі, а також керував хором семінаристів. Мати ж мала гарний голос і часто співала українські народні пісні, брат і сестри також з дитинства вчилися музики й згодом стали співаками та музикантами.

У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії, а вже наступного року через матеріальні труднощі продовжив навчання у Шаргородському початковому духовному училищі, де опанував читання нот і спів у церковних хорах.

У 1892 році Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам’янці-Подільському, де вивчав теорію музики, хоровий спів, освоїв скрипку, фортепіано та духові інструменти, а також почав обробляти народні мелодії за зразком М. Лисенка. Після закінчення семінарії, через 6 років, він працював учителем у сільських школах, організував самодіяльний симфонічний оркестр у селі Чукові та видав збірники подільських пісень.

З 1904 по 1908 рік Леонтович викладав на Донбасі, де під час революції 1905 року організував хор робітників, що виступав на мітингах. Через увагу поліції він повернувся на Поділля і працював у Тульчині, де викладав у єпархіальному жіночому училищі, а також навчався під керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського у Києві та Москві.

У цей період Леонтович створив численні хорові обробки народних пісень, серед яких "Щедрик", "Дударик", "Піють півні", "Мала мати одну дочку" та "Ой зійшла зоря". У 1916 році його обробка "Щедрик" принесла визнання київській публіці, після чого він активно працював у Києві як диригент і композитор. Леонтович викладав у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, співпрацював із Г. Верьовкою, організовував хорові гуртки та працював у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти.

Під час окупації Києва денікінськими військами 31 серпня 1919 року Леонтович змушений був евакуюватися до Тульчина. Там він заснував першу музичну школу, працював над оперою "На русалчин великдень" за казкою Б. Грінченка та брав участь у гастролях хорової капели під керівництвом К. Стеценка та Павла Тичини, де виконувалися його твори.

Трагічна загибель композитора відбулася в ніч з 22 на 23 січня 1921 року у селі Марківка Гайсинського повіту. Леонтович перебував у батька, коли до хати напросився агент ВНК Афанасій Грищенко, який назвався чекістом, що бореться з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок і вбив композитора. Довгі роки обставини смерті залишалися таємницею, і радянська влада поширювала версію "петлюрівсько-розбійницького нападу", щоб приховати справжню причину. Один з найближчих друзів композитора Гнат Яструбецький детально записав розповідь батька загиблого. В його щоденнику було це:

Лише після розпаду СРСР були оприлюднені факти зумисного вбивства Миколи Леонтовича органами Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем (ВНК). Документальні свідчення та спогади рідних, а також дослідження науковців-діаспорян підтвердили, що смерть талановитого композитора була політично мотивованим вбивством.

Творчі здобутки Леонтовича

Його імена пов’язані з відомими хоровими обробками народних пісень, зокрема "Щедрик", "Дударик", "Козака несуть", "Ой з-за гори кам’яної". Леонтович зробив значний внесок у розвиток української музичної культури кінця XIX — початку XX століття, а його різдвяна щедрівка "Щедрик" відома у світі як Carol of the Bells.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що Володимир Сосюра тричі був одружений, і з них — двічі на одній і тій самій агентці. Ми розповіли, що то за історія кохання, якому не завадило НКВС.