Понтій Пілат, Нікола Тесла та інші: головні ролі Девіда Боуї в кіно (відео)

10 років тому не стало Девіда Боуї — музиканта, співака, автора пісень і актора, чий вплив на попкультуру відчуватиметься ще дуже довго. Окрім 25 платівок, які він записав, Боуї знявся ще й у трьох десятках фільмів. Причому це були не лише невеликі ролі — по суті, камео (він вважав, що у цікавому фільмі хорошого режисера не соромно й в епізоді зіграти), а й головні.

Якщо у "Людині, яка впала на Землю" (1976) режисер Ніколас Роуг використав "інопланетний" імідж співака — однією з його масок був рокер-прибулець Зіггі Стардаст, — то у фільмі "Щасливого Різдва, містере Лоуренс!" (1983) Нагіси Ошіми Боуї проявив себе як талановитий драматичний актор у ролі впертого британського військовополоненого. І не дивно: в молодості співак пробував себе, зокрема, у пантомімі й успішно грав у театрі.

"Телеграф" згадує ті ролі, в яких Боуї блискуче перевтілювався в реальних історичних персонажів.

Понтій Пілат, "Остання спокуса Христа"

Фільм, що наробив чимало галасу (виконавець ролі Христа Віллем Дефо згадував, що релігійні активісти захейтили стрічку ще до її виходу в прокат) й вирізняється неортодоксальними трактуваннями і біблійних подій, і їхніх героїв. Режисер Мартін Скорсезе — що показово, добрий католик, який щиро страждав під час кожного свого розлучення, — показав Пілата не лиходієм, як заведено сприймати постать римського префекта Юдеї, котрий похапцем прирік Спасителя на ганебну й болісну смерть.

У виконанні Боуї це по-британськи холодний колоніальний чиновник. Відсторонений і стриманий, як представник влади він буденно й професійно розв’язує чергову "локальну кризу". Граючи людину системи, а не характер — та ще й майже без крупних планів (що для зірки в кадрі немислимо), — Боуї робить цю роздираючу серце сцену особливо сильною. Класичний приклад того, як актор, з’явившись у хвилинному епізоді, "краде" весь фільм.

І, звісно ж, варто відзначити фантастичне чуття Боуї на резонансні проєкти. Сам фільм Скорсезе не настільки вже й хороший (режисера взагалі підводили почуття міри й смаку в його картинах на католицьку тематику), скандальна слава "Останньої спокуси Христа" гучніше за її художні чесноти.

Енді Ворхол, "Баскіа"

Це дуже знакова роль: по суті, Енді Ворхол у світі сучасного мистецтва був такою ж самою стилєтворчою фігурою, як і Боуї — у світі сучасної музики. Загалом цей байопік легендарного нью-йоркського художника-примітивіста Жана-Мішеля Баскія, поставлений відомим живописцем Джуліаном Шнабелем, переливається зоряним блиском і в кадрі, і поза ним. Окрім самого Баскія та Ворхола, ми бачимо на екрані цілу галерею персонажів, що створюють тло артистичного Нью-Йорка на зламі сімдесятих і вісімдесятих. Десь поруч має пробігати Джим Джармуш.

Кастинг вражає уяву: від рок-ікон Боуї та Кортні Лав (найбільш відомої в якості вдови Курта Кобейна) до Ґері Олдмана, Бенісіо Дель Торо, Віллема Дефо та інших. І Боуї, і Денніс Хоппер, і Крістофер Уокен були особистими друзями режисера, тож погодилися зніматися за мінімальною профспілковою ставкою, до того ж Шнабель грамотно організував знімальні зміни. Такий був задум: зірка грає зірку. Але навіть на цьому тлі Боуї створив найяскравіший образ фільму.

Надягнувши справжню перуку Ворхола та його не менш знамениту шкіряну куртку (The Andy Warhol Museum спеціально позичив їх для зйомок), Боуї ніби перевтілився в легенду поп-арту. Зображуючи іншу зірку, він максимально приглушив власну "зоряну ауру". "Хто кого грає? — жартував Шнабель. — Боуї Ворхола чи навпаки?" Його Ворхол — дуже живий і людяний, а не карикатура, як, скажімо, в кінобіографії гурту The Doors. Цікаво, чи усвідомлював сам Ворхол, наскільки гротескним був його образ?

Нікола Тесла, "Престиж"

Одне з найбільш примітних камео Боуї — і ще один приклад того, як одна міфологічна постать маскульту зображає інший подібний символ. За словами режисера Крістофера Нолана, саме образ Ніколи Тесли стоїть біля витоків архетипу "божевільного вченого", тож він шукав актора "виняткової харизми" та "дивної аури". Не менш кумедно, що багато глядачів не впізнали Боуї на екрані: роль удалася, безперечно.

Постаті овіяного міфами сербського винахідника в сюжеті відведено не менше значення, ніж головним персонажам у виконанні Х’ю Джекмана та Крістіана Бейла. Тесла у виконанні Боуї — це персоніфікована наука і водночас моральний компас історії: він знає ціну, яку доведеться заплатити за технологічне диво. Тоді як обидва ілюзіоністи сліпі у своїй одержимості перещеголяти один одного. "Боуї в ролі Тесли справді чудовий: загадковий, екзотичний і при цьому — найрозсудливіша людина фільму", — писало видання Hollywood Reporter.

Показово, що сам Боуї з нетиповою для рок-ідола самоіронією підсміювався зі свого акценту у фільмі, порівнюючи Теслу з інспектором Клузо. (Безглуздий інспектор паризької поліції, який говорив із підкреслено французьким прононсом, — його образ у серії фільмів "Рожева пантера" втілив великий комік Пітер Селлерс.)

Раніше "Телеграф" писав про найпереоціненіші фільми 2025 року.