Українців можуть звільнити за "втрату довіри": кого стосується і що це означає

В Україні роботодавець може звільнити свого співробітника навіть за "втрату довіри". Проте закон захищає українців від зловживань.

Про те у яких випадках працівник може втратити своє місце пише "Судово-юридична газета", посилаючись на норми закону та судову практику. Журналісти пояснюють, що йдеться про підстави, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Вони дозволяють розірвати трудовий договір, якщо працівник, який безпосередньо працює з грошовими або матеріальними цінностями, вчинив винні дії, що дають підстави втрати довіри.

Проте, як зазначають у Національній асоціації адвокатів України, для правомірного застосування цієї підстави обов’язково має бути три умови.

• Втрата довіри є наслідком такої провини, яка дає достатні підстави вважати, що подальше залишення працівника на посаді, пов’язаної з обслуговуванням матеріальних цінностей, може призвести до їхньої втрати.

Важливо: лише підозри керівництва замало для звільнення за законом.

• Працівник, який безпосередньо обслуговує цінності, вчинив умисні або необережні дії, що дають роботодавцю підстави для втрати довіри до нього.

Важливо: наявність негативних майнових наслідків для роботодавця або завданої матеріальної шкоди — не є обов’язковою.

• Роботодавець зобов’язаний довести вину за допомогою об’єктивних фактів (наприклад, систематична нестача довірених цінностей).

Ось уточнений та максимально коректний переклад українською мовою, адаптований під термінологію чинного законодавства (КЗпП України):

"У кожному конкретному випадку з’ясовується, чи становить виконання операцій із безпосереднього обслуговування цінностей основний зміст трудових обов’язків працівника; чи має виконання цих дій відповідальний, підзвітний характер із наявністю обліку та контролю за рухом і зберіганням цінностей. Особи, які виконують лише функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном і коштами роботодавця, не належать до кола працівників, на яких поширюється дія п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП", — йдеться у матеріалі.

У публікації також наголошується на позиції Верховного Суду: наявність статусу керівника або обов’язків з обліку та управління майном сама по собі не є автоматичним приводом для розірвання договору через "втрату довіри". Судові інстанції у кожному спорі детально вивчають посадову інструкцію співробітника та реальні обставини його дій.

У зв’язку з цим експерти НААУ характеризують звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП як одну з найважчих процедур з огляду на жорсткі стандарти формування доказової бази.

"Роботодавцю недостатньо лише факту нестачі або порушення обліку — необхідно довести, що працівник безпосередньо обслуговував цінності, вчинив винні дії і що саме ці дії обґрунтовано призвели до втрати довіри", — пояснюють фахівці.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, скільки заробляють кур’єри в Україні та Польщі.